Патоморфологічні зміни мозку та особливості ВНД при розумовій відсталості

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Факультет перепідготовки педагогічних працівників

Відокремлений структурний підрозділ

«Кафедра колекційної педагогіки»

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу «Клініка розумової відсталості» на тему:

«Патоморфологічні зміни мозку та особливості ВНД

при розумовій відсталості»

 

 

 

 

Виконала:

студентка IV курсу

групи В1-2013

Білан Світлана Павлівна

 

Викладач:

Склянська Ольга Вадимівна

 

 

 

Дніпропетровськ

2014 рік

 

 

План.

1. Психологія розумово відсталих дітей

2. Олігофренія.

3. Особливості ВНД при розумовій  відсталості

4. Ступені розумової відсталості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Психологія розумово відсталих дітей

Психологія розумово відсталих дітей як галузь психологічної науки сформувалась в Росії після Жовтневої революції. До цього часу вивчення особливостей психіки розумово відсталих дітей здійснювалось переважно представниками медичної науки. Наукове керівництво педагогічною роботою у цій сфері було покладено на Експериментальний дефектологічний інститут (директор І.І.Данюшевський), де наприкінці двадцятих років на чолі з проф. Л.С.Виготським було розпочате планомірне і систематичне вивчення психологічних особливостей розумово відсталих дітей.

Розумово відсталі діти неоднорідні за своєю клінічною характеристикою, за причинами, які порушили нормальний розвиток, а також за часом, коли розвиток було порушено. Серед учнів допоміжної школи є діти, що страждають плинними захворюваннями головного мозку (епілепсія, шизофренія), є також діти, які перенесли ушкодження головного мозку в дошкільному, або молодшому шкільному віці. Ушкодження можуть бути пов'язані з травмою головного мозку або інфекційним захворюванням, яке викликало органічні зміни центральної нервової системи (наприклад, енцефалітом). Проте основну масу учнів допоміжної школи складають діти-олігофрени. Це діти, які в період внутрішньоутробного розвитку або в самому ранньому дитинстві перенесли шкідливий вплив, який викликав ушкодження центральної нервової системи. Таким впливом можуть бути деякі захворювання матері під час вагітності, що позначаються на розвитку плоду, травма під час пологів або асфіксія, а також важкі захворювання самої дитини в перші місяці її життя, що призводять до органічних змін мозку...

Вже на ранніх етапах розвитку дітей-олігофренів... виявляються порушення функцій центральної нервової системи [ЦНС].

2. Олігофренія.

У дітей-олігофренів значні відхилення в розвитку рефлекторної діяльності можуть бути виявлені дуже рано. При глибокій олігофренії (ідіотії) навіть безумовний  харчовий  рефлекс може  бути  зниженим.  Натуральні умовні рефлекси при олігофренії в ранньому віці формуються сповільнено, а вироблення штучних умовних рефлексів різко ускладнене або навіть неможливе. Значно слабше, ніж у нормальних дітей, проявляється орієнтовний рефлекс на нові подразники.

При олігофренії порушується і зміна безумовних рефлексів в процесі розвитку. Деякі з цих рефлексів, які зникають у здорової дитини до кінця першого року життя, у дітей-олігофренів проявляються значно довше. Так, наприклад, безумовний смоктальний рефлекс інколи зберігається до двох-трьохрічного віку. При глибокому ступені розумової відсталості (ідіотії) такий рефлекс може взагалі не гальмуватись.

Внаслідок органічних змін ЦНС у дітей-олігофренів відмічаються порушення в роботі усіх аналізаторів.

Недорозвиток мозку і пов'язані з ним порушення динаміки нервових процесів призводять до того, що кірковий аналіз і синтез подразників ... в тій чи іншій мірі порушується. Крім того, у багатьох розумово відсталих дітей робота аналізаторів порушена внаслідок наявності дефектів периферичних відділів. До таких дефектів зорового аналізатора належить, наприклад, порушення рефракцій, ністагм, косоокість, зміни дна ока. Так, за даними американського психолога Лове, у третини досліджуваних розумово відсталих дітей спостерігається короткозорість. Кратгер і О'Коннор відмічають серед розумово відсталих великий процент порушень кольорового зору.

Значно частіше, ніж у нормальних школярів спостерігається у розумово відсталих порушення слуху. За даними Кодмана, частота зниження слуху у розумово відсталих дітей у 3-4 рази вища, ніж у нормальних.

Спостерігаються також дефекти у роботі шкірного аналізатора, що призводить до порушення відчуття дотику.

Мейєр-Гросс та інші вважають, що у розумово відсталих дітей підвищені пороги больових відчуттів, а цілий ряд дослідників відмічають, що підвищення порогів спостерігається за усіма видами чутливості.

У дуже багатьох дітей олігофренів спостерігаються дефекти рухового аналізатора, які проявляються в різних порушеннях моторики. Ці порушення, зокрема, призводять до затримки у розвитку навичок ходіння. Особливо часто у [розумово відсталих дітей] спостерігаються порушення мовленнєво-рухового аналізатора, тобто порушення аналізу та синтезу тонких рухів органів мовлення, необхідних для правильної артикуляції. У багатьох дітей-олігофренів спостерігаються різноманітні дефекти мовлення, порушується його нормальний розвиток. Затримка мовленнєвого розвитку спостерігалась деякими дослідниками у 71% учнів допоміжної школи.

Патологічні зміни мозку дітей-олігофренів позначаються на діяльності другої сигнальної системи, призводять до її недорозвитку. В діяльності другої сигнальної системи цих дітей різко проявляються і деякі порушення нейродинаміки.

 

3. Особливості ВНД при розумовій відсталості.

Однією з перших особливостей, виявлених при дослідженні ВНД дітей-олігофренів, виступає слабкість замикаючої функції кори великих півкуль головного мозку. Проявляється ця слабкість по-різному, в залежності від складності зв'язків, що формуються. Найпростіші умовні зв'язки можуть бути вироблені у дітей-олігофренів так само швидко, як і у нормальних школярів того ж віку. Так, наприклад, умовна рухова реакція у вигляді натиску на кнопку   у   відповідь   на   простий   світловий» сигнал (поява червоного світла) виробляється у дитини олігофрена на вербальному підкріпленні (наказ "натисни") так само швидко, як у нормальних школярів після 1-3 сполучень). Проте зміцнюються навіть такі прості умовні зв'язки у дітей олігофренів повільніше ніж у нормальних школярів; деякий час ці зв'язки залишаються нестійкими, легко порушуються. Утворення стійких слідів збудження в корі головного мозку вимагає великої кількості сполучень, інакше сліди згасають. Ця знижена міцність умовних зв'язків складає основу своєрідності пам'яті розумово відсталих дітей, накладає відбиток на весь процес їхнього навчання.

При виробленні складніших зв'язків слабкість замикаючої функції проявляється в сповільненому їх утворенні. При цьому сповільненість тим виразніша, чим складніші зв'язки.

Сповільнене утворення умовних зв'язків у дітей-олігофренів в значній мірі визначається швидким згасанням орієнтовного рефлексу на нові подразники. При нормальному розвитку наявність орієнтовного рефлексу виступає необхідною умовою вироблення тимчасових зв'язків, він підтримує високий рівень збудження кори, необхідний для замикання зв'язків. При відсутності орієнтовного рефлексу на подразник умовна реакція на нього не утворюється. У дітей-олігофренів, як показало дослідження Н.П.Парамонової, вироблення умовної реакції можливе і без збереження орієнтовного рефлексу, але тоді воно відбувається інакше - різко сповільнене, вимагає декількох десятків сполучень умовного сигналу з підкріпленням. Саме таким чином відбувається у дітей-олігофренів вироблення відносно складних систем умовних зв'язків.

Суттєвою патологічною особливістю нейродинаміки дітей-олігофренів виступає також надмірно широка генералізація подразнення. Якщо після вироблення першої ж умовної реакції... дитині пред’явити нові подразники, то всі вони зазвичай генералізуються з позитивним сигналом, тобто "з місця" починають викликати таку ж умовну реакцію, як і позитивний сигнал. Якщо в учнів масової школи така генералізація мала місце лише у відповідь на подразники найбільш близькі до позитивного сигналу, то у дітей-олігофренів генералізованими, неправомірно узагальненими з позитивним сигналом виявляються будь-які світлові і навіть звукові подразники.

Патологічно широка генералізація подразників проявляється в процесах сприймання і мислення розумово відсталих дітей. На ній ґрунтуються ті неправомірно широкі узагальнення, з якими часто доводиться зустрічатись педагогу допоміжної школи. В основі цієї надмірної генералізації лежать порушення концентрації нервових процесів, патологічно широка їх іррадіація. Процес збудження викликаний умовним подразником, не концентрується в пункті, де він спочатку виник, а широко розповсюджується по корі великих півкуль, захоплюючи ділянки, віддалені від тієї, куди вперше прийшло збудження, викликане умовними сигналами. З наведених фактів можна бачити, що іррадіація розповсюджується навіть за межі одного аналізатора...

 

4. Ступені розумової  відсталості.

По виразності розумової відсталості розрізняють трохи її ступенів. Найбільш важкої є глибока розумова відсталість, або ідіотія. При ній мова й мислення у хворого повністю нерозвинені. Хворі не володіють навіть елементарними навичками самообслуговування, поїдають неїстівні предмети, їх не вдається привчити до елементарної охайності. Рухи їх мало координовані, емоції виражаються нечленороздільними лементами й хаотичним порушенням. Прогрес в інтелектуальному розвитку неможливий, хворі потребують постійної допомоги й нагляді.

Помірна розумова відсталість або імбецильність - середня по глибині ступінь олігофренії. Хворі можуть вимовляти короткі, прості фрази, розуміють нескладну за змістом мова. Але запас знань у них дуже обмежений і нагромадження його йде вкрай повільно, відстає розвиток навичок самообслуговування й моторики. Хворі можуть навчитися виконувати прості трудові операції: мити посуд, підмітати підлогу й т.п. Але участь їх у суспільній праці обмежена, зводиться до виконання найпростішої фізичної роботи при постійному контролі й спонуці, тому що почуття боргу й відповідальності в них нерозвинене. Зовсім незалежне проживання досягається рідко. Багате емоційне життя: хворі випробовують прихильність до близьких, у них розвинене почуття сорому, уразливість, вони здатні реагувати на похвалу й осудження. Використати психометричні тести важко, тому що хворі погано розуміють інструкції, що дають їм, але за деяким даними, IQ при імбецильності перебуває в границях від 35 до 49. При більше низьких цифрах прийнято говорити про важку розумову відсталість.

Легка розумова відсталість, або дебільність, важка для діагностики. Діти з легкою розумовою відсталістю розвиваються звичайно повільніше, ніж у нормі, пізніше починають ходити, вимовляти перші слова. Мовні навички при розвитку фразової мови здобуваються ними із працею й з великою затримкою. Але все-таки діти після 5 років у достатньому ступені опановують мовою, більшість із них досягають повної незалежності в догляді за собою: уміють самостійно себе обслуговувати в побуті, здобувають гігієнічні навички, проявляють ініціативу в повсякденних домашніх справах, у дитячих іграх усвідомлено маніпулюють іграшками, можуть підтримати колективну гру, запам'ятати невеликий вірш, виявляють цікавість до книжок з яскравими картинками. Наявне в них уповільнення темпу психічного розвитку, недолік фантазії й допитливості, низька популярність серед дітей у групі часто мало турбують батьків і не привертають увагу вихователів дитячої установи.

Розумовий дефект проявляє себе з початком шкільного навчання. Тут у дебільних дітей виявляється нездатність до утворення абстрактних понять при відносній схоронності наочно-образного мислення. Дитина погано осмислює задане учителем завдання, які легко засвоюються іншими дітьми в класі; для розуміння завдання потрібно, щоб воно було викладено у вигляді коротких пропозицій із простою граматичною конструкцією (без вступних слів, дієприкметникових зворотів і т.п.). Підказка, натяк мало допомагають - дитині потрібно розтлумачити завдання повністю, у всіх деталях. Навички простого читання, листи засвоюються дуже повільно, і для повного засвоєння завдання потрібно повторювати багаторазово протягом 10-20 днів, хоча механічна пам'ять при дебільності звичайно не страждає, і стомлення в процесі виконання завдання не зростає (при коректурній пробі число помилок не збільшується).

 

 

 

 

Не менш чим у половині випадків захворювання розумова відсталість досягає глибокого або помірного ступеня. Але існують і стерті форми захворювань, які прийнято зв'язувати з мозаїцизмом; при них виразність розумової відсталості залежить від співвідношення патологічно змінених і нормальних кліток в організмі: чим менше число нормальних кліток з 46 хромосомами, тим більше виражена клінічна картина. При високому відсотку нормальних кліток клінічні прояви розумової відсталості бувають стертими або відсутні, але часто виявляються риси патологічного формування особистості.

Розумово відсталі діти мають певні потенційні можливості розвитку мислительних процесів. Ці можливості залишаються прихованими і проявляються у спеціально організованих, сприятливих умовах...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Єнікєєва Д.Д. Основи популярної психіатрії. - К., 2000.

2. Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко  О.Є. Психіатрія: Підручник. – К., 1995.

3. Селецький О.І. Психопатологія  дитячого віку. - К, 1987.

4. Личко О.Є. Підліткова психіатрія. - К., 2002.