Право Німеччини: тенденція ефективності. Суди загальної юрисдикції та контрактне право

Есе “Право Німеччини: тенденція ефективності. Суди загальної  юрисдикції та контрактне право”

Виконавець: студентка  групи МП 205 Коляда Станіслава

Контрактне право Німеччини  є досить розгалуженою системою норм, що мають міцну історичну та концептуальну  основу. Це робить його привабливим для європейських правових інститутів, а також для практичного використання у бізнес-середовищі та у повсякденному правовому полі як в Україні, так і за її межами, в міжнародних трансакціях. Це особливо наочно демонструє контрактне та судове право цієї країни.

Як тільки сторонами  контракту було обрано матеріальне  право Німеччини як право, яким регулюється  контракт, це майже завжди порушує  питання про те, чи не буде також  перевагою, якщо сторони оберуть  німецький суд для розгляду спорів, що можуть виникнути з такого контракту. Такий варіант може бути доступним у двох випадках: перший – коли сторони контракту чітко визначили, підписавши відповідну чинну угоду, що вирішення спорів має відбуватися у Німеччині; другий – коли одна із сторін просто подала позов до німецького суду, який потім оголосить себе належним (компетентним) судом на підставі національного законодавства, тобто Цивільно-процесуального кодексу Німеччини (коли відповідної угоди в контракті немає). Як визнано фахівцями юристами, цивільний процес у Німеччині є ефективним, передбачуваним, надійним, а також економічним з погляду витрат, а німецькі суди мають належну юрисдикцію щодо таких спорів. Якщо справу передати на розгляд німецького суду, то це може, у кінцевому результаті виявитися гарною альтернативою арбітражному розгляду. 

Судова  система Німеччини чітко структурована

Німецька судова система  поділяється на декілька гілок. Звичайно, є розрізнення між звичайними судами (у цивільних та кримінальних справах), спеціальними судами, серед яких особливо потрібно зазначити суди, що розглядають трудові спори та адміністративними і конституційними судами. З погляду міжнародних судових процедур найцікавішими є суди загальної юрисдикції.

Загалом система судів  загальної юрисдикції вміщує:

Landgerichte (регіональні суди) – ці суди розглядають спори, вартість яких становить від 5000 Євро і більше. Колегії суддів називаються Палатами, і кожна Палата складається з трьох професійних суддів. Оскільки у судовій системі немає окремих господарських судів, то у Landgerichte є спеціальні палати для розгляду спорів з комерційних питань, і до їхнього складу входить один професійний суддя та два непрофесійні судді (lay judge), які мають значний досвід розгляду справ, пов’язаний з комерційними спорами.

Oberlandesgerichte (вищі регіональні суди) – суди другої інстанції, які стоять над регіональними судами. Сенати, кожен з яких складається з трьох професійних суддів, переглядають рішення судів першої інстанції з погляду як фактів, так і права.

Bundesgerichtshof (Федеральний Верховний Суд) – найвищий суд загальної юрисдикції Німеччини розглядає рішення, прийняті вищими регіональними судами тільки з погляду правильності застосування норм права; колегії суддів називаються Сенатами, кожен з яких складається з п’яти професійних суддів. 

Процесуальне  право Німеччини у контексті  розгляду міжнародних питань

Для української юридичної  спільноти цікавою є можливість використання німецького права для  розгляду міжнародних питань.     

По-перше, розгляд судами цивільних справ ведеться як у письмовій, так і в усній формі. По-друге, судочинство здійснюється німецькою мовою. Сьогодні використання німецької мови в усному процесі є обов’язковим. Але якщо на це подивитися детально, то це не є такою великою перешкодою, як це може здатися на перший погляд.

Багато з суддів, особливо тих, що працюють у судах вищого рівня, на сьогодні досить добре володіють  англійською мовою. Тому у Німеччині  протягом вже досить тривалого часу ведуться обговорення щодо того, чи є можливим вести розгляд певних справ англійською мовою, наприклад, у питаннях, що стосуються зовнішньоекономічних угод, або у певних судах, особливо у судах Гамбурга та Франкфурта на Майні. Водночас наявні законодавчі ініціативи, спрямовані на внесення відповідних змін до закону про судоустрій Німеччини.

Вже сьогодні судді дуже часто визнають документи, виконані на інших мовах, які «є зрозумілими  для суду». В таких випадках немає  потреби використовувати послуги  сертифікованих перекладачів, що мають  допуск до участі у судових засіданнях, що в інших випадках є обов’язковим. Особливо у судах вищих інстанцій, ви можете дуже часто зустріти суддю, якому не потрібен перекладач для того, щоб вивчати документи, виконані іноземними мовами. Крім того, слід пам’ятати, що використання перекладачів у судовому процесі є широковживаною практикою, зокрема, у розгляді «міжнародних питань».

І до речі, іноземному учаснику судового розгляду у Німеччині, незалежно  від того, чи є він позивачем, чи відповідачем, є очевидним виключна цінність послуг, що надаються кваліфікованими і досвідченими у міжнародних питаннях німецькими юристами. Щодо України, то можливим варіантом ефективного захисту є також спільна робота українських на німецьких юристів.

Практично немає судів  у Німеччині, які б належно не оцінили б роботу представників адвокатської професії. Останні не лише добре обізнані з погляду як лінгвістики, так і, особливо, культурологічної медіації, але й розуміють, що знання та досвід адвокатів працюють не стільки на особисті інтереси, скільки надають переваги тій стороні процесу, яку вони представляють. Якщо у процесі бере участь іноземний позивач чи відповідач, німецькі судді завжди беруть до уваги і зроблять це достатньо очевидним, що відповідна сторона процесу перебуває на території, мовою якої розмовляє щодо невеликої кількості людей у всьому світі, і що сторона звикла до інших звичаїв та правил, ніж ті, що застосовуються у Німеччині. На практиці, це зазвичай призводить до того, що до іноземного учасника процесу звертаються чітко і коротко з питань суті справи, однак ставляться з більшою обережністю. Навіть якщо суд насправді не дуже добре розуміє аргументи сторони у самій справі, часом здається, що судом, до певної міри, заохочується звернення до німецького суду. Немає потреби говорити про те, що у будь-яких неписаних правилах є виняток, однак ми повинні пам’ятати, що до послуг завжди є німецький юрист, який допоможе «захиститися» від недружніх або необ’єктивних суддів.  

Правова та професійна компетентність німецьких  суддів є високою

Суттєвим елементом німецької судової системи є те, що тільки висококваліфіковані юристи можуть бути допущенні до суддівської професії. Загалом той суддя, який розглядає справу, належить до 10-15 % найуспішніших випускників юридичних вишів у відповідному році. Навіть якщо іспити було складено успішно, дорога до суддівської кар’єри буде відкрита тільки після вдалого проходження додаткових навчальних та випробувальних етапів, і вимоги на деяких з них є досить жорсткими. У Німеччини, суддя не є професією «за визначенням». Цей вислів також виражений у тому факті, що порівняно з багатьма іншими юридичними професіями посада судді є досить високооплачуваною.

У судовій системі  є також багато моментів, коли компетентність також у неюридичних питаннях є у центрі уваги, всіляко підтримується та є такою, якою можуть скористатися сторони. Наприклад, у склад Палат та Сенатів цивільних судів належать судді, які мають досвід та компетенцію у специфічних, найскладніших галузях права, таких як будівельне право, право інтелектуальної власності чи банківське право. На розгляд виключно цих колегій передаються відповідні спори.

В інтересах отримання  добре обґрунтованих та відповідних  рішень, спеціальні вимоги також застосовуються до рівня юридичної компетентності і тих, хто знаходить по іншу сторону суддівського столу. В регіональних судах (а також і у судах вищої інстанції), сторони повинні бути представлені юристом. Тільки юристи мають право робити заяви, що мають вирішальне значення (наприклад, відкликання позову) чи подавати докази.  

Німецькі  суди активно контролюють та сприяють судовому розгляду

У Німеччині предмет  судового розгляду визначається виключно сторонами, які є «господарями судового процесу». З іншого боку, виключно суди несуть відповідальність за організацію  розгляду, що включає вручення позовної заяви, процесуальних документів та інше. Також свідки та експерти викликаються судом, а не сторонами процесу. Таке розподілення праці є не тільки ефективним, але й допомагає пришвидшити розгляд справи. Якщо свідок не з’явиться до суду, або якщо експерт не надасть свій експертний висновок у визначений термін, суд може посприяти судовому розгляду шляхом накладання штрафу на таких свідків або експертів. Строки також встановлюються і для сторін, наприклад, стосовно подання ними їх письмових заяв чи виконання інших процесуальних дій. Якщо такий строк порушується, то стороні, що порушила строк подання документів, дуже часто забороняється надавати будь-які інші заяви. Встановлюється «кінцева дата подання письмових заяв», після настання якої будь-які заяви, що стосуються предмета спору, не будуть більше братися до уваги.

Також тільки суд відповідає за здійснення контролю та «структурування» судового процесу. Навіть якщо у більшості  судових процесів предмет спору  буде викладено в письмовій заяві, суд обговорить спір зі стороною уже в першому слуханні, яке є обов’язковим і має відбутися якнайшвидше. На німецьких суддів покладено зобов’язання пояснити сторонам, які питання, з погляду суду, стосуються рішення. Отже, визначається подальша стратегія, що дає змогу зберегти час та зменшити витрати, і допомагає захистити сторони від подальших і потенційно неприємних «сюрпризів».

Суди повинні всебічно сприяти судовому розгляду. Це також  включає обов’язок судді провести розгляд справи з найменшою кількістю засідань. Якщо існує можливість прояснити предмет спору шляхом надання письмових пояснень до того, як буде призначено слухання, суд має скористатися такою можливістю. Водночас досить часто судді першої інстанції просто телефонують юристам сторін, щоб обговорити процедурні питання. Як тільки слухання розпочалося, суд не буде відкладати його, якщо тільки не виникають особливі причини, і буде заохочувати сторони з’ясувати як можна більше відкритих питань під час слухання. Ведення процесу економним способом також означає, що від судді очікується повна обізнаність з матеріалами справи та з заявами, якими обмінювалися сторони. Тому в Німеччині суддя, який з’являється у судове засідання непідготовленим або погано інформованим, є поодиноким випадком.  

Правила подачі доказів у німецькому судовому процесі

Під час судового розгляду німецькі суди насамперед здійснюють заходи, щоб забезпечити сторонам можливість у повному обсязі проголосити  свої позиції та чітко назвати  свої докази. У випадку, якщо суд  визначить необхідність зібрання додаткових доказів, суд постановить, видавши відповідний наказ, яким чином і з яких питань мають бути зібрані докази. У німецькій системі немає процедури досудового розкриття (pre-hearing discovery); з огляду на існування прозорих правил надання доказів, це не є необхідним, оскільки кожна сторона зобов’язана надати докази тих фактів, які допоможуть їй вирішити справу. Крім свідків та експертів (а останні у німецькій судовій системі надають допомогу та підпорядковуються тільки розпорядженням суду) докази можуть бути зібрані шляхом вивчення документів. Такий тип доказів має особливе значення, оскільки судовий розгляд у Німеччині дуже часто базується на документальних доказах. Документи чи їхні копії надаються у додатку до позовної заяви. Це також допомагає зробити процедурні питання більш прозорими та передбачуваними.  

Судовий розгляд у Німеччині 

Як свідчить недавня  статистика, розгляд приблизно третини  всіх справ, що були ініційовані у  судах першої інстанції, завершується за три місяці, і тільки 25 % завершуються через шість місяців. У судах вищої інстанції розгляд справи може зайняти більше часу. Очевидно, що тривалість дуже часто залежить від складності спору, який потрібно вирішити. У більшості випадків експерти несуть «відповідальність» за довготривалість процесу. Однак у міжнародному порівнянні, особливо у межах Європи, «послужний список» німецьких судів має бути визнано найкращим. Це також стосується можливості отримати рішення суду дуже швидко під час процедур спеціального розгляду, таких як Urkundsprozess (розгляд, який базується виключно на оригіналах документів).

Реформи, які нещодавно  відбулися у німецькому цивільному процесуальному праві, зробили більш  важким затягування часу розгляду справ  шляхом передання справи з суду одної інстанції до суду іншої інстанції, що збільшує тривалість судового розгляду. У судах першої інстанції на сторони покладається обов’язок вказати всі факти та аспекти, які мають значення для обґрунтовування позову чи заперечення проти позову. Якщо сторони не виконають цього обов’язку належно та у межах строків, встановлених судом, вони не зможуть звернутися до суду другої інстанції з тими заявами, яких не було подано до суду першою інстанції. Якщо суд другої інстанції при розгляді рішення, винесеного судом першої інстанції, дійде висновку, що не усі докази було зібрано або що докази не були використані належно, то суд повинен негайно зібрати такі докази, чи вивчити заново вже зібрані судом першої інстанції докази. Повторне спрямування справи з апеляційної інстанції до суду першої інстанції має місце тільки у надзвичайних справах. Перше, що зробить апеляційний суд, це перевірить, чи апеляційна скарга має якісь шанси на успіх. Якщо таких шансів немає, то у задоволенні скарги буде відмовлено простим рішенням, яке не може бути оскаржене.

Рішення суду другої інстанції  може бути оскаржене тільки з питань застосування права. Суд третьої  інстанції може призупинити виконання  рішення суду другої інстанції і  передати справу до суду другої інстанції  для повторного слухання і винесення рішення. Однак доступ до перегляду (Revision) можливий тільки у тому випадку, коли це прямо визнано апеляційним судом. Це потребує, щоб рішення відхилялося від постійної юриспруденції або питання правового характеру, які вирішувалися судом, були фундаментально важливими. 

Виконання судових рішень у Німеччині 

У принципі, тільки ті рішення, що є остаточними, і які не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, підлягають виконанню. Однак у більшості  випадків, суд також оголошує неостаточні  рішення, такими, що «тимчасово підлягають виконанню». Виконання таких рішень вимагає надання забезпечення, щоб захистити протилежну сторону.