Митний режим вільна митна зона

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

"Митний режим вільна митна зона"

 

 

 

 

                                                                                                   Виконала студентка

                                                                                                   Овраменко Ю.С.

                                                                                                   Групи МО-102                                                       

                                                                                                   Перевірив викладач

                                                                                                   Кучеренко М.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

Зміст 

 

Вступ………………………………………………………………………………

Поняття та види митного режиму

Спеціальна (вільна) митна зона………………………………………………….

Висновки…………………………………………………………………………

Список використаних джерел…………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Докорінна зміна основного  закону, що регулює митну справу, обумовила нормативний вакуум підзаконних актів. Найбільше це позначилося на процедурі митного оформлення вантажів та транспортних засобів відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України.

Актуальність дослідження  проблем правової природи та змісту категорії «митний режим», класифікації митних режимів зумовлена тим, що ця категорія у вітчизняній літературі та законодавстві не є чітко визначеною. З набранням чинності якісно нового Митного кодексу України від 2002 р. виявилася відсутність ефективної системи нормативних актів щодо порядку переміщення товарів  і транспортних засобів через  митний кордон України із застосуванням  конкретних митних режимів, більше того ці нормативні акти містять дуже велику кількість колізій, що зумовлює проблеми в застосуванні митних режимів.

Метою моєї роботи є визначити  поняття митного режиму, як одного із видів адміністративно-правового  режиму, який  в свою чергу є видом  правового режиму, систему та зміст   митних режимів в Україні, розглянути класифікацію митних  режимів, дослідити  історичні аспекти розвитку митних режимів на  прикладі Франції в  механізмі державного регулювання  зовнішньоторгової діяльності, дослідити  проблеми застосування та шляхи вдосконалення  окремих, на мій погляд найбільш не досконалих митних режимів.

Митний кодекс України  визначає митний режим як сукупність норм, встановлених законами України  з питань митної справи,  що залежно  від заявленої мети переміщення  товарів і транспортних засобів  через митний кордон України визначають  порядок такого переміщення та обсяг  митних процедур, які при цьому  здійснюються.

Митний режим — основна   категорія українського митного  законодавства. Процес митного оформлення залежно від обраного митного  режиму обумовлюється (а) вимогами законодавства  до зовнішньоекономічної угоди, тобто  мети переміщення товару і (б) здійсненням  деякого обсягу митних процедур —  операцій, що пов'язані із здійсненням  митного контролю за переміщенням товарів  і транспортних засобів через  митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі сплаченням передбачених законом податків і зборів (п.19 ст. 1 МК України).

Обраний митний режим впливає  на можливість переміщення деяких категорій  товарів, порядок митного оформлення та митного контролю, обкладення митними  платежами, а також визначає обсяг  митних процедур, що мають трансформуватися у процесі митного оформлення товарів та транспортних засобів  у конкретний митний режим.

За допомогою митного  режиму визначають:

• порядок переміщення  товару через митний кордон  України 

залежно від його призначення  (мети переміщення);

• умови знаходження товарів  та можливе використання його  на (поза)митній території;
• права й обов'язки  користувача (беніфіціара) митного  режиму;
• обсяг повноважень митних  органів.

 

 

 

 

Поняття  митного  режиму  
Переміщення товарів і транспортних засобів через російську митний кордон здійснюється відповідно до заявлених митних режимів (стаття 22 Митного кодексу  РФ).  
Поняття "митний режим" служить для позначення спеціальної системи заходів та сукупності методів (прийомів), що забезпечують комплексне застосування інструментів митного регулювання, за допомогою якого здійснюється державний вплив на розвиток зовнішньоекономічних отношеній.  
У вузькоспеціальному значенні, що використовується в російському митному законодавстві, це поняття позначає "сукупність положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон держави,  для  митних цілей" (ч. 12 ст. 18  ТК).  
Митний режим є однією з основних категорій російського митного законодавства. З його допомогою  визначається:  
а) конкретний порядок переміщення товару через митний кордон в залежності від його призначення (цілі  переміщення);  
б) умови його перебування і допустиме використання на (поза)  митній території;  
в) права і обов'язки бенефіціара митного режиму (бенефіціар митного режиму - особа, яка відповідно до митного законодавства у своєму розпорядженні необхідні правомочностям (користування, розпорядження) щодо розміщеного під митний режим товару і має право використовувати в повному обсязі всі вигоди, пільги, переваги, надаються регламентацією даного  режиму). 
г) у деяких випадках також вимоги до даного товару, правовому статусу особи, що переміщує його через митний  кордон.  
Під переміщенням через митний кордон Російської Федерації як здійснення дій з ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території товарів і транспортних засобів будь-яким способом. При ввезенні товарів і транспортних засобів до вказаних дій відноситься фактичний перетин митного кордону Російської Федерації, а при їх вивезенні - подання митної декларації чи інша дія, безпосередньо спрямована на реалізацію наміри вивезти товари та транспортні засоби (ч. 5 ст. 18 Митного кодексу РФ) .  
Митні режими мають внутрішню структуру, яка являє собою умови, вимоги та обмеження. Вони можуть міститися як у самому Митному кодексі РФ, так і в інших нормативних правових актах. У рамках одного митного режиму можуть встановлюватися вимоги, умови і обмеження як  загального характеру, так і відносяться до окремих видів  товарів.  
Під умов і вимог митного режиму розуміють дії, з вчиненням яких пов'язана можливість надання особі митного режиму та можливість його завершення, а під обмеженнями - дії з товарами і транспортними засобами, в здійсненні яких особа прямо чи опосередковано  огранічено.  
Принцип свободи вибору та зміни митного режиму, відповідно до якого особа має право в будь-який час вибрати будь-який митний режим або змінити його на інший незалежно від характеру, кількості, країни походження або призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами з митного справі закріплений в статті 25 Митного кодексу  РФ.  
Слід розрізняти поняття "вибір" і "зміна" митного режиму. Вибір митного режиму має місце у випадку, коли товар ще не набув статусу для митних цілей або коли цей статус в силу різних обставин втрачено. Право вибору митного режиму реалізується особою, наприклад, при ввезенні товарів і транспортних засобів на митну територію Російської Федерації або при їх вивезенні з цієї території. Зміна ж одного митного режиму на інший можливо тільки в період дії режиму. Як правило, зміна митного режиму обумовлюється зміною комерційних особи щодо товарів, переміщення через митний кордон Російської Федерації, або закінченням терміну дії обраного митного  режіма.  

Види    митних  режимів  
З метою митного регулювання статтею 23 Митного кодексу встановлюються наступні види митних режимів товарів і транспортних засобів:  
1) випуск для вільного  обігу;  
2)реімпорт;  
3)транзит;  
4) митний  склад;  
5) магазин безмитної  торгівлі;  
6) переробка на митній  території;  
7) переробка під митним  контролем;  
8) тимчасове ввезення  (вивезення);  
9) вільна митна  зона;  
10) вільний  склад;  
11) переробка за межами митної  території;  
12)експорт;  
13)реекспорт;  
14)знищення;  
15) відмова на користь  держави.  
Наведений перелік не є вичерпним. Стаття 24 ТК передбачає право Уряду РФ і ГТК Росії в межах своєї компетенції встановлювати інші митні режими. Так список режимів, передбачених ТК РФ на даний момент доповнений наступними:  
16) Постановою РМ РФ від 23 жовтня 1993 р. N 1067 встановлений митний режим вивезення товарів для представництв України за  кордоном  
17) Постановою Уряду РФ від 25 листопада 1994 р. N 1290 встановлений митний режим вивезення окремих товарів до держав - колишні республіки СРСР  
18) Постановою Уряду РФ від 9 липня 2001 р. N 524 встановлений митний режим переміщення припасів .

 

 

Спеціальна (вільна) митна зона 

 

Здобуття незалежності, розвиток зовнішньоекономічних відносин та подальше декларування інтеграції України з  Європейським Союзом потребувало зміни  й адаптації законодавства держави  до міжнародно-правових стандартів. У  межах діяльності щодо реформування законодавчої бази прийнято і новий Митний кодекс України [1], у якому детально й із урахуванням світового досвіду врегульовано відносини в митному праві. Попри це, у Митному кодексі проведено систематизацію митних режимів відповідно до вимог часу й інтеграційних процесів з Європейським Співтовариством.

Початком розвитку СМЗ  в Україні можна вважати момент проголошення незалежності, коли розпочалася  активна розбудова ринкових відносин на території нашої держави. На відміну  від європейського, українське митне  право пов'язує запровадження митного  режиму СМЗ зі встановленням на деяких частинах території України правового  режиму вільної економічної зони. Прийняття 1992 року Закону України "Про  загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"[2] підготувало правову основу для створення вільних економічних зон і відповідно СМЗ. Для створення вільної економічної зони прийняли спеціальний закон, у якому йшлося про запровадження режиму СМЗ на конкретній території [1]. СМЗ створюють відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони, приймаючи щоразу закон для кожної СМЗ із визначенням її статусу, території, терміну, на який її створюють, та особливостей застосування законодавства України на її території [1, с. 218]. На підставі цього виділімо специфіку врегулювання статусу СМЗ, з одного боку - це митне законодавство, з другого — законодавство, що стосується відповідної вільної економічної зони. Зауважмо, що необхідно розмежувати терміни „вільна (спеціальна) економічна зона" (СЕЗ) і „спеціальна митна зона" (СМЗ) в законодавстві Європейського Союзу, оскільки ці інституції регулюють різні норми права. Натомість європейське митне право містить спільні норми регулювання статусу СМЗ та безмитних складів. Зокрема в Митному кодексі ЄС передбачено спільні норми врегулювання статусу спеціальної митної зони і безмитних складів. Для прикладу, секція третього розділу Кодексу, яка регулює відносини в галузі спеціальних митних зон має назву "Спеціальні митні зони та безмитні склади".

На підставі аналізу українського законодавства про спеціальні митні  й вільні економічні зони можна дійти  висновку про доцільність вживання терміна "запровадження режиму спеціальної  митної зони" на території вільної  економічної зони замість терміна "створення спеціальної митної зони". Це підтверджують, до речі, положення  Закону України "Про спеціальну економічну зону "Закарпаття", де йдеться, що митний режим спеціальної митної зони запроваджується на території  створеної вільної економічної зони [3, с. 7]

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого  до товарів, які ввозяться на території  відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій  таких зон за межі митної території  України, не застосовуються заходи тарифного  й нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (стаття 217 Митного кодексу України).

Спеціальними митними  зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим  спеціальної митної зони. Для цілей  оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться  за межами митної території України. Ввезення на митну територію України  цих товарів у незмінному стані  або товарів, повністю вироблених, достатньо  перероблених або оброблених у таких  зонах, здійснюється в режимі імпорту (Із доповненнями, внесеними згідно із законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV)

Створюються спеціальні митні  зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України  на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної  митної зони, види товарів, дозволених до ввезення в таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами в межах зони. У законі також  визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони з виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Митний орган, у зоні діяльності якого розташовано спеціальну митну  зону, з метою належної організації  митного контролю може вимагати від  органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1) спорудження огорожі  по периметру зони;

2)установлення обмежень  щодо порядку доступу в зону  в певні години роботи;

3)інших заходів, що  не перешкоджають нормальному  функціонуванню зони відповідно  до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво  в межах спеціальних митних зон  без попереднього погодження з митницею, у зоні діяльності якої розташовано  спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного   митного контролю в спеціальних  митних зонах митні органи мають  право:

1)здійснювати постійний  контроль та нагляд за кордонами  спеціальних митних зон, а також  за доступом на їх територію; 

2)  вимагати від осіб, які  переміщують товари через кордон  спеціальної митної зони, ведення  обліку руху таких товарів  з метою їх контролю;

3)проводити перевірку  товарів, що переміщуються через  кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення  передбачених Митним кодексом  України операцій та недопущення  переміщення заборонених товарів; 

4)здійснювати перевірки  товарів, що перебувають у спеціальних  митних зонах; 

5)здійснювати інші передбачені   законом заходи, спрямовані на  забезпечення надійності митного  контролю.

У спеціальних митних зонах  допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з  товарами за умови додержання положень Митного кодексу України. Перелік  видів товарів та операцій, що з  ними здійснюються, визначається в  законі про конкретну спеціальну митну зону.

Особи, які здійснюють операції з товарами в спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність  про такі операції в порядку, що встановлюється Держмитслужбою України. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах  спеціальних митних  зон, повинні  відображатися в облікових документах.

У разі ліквідації спеціальної  митної зони власники товарів, що перебувають  у цій зоні,  або уповноважені  нимиособи зобов'язані розпорядитися  зазначеними товарами  до моменту  остаточного вирішення всіх питань,  пов'язаних з ліквідацією спеціальної  митної зони. Якщо  до моменту остаточного  вирішення всіх питань,  пов'язаних з  ліквідацією спеціальної митної зони, власник товарів,  що перебувають  у цій зоні,  або вповноважена ним   особа не розпорядиться товарами, то такі товари підлягають декларуванню в інший митний режим.

На сьогодні, Законом України  від 25.03.2005 № 2505-IV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших  законодавчих актів України" змінені  умови функціонування СЕЗ і ТПР, а саме: із законів України про  створення та функціонування СЕЗ  та ТПР виключені статті, якими   запроваджено режим спеціальної  митної зони на територіях СЕЗ, встановлено  державні гарантії стабільності правового  режиму функціонування СЕЗ та ТПР, порядок переміщення товарів через межі СЕЗ і особливості оподаткування  товарів, які переміщуються через  межі СЕЗ або ввозяться на ТПР. Норми цього Закону є обов'язковими для виконання.