Псоріаз

 

 

 

 

Зміст

1. Загальна характеристика псоріазу як захворювання

2. Лікарські засоби для зовнішнього застосування у терапії псоріазу

3. Лікарські засоби для внутрішнього застосування, при лікуванні псоріазу

4. Розробки альтернативних лікарських форм для лікування псоріазу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальна характеристика псоріазу як захворювання

 

Псоріаз, чи лускатий лишай, - хронічне захворювання шкіри невизначеної етіології, напевно мультифакторіальної  природи. Серед загального числа  лиць в дерматологічних стаціонарах хворі на псоріаз становлять 7-22%.Прояви перших ознак хвороби нерідко співпадає з періодом статевого дозрівання. Найбільшу частину хворих складають особи 30-40 літнього віку. В анамнезі більшості хворих ведучу роль займають перенесені в минулому ангіни, інфекційні і простудні захворювання, які відіграють роль “пускового механізму” в розвитку псоріазу.

  При розповсюджених  і ускладнених формах псоріазу  потрібне амбулаторне чи стаціонарне  лікування. Тривалість хвороби  залежить від її клінічних  проявів та ускладнень. Лікування псоріазу проводиться з урахуванням порушень нервової та ендокринної систем, а також функцій органів травлення, дії зовнішнього середовища, супутніх захворювань і т. д. При цьому враховується стадія патологічного процесу, морфологія висипів, їх локалізація, загальний стан хворого, сезонність. Комплексне лікування з урахуванням індивідуальних особливостей організму хворого в поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами і бальнеолікуванням сприяють досягненню лікувального ефекту. Але повного клінічного виздоровлення при псоріазі досягти не можна, так як і повної нормалізації морфологічних, функціональних, гістохімічних та імунологічних показників.

 Локалізація псоріазних  висипів різна, але найбільш  характерні ураження на поверхнях  ліктьових та колінних суглобів, які розгинаються, зовнішньо-боковій поверхні передпліч, області передньої поверхні литок, волосистій частині голови і тулубу. Рідше уражуються нігті, підошви стоп, слизові оболонки і опорно-руховий апарат.

 Первинний елемент  при псоріазі - це дермато-епідермальна папула рожевого кольору, яка швидко покривається лусками срібно–білого кольору. Псоріазні висипи поступово збільшуються в розмірах, часто зливаються між собою, а деколи розповсюджуються на весь шкірний покрив.

Для псоріазних елементів характерний потрійний симптом Ауспітца: при почісуванні поверхні висипів з’являються зміни, які схожі на стеаринову пляму; якщо зішкребти лусочки, виявляється ніжна термінальна плівка, після видалення якої з’являється дрібноточкова капілярна кровотеча – симптом “кров’яної роси” Полотебнова.Псоріатичні папули мають схильність до ексцентричного росту з утворенням бляшок з діаметром декілька сантиметрів, які зливаються в свою чергу у суцільні участки ураження нервових контурів. При прогресуванні процесу є характерним наявність яскваво-червоного кільця навколо папул, який не вкритий лусками, що свідчить про їх периферичний ріст, поява більшої кількості свіжих висипів, позитивний феномен Кебнера ( ізоморфна реакція ) – поява псоріатичних висипів ( через 7 – 10 днів ) на місці нанесення подразнення ( царапини, рани ). Хворі відмічають зуд.

 Ексудативна форма псоріазу відрізняється вираженою набряклістю і яскравістю псоріатичних папул і утворенням на їхньому місці кірки жовтого кольору, внаслідок просякнення її ексудатом. Фолікулярний псоріаз характеризується дрібними папулами, які локалізуються в області устів фолікулів і не мають вираженої схильності до периферичного росту. Псоріаз лодонь і стоп характеризується переважним ураженням лодонь і стоп, шкіра яких стає червоною, грубою, покривається тріщинами і лусками, по краю долонь і стоп зазвичай видно округлі контури псоріатичних бляшок. Себорейний псоріаз уражає переважно волосяну частину голови, де протягом багатьох років може локалізуватися патологічний процес і не переходити на інші ділянки тіла.

Найбільшими ускладненнями  псоріазу являються псоріатична  еритродермія та артропатичний псоріаз. При артропатичній еритродермії патологічний процес охоплює весь або  майже весь шкірний покрив. Шкіра  стає натягнутою, грубою, інфільтрованою, червоного кольору з крупно- чи дрібнопластинчатим лущенням на поверхні. Збільшуються периферичні лімфатичні вузли, відмічається субфебрильна температура, порушується загальний стан хворих, зміни крові ( лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, зміни у білкових фракціях ), сечі ( поява білку ). Артропатичний псоріаз характеризується ураженням суглобів по типу арталгії чи артропатії з різкими болями і припухлістю суглобів, обмеженням їх рухливості і деформацією.

Розрізняють три стадії розвитку псоріазу: 1) прогресуючу, коли висипи збільшуються в розмірі і з’являються свіжі точкові яскраво – червоні папули, навколо яких видно еріматозний обруч, деколи відмічається свербіння; 2) стаціонарну, коли не з’являються нові папули, а ріст наявних призупиняється. Папули покриті лусками, а еріматозний обруч відсутній; 3) регресуючу, коли утворення лусок зменшується, але в області ліктьових та колінних суглобів деколи тривалий час залишаються “чергові бляшки”.

Періоди загострення  найчастіше в холодну пору року, рідше – весною чи літом. Коли неможливо визначити залежність загострення процесу від пори року, то форму захворювання називають недиференційованою.

Розрізняють декілька різновидностей псоріазу: краплевидна чи папульозна, пляшкова, змішана і дифузна. Крім цих звичайних форм, розрізняють верукозну, артропатичну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лікарські засоби для зовнішнього застосування у  терапії псоріазу

 

Псоріаз проявляється зовнішньо  ураженням шкіри тому цілий ряд  засобів для зовнішнього застосування призначають для їх усунення. До них належать мазі, протирання, ванни, тощо. До найбільш вживаних  засобів лікування даної патології належать наступні.

 

Мазь нафталанова(Unguentum Naphthalani)

Rp: Naphtha naftalani   70.0

       Petrolati                  12.0

       Parafini                   18.0

       D.S.:змащувати уражені ділянки шкіри

     Розпляємо петролатум  темпетатура плавлення якого  60 – 620. До одержаного розплаву  при помішуванні додаємо парафін.  Його температура плавлення 50 – 540 і в останню чергу нафталанську нафту. Перемішують. Переносимо у флакон для відпуску. Оформаляємо. Ця мазь офіцинальна (ДФ 10 с.728).

#

                                          

Мазь сірчана  проста

Rp: Sulfuris praecipitati       100.0

       Basis emulsiona              200.0

       M.f. ung.

       D.S.:змащувати уражені ділянки шкіри

       Дана лікарська  форма суспензійпна мазь на  емульсуйній основі вода / вазелін. Для приготування мазі сірку старанно розтирають з основою до одержання однорідної маси. Готову мазь переносимо у флакон для відпуску, оформляємо відповідними етикетками.Мазь сірчана проста (ФС 42 – 1380 – 80).

 

                                                                  

 

Мазь з дьогтьом

Rp.:Picis liquidae                   3.0

       Bentoniti                           2.0

       Aq. purificatae                 50 ml

       M.f.ung.

       S.: змащувати уражені ділянки шкіри

            Для приготування даної ЛФ  дьоготь ретельно змішують з  бентонітом. При диспергуванні дьогтю  частки бентоніту своїми олеофільними ділянками прилипають до крапель дьогтю, а гідрофільні ділянки залишаються прицьому вільними. При наступному додаванні води частинками і при помішуванні гідрофільні ділянки бентоніту жадно адсорбують воду, маса при цьому набухає, приймаючи м'яку мазеподібну консистенцію.

#

         Для зовнішнього лікування псоріазу, з високими показниками ефективності, використовувалися припудрювання   уражених частин шкіри порошком  апілаку, протирання розчином 10 % хлориду натрію і накладання  пов’язок з маззю Вишневського.

       Апілак чи маточкове  молочко являє собою секрет 2 алотрофічних  залоз бджіл, який служить для  викормлювання личинок. Він являє  собою пастоподібну непрозору  жовтувато – буру масу з  специфічним запахом і гострим  кислуватим смаком. В його склад  входять цукри, жири, фактори росту, вітаміни (Тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинова, пвнтотенова і фолієва кислоти), фермент

                         и мікроелнменти ( залізо марганець, кобальт, хром, ртуть ).

  Мазь Вишневського

Rp.:Xerоformi

      Picis liquidae ana 3.0

      Olei Ricini  100.0

      M.f.ung.

      S.: накладати на рани

У ступку поміщають 3.0 відваженого  на ручних терезах ксероформу, подрібнюють  у сухому вигляді. Потім добавляють половину кількості дьогтю (відмірюють краплями ), подрібнюють ксероформ за правилом Дєрягіна. При перемішуванні додають дьоготь, що залишився і частинами 100.0 г рицинової олії (попередньо відваженої в склянку для відпуску ).

                

#

Rp.: Pulveris Apilaci  20.0

        D.S.: присипати уражені ділянки шкіри

#

Rp.: Sol. Natrii chloridi  10% - 100 ml

        D.S.:протирати уражені ділянки шкіри

Для приготування розчину наважку  натрію хлориду розчиняють у відміряній кількості води, проціджують у  флакон і оформляють до відпуску. При  розрахунках потрібно враховувати КЗО.

 

Мазь з дьогтьом

Rp.:Picis liquidae

       Xeroformi ana 9.0

       Novocaini

       Anasthesini ana 6.0

       Ol. Ricini    270.0

       Spiritus resorcini  2% - 60.0

       M.D.S.:змащувати уражені ділянки шкіри

В 56 мл 96  спирту послідовно розчиняють прописані кількості резорцину та анестезину. Окремо новокаїн розтирають з 4 мл води і змішують зі спиртовим розчином резорцину і анестезину. Ксероформ розтирають в ступці з касторовою олією, туди поступово додають дьоготь. Потім обидві рідини змішують в ступці, зливають у флакон для відпуску і сильно збовтують до утворення однорідної суміші. На етикетці вказують " Перед вживанням збовтувати ".

 

Саліцилово-дьогтьово- іхтіоловий лак

Дану лікарську форму  готуємо у флаконі для відпуску. Першою розчиняємо саліцилову кислоту у спирті етиловому куди потім додаємо дьоготь. Далі потрібно додавати до розчину іхтіол та колодій. В останню чергу вносимо ефір для наркозу, перемішуємо і оформляємо до відпуску.

Rp.:Acidi salicylici   2.0

       Picis liqucae   10.0

       Ichtioli              15.0

       Aethaeri pro narcosi  2.0

       Collodii             40.0

       Spiritus aethylici  40.0

       M.D.S.:змащувати уражені ділянки шкіри

Фітогідротерапія  псоріазу

В комплексній терапії  псоріазу велика роль надається гідро- та бальнеотерапії як найдревнішим методам лікування. Найчастіше в практиці дерматолога використовуютюся мінералізовані, родонові , вуглекислі та сірководневі ванни. В останній час широкого застосування знаходять ванни з використанням лікарських рослин.

Загальні ванни, які  містять лікарські рослини діють  на організм ніжніше ніж хімічні, фармацевтичні та деякі мінеральні препарати.

Найбільше застосування в медицині дістали хвойні ванни. Для їх приготування використовують препарати ( хвойний екстракт, хвойний концентрат - таблетований, рідкий, порошкоподібний ), які добувають з сосни звичайної. Ці  ванни при одноразовому, а особливо багаторазову застосуванні обумовлюють значні зміни зі сторони ряду органів і систем.

Хвойні ванни готують наступним чином. В 200 мл води розчиняють 100 мл натурадьного рідкого екстракту чи один брикет на 50 г , старанно розмішують. При відпуску хвойних ванн з брикетованого екстракту доречно спочатку його розчинити в невеликій кількості теплої води, а потім довести воду до необхідного об'єму і відповідної температури по рекомендації лікаря. Ванни приймають при температурі 35 – 37 градусів, тривалість ванни 10 - 15 хв, щоденно чи через день, 25 - 20 ванн на курс лікування.

Для приготування місцевих ванн використовують соснові бруньки. Їх беруть з розрахунку 50 г на 1 л води. Бруньки варять 30 - 60 хв на водяній бані, проціджують і виливають у ванночку.

Лікувальну дію також  мають ванни зі свіжих гілок дерева. Гілки заливають окропом в ємкості, після чого вода охолоджується, потім туди погружаються руки чи ноги на 30 хв, при цьому кінцівки укутуємо. Процедура проводиться через 2 - 3 дні, 5 - 7 раз.

Здавна в якості засобу для ванн використовується валеріана  лікарська. Ця рослина широко застосовується у виглябі окремих галенових препаратів і в складі багатокомплексних настоїв, настоянок та інших комплексних засобів, які покращували діяльність серцево - судинної та нервової систем.

Дозування валеріанових ванн: 25 мл настоянки чи рідкого екстракту валеріани на ванну при температурі 35 – 37 градусів. Тривалість процедури 10 - 15 хв через день, курс лікування - 10 -15 ванн.

Вченими Мінського шкірно - венерологічного диспансеру використовувались  хвойно - валеріанові ванни. Вони володіють певними особливостями, які виходять з синергізму їх дії. Готувались ванни по власній технології і включали 30 -50 мл хвойного екстракту і 25 мл настоянки валеріани. На курс лікування 10 - 15 ванн через день при температурі 35 – 37 градусів.

В багатьох випадках корисні гірчичні ванни. Вони обумовлюють виражене розширення периферичних судин, що проявляється гіперемією шкіри, при цьому відмічається зниження артеріального тиску, збудженням нервової системи. Місцеві і загальні ванни рекомендовані при інфільтративних формах псоріазу в період ремісії.

           Для приготування гірчичної ванни суху гірчицю з розрахунку 100-200 г на загальну ванну чи 10-15г на місцеву, попередньо розводятьу воді при 38-40 градусів до консистенції рідкої сметани, старанно розмішують. Відповідну порцію сметаноподібної гірчиці виливають в попередньо налиту ванну обхідної температури.