Наданння першої медичної допомоги при порушенні дихання і серцевої діяльності

Наданння першої медичної допомоги при порушенні дихання і серцевої діяльності

Коли ж потерпілий не дихає, треба перевірити, чи не припинилася в нього серцева діяльність, і негайно розпочати штучне дихання. Для цього його кладуть спиною на жорстку поверхню (на підлогу автомашини, на дорогу), підмостивши під лопатки зроблений з одягу валик. Потерпілого розгинають і закидають його голову назад так, щоб максимально відвести підборіддя від грудної клітки, розстібають комір і пояс, що утруднюють дихання. 
Найефективнішим способом штучного дихання є вдування повітря в ніс або рот потерпілого. Такий спосіб називають «рот до рота» або «рот до носа». У ніс вдувають повітря тоді, коли у хворого ушкоджені губи, нижня або верхня щелепа. 
Штучне дихання способом "рот до рота" роблять так. Людина, яка надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, краще з правого боку, і кладе ліву руку на його лоб, затискуючи пальцями потерпілому ніс; прикривши його рот марлею або носовою хусточкою, робить глибокий вдих, а потім, притиснувшись ротом до рота потерпілого, вдуває в нього повітря, роблячи енергійний видих. Внаслідок такого вдування, що замінює вдих, повітря надходить у легені потерпілого. Згодом завдяки еластичності легеневої тканини і грудної клітки настає пасивний видих. При цьому рот потерпілого повинен бути відкритим. Вдувати повітря слід ритмічно, з однаковим інтервалом, 12-15 разів на хвилину.

Штучне дихання слід виконувати доти, доки у потерпілого не відновиться самостійне ритмічне дихання. Якщо штучне дихання розпочинають робити своєчасно і проводять його правильно, то самостійне дихання відновлюється через 1...2 хвилини. Однак часом штучне дихання потрібно проводити 1-1,5 години, принаймні доти, доки на місце нещасного випадку не прибудуть медичні працівники.

Через 5-6 хвилин після настання клінічної смерті відбуваються необоротні зміни в нервових клітинах центрів  головного мозку, що керують життєво  важливими функціями організму. Внаслідок цього настає біологічна смерть. З клінічної смерті потерпілого  можуть вивести лише негайні (не пізніше  як через 4-10 хвилин після її настання) й енергійні заходи, спрямовані на відновлення серцевої діяльності та дихання. Необхідно пам'ятати, що кожна  втрачена секунда може стати фатальною. Порядок дій у цьому випадку: 
- впевнитися у відсутності пульсу на сонній артерії; 
- звільнити грудну клітку від одягу та розстібнути пояс; 
- прикрити двома пальцями клиновидний відросток  
- нанести різкий удар кулаком по грудині ; 
- перевірити, чи з'явився пульс. Якщо пульс відсутній, удар можна повторити. 
Якщо після вказаних вище дій пульс не прослуховується, негайно приступити до виконання штучного дихання та непрямого масажу серця. 
Роблячи непрямий масаж серця, потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (шосе, дорогу і т. ін.). Той, хто надає допомогу, стає на коліна збоку (краще справа) біля потерпілого і, поклавши кисті рук одну на другу в нижній частині грудини, робить енергійний поштовх, натискаючи на груднину так, щоб вона зміщувалася приблизно на 4-5 см у напрямі хребта. При цьому стискається серце між грудиною і хребтом, кров із порожнини серця виштовхується в кровоносні судини. Оскільки стінка грудної клітки еластична, то вона повертається у вихідне положення, а порожнини серця наповнюються кров'ю. Поштовхи слід робити ритмічно, близько 60 разів на хвилину. 
Дітям, особливо молодшого віку, непрямий масаж серця можна робити однією рукою або навіть двома пальцями, але частоту поштовхів треба збільшити до 100-120 разів на хвилину. 
У разі відсутності дихання непрямий масаж серця поєднують із штучним диханням. Щоправда, це потребує чималих зусиль. Тому бажано, щоб потерпілим у стані клінічної смерті допомогу надавало двоє людей, одна робить непрямий масаж серця, друга - штучне дихання. Після кожного вдування повітря в легені потерпілого чотири рази натискають на грудину. Під час вдування повітря не можна стискати грудну клітку. 
Непрямий масаж серця і штучне дихання зазвичай може робити й одна людина  У такому разі після кожного вдування повітря в рот або в ніс натискають чотири рази на грудину.

Надання першої допомоги при опіках та відмороженні

Опік – поразка тканин, що виникло від місцевого теплового, хімічного, електричного або радіаційного впливу. Розрізняють чотири ступені опіку: 
Опік 1 ступеня (еритема) проявляється почервонінням шкіри, набряклістю й болем. 

Опік 2 ступені (утворення  міхурів) характеризується розвитком  більш різко вираженої реакції. 

Опік 3 ступені (некроз) викликає омертвіння всіх шарів шкіри. 

Опік 4 ступені (обвуглювання) виникає при впливі на тканині  дуже високих температур. 

 
Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої температури на потерпілого: варто погасити полум'я на одязі, видалити потерпілого із зони високої температури, зняти з поверхні тіла тліючу й різко нагрітий одяг. Відривати одяг від шкіри не можна ; її обрізають навколо одягу й накладають асептичну пов'язку поверх частини, що залишилася, одягу. Накладення сухої асептичної пов'язки попереджає інфікування опікової поверхні. Не слід робити промивання якої-небудь області опіку, доторкатися до обпаленого місця руками, робити проколювання міхурів, відривати прилиплі до місця опіку частини одягу, а також змазувати опікову поверхню жиром (вазелін, тваринне або рослинне масло й ін. ) і присипати порошком. Потерпілого необхідно укласти в положення, при якому найменше турбують болю, тепло вкрити, дати випити велика кількість рідини. При великих опіках потерпілого краще загорнути в чисте пропрасоване простирадло. вжити всіх необхідних заходів для запобігання шоку і терміново транспортувати його до медичного закладу

Відмороження - це ушкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Відмороження можливі навіть за температури вище 0°С, особливо при періодичних відлигах. До відмороження призводить мокре і тісне взуття, тривале перебування в нерухомому стані на холоді і в снігу, під холодним дощем. Найчастіше відморожуються кінцівки, насамперед нижні.

Залежно від глибини ураження тканин тіла розрізняють чотири ступені відморожень:

• легкий (І) - набряклість, синюшність;
• середньої тяжкості (ІІ) - хворобливість шкіри;
• тяжкий (ІІІ) - утворення пухирів (заживления без наслідків);
• надзвичайно тяжкий (IV) - змертвіння м'яких тканин тіла і навіть кісток.
• Надаючи першу медичну допомогу, потерпілого кладуть у ванну з теплою водою, а коли такої можливості немає, то захищають від холоду на місці: дають йому гарячий чай, каву, а мокрий одяг, мокре взуття замінюють сухим.
• Якщо ще не настали зміни в тканинах (пухирі на шкірі, змертвіння), то відморожені місця протирають спиртом чи одеколоном й обережно розтирають ватним тампоном або вимитими сухими руками до почервоніння шкіри.
• Якщо ж зміни вже є, то ушкоджені місця протирають спиртом і накладають стерильну пов'язку. Не рекомендується при відмороженнях будь-якого ступеня розтирати ушкоджені місця шкіри снігом, бо це може погіршити стан потерпілого