Клініко-діагностичні особливості гострого пієлонефриту у дітей раннього віку

МОЗ України

Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

 

УДК:

616. 6 - 002. 3 - 053

 

 

АНОТАЦІЯ

магістерської роботи на тему:

«Клініко-діагностичні особливості гострого пієлонефриту

у дітей раннього віку»

 

 

 

Магістрант : Одарчук І. В.

Спеціальність : 14.01.10 педіатрія.

 

 

Науковий керівник : д.м.н.  Токарчук Н. І.

 

 

 

 

 

Вінниця 2011р

 

1. Стан даної проблеми в Україні на  сьогодення.

В структурі захворюваності дітей раннього віку інфекції сечової системи, а саме пієлонефрит посідає 2-3 місце, поступаючись захворюванням дихальних шляхів та кишковим інфекціям  (Зоркін С.Н., 2008; Oreskovic N.M., 2007). Так, згідно статистичних звітів МОЗ України, зросла поширеність захворювань нирок і сечової системи у дітей за останні 5 років (із 40 до 56 випадків на 1000 дитячого населення). В структурі захворювань органів сечової системи у дітей провідне місце належить захворюванням мікробно-запального характеру (50–75,6 %) (Branten A. J., 2009).

Слід зазначити, що пієлонефрит є найбільш значущим у клінічному плані, оскільки його поширення, як в  країнах Європи, так і в Україні також збільшується (І. В. Багдасарова , 2010; Foxman B., 2008). Загалом на теренах України поширеність пієлонефриту зросла на 46,7% за останні роки (Л. Я. Мигаль та співавтори, 2010).

 Пієлонефрит на сьогоднішній день є однією із найбільш складних проблем в педіатрії, оскільки пов'язаний не лише з помилками в діагностиці, потребою тривалого лікування, а й важкістю ускладнень та прогнозом (Ю. С. Триндюк, 2011).

Однією із причин пієлонефриту у дітей раннього є вроджені вади нирок. Так, вроджені вади розвитку нирок  та сечовидільної системи спостерігаються у 1% вагітностей (Добрик О.О., 2010). Щорічно на 1000 живонароджених у світі припадає від 25 до 62 дітей з вродженими аномаліями, з них 50-70 випадків не сумісні з життям. Крім того, гострий пієлонефрит у 40-80 % випадків носить вторинний характер та розвивається на тлі вроджених вад розвитку. Отже, проблема гострого пієлонефриту у дітей раннього віку привертає до себе увагу не лише з точки зору вивчення етіології та патогенезу захворювання, але і з клінічних позицій.

До цього часу не визначені чіткі критерії, згідно яких можливо визначити прогресування патології, адекватність відповіді на лікування тощо (І. В. Багдасарова , 2009).

Пізня діагностика і не завжди раціональна антибактеріальна терапія призводять до рецидивів пієлонефриту з розвитком склеротичних змін в нирках та поступовим порушенням їх функцій (І. В. Багдасарова та співав.,2010). Слід зазначити, що хронічний пієлонефрит досить часто є причиною розвитку ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії та уремії у подальшому житті дитини (LeSaux N.B., 2008, Михеева И. Г., 2011).

Залишається також високим рівень ранньої інвалідизації, пов’язаний з несвоєчасними, неточними діагностичними та лікувальними заходами при патології нирок будь-якого ґенезу особливо у дітей раннього віку (Дужкова О. В., 2011 ).

Розповсюдженість даної патології у дітей раннього віку, важкість диференціальної діагностики між інфекцією нижніх та верхніх сечових шляхів потребують пошуку нових діагностичних тестів, які будуть сприяти покращенню діагностики пієлонефриту. Нажаль, не у всіх випадках клініко-анамнестичні та загальноприйняті лабораторні методи дослідження допомагають встановити вірний діагноз (Мигдаль Л. Я. та співавтори 2009, Muller B., et al 2010).

При інфекції сечової системи у дітей нерідко стандартні маркери запалення (лейкоцитоз, підвищення С-реактивного білку) відсутні чи мають сумнівні рівні. У зв’язку з цим, актуальним є використання тестів, які спроможні в гострому періоді захворювання вирішити питання про рівень враження (нирки, сечові шляхи), та, відповідно, визначити оптимальні терміни початку та тривалості антибіотикотерапії. До таких специфічних маркерів бактеріального запалення відноситься прокальцитонін – прогормон кальцитоніну (Коровіна Н. А.  та співав., 2007р., Pecile P., Romanello C., 2009).

Вищезазначене визначає актуальність обраної теми дослідження. Рішення вказаних питань дозволить встановити фактори ризику, які сприяють розвитку захворювання в ранньому віці, виявити особливості гострого пієлонефриту з урахуванням виявлених факторів та оптимізувати підходи до діагностики, перебігу захворювання.

2. Останні дані про питання, що вивчається.

У наш час безапеляційним є той факт, що допомога дітям раннього віку з патологією нирок, враховуючи складність прогнозу, повинна надаватись на ранніх етапах захворювання. Гострий пієлонефрит являється найбільш частою причиною лихоманки у дітей раннього віку та нерідко розвивається на тлі аномалій розвитку органів сечової системи (О. В. Лавренчук, 2010).

На сьогодні відомо, що за умов малосимптомного перебігу гострого пієлонефриту клінічний стан дитини може залишатися задовільним, а симптоми інтоксикації можуть мати неспецифічний характер. У той же час надійні методи топічної діагностики інфекції сечової системи у дітей, особливо в ранньому віці, відсутні. Несвоєчасна та неадекватна терапія гострого пієлонефриту призводить до хронізації та рецидивування запального процесу в нирках з розвитком у подальшому хронічної ниркової недостатності в дитячому віці (Мигаль Л.Я., Багдасарова І.В., 2010).

Для вибору оптимальних шляхів лікування як пієлонефриту, так і циститу та зниження частоти їх рецидивів необхідно мати вірогідні критерії їх диференціальної діагностики.

Тому, своєчасна діагностика інфекцій сечової системи у дітей раннього віку та їх лікування є основою попередження прогресування захворювання із розвитком склерозу, артеріальної гіпертензії у майбутньому житті дитини.

В останні роки з'явились повідомлення про роль специфічного фактору запалення прокальцитоніну (MeisnerM.2007, WicherJ., BienvenuJ., 2008).

Прокальцитонін є поліпептидом, який складається із 116 амінокислот з молекулярною масою 14,5 кDa. Він утворюється в нейроендокринних клітинах людини та в звичайних умовах підлягає послідуючому розщепленню на 3 молекули – кальцитонін - (32 амінокислотних залишків), катакальцина (21 амінокислотний залишок) та М-кінцевого пептиду (57  амінокислотних залишків). При фізіологічних умовах основна функція прокальцитоніну – утворення кальцитоніну, який регулює метаболізм кісткової тканини та кальцію.

Однак, дані літератури свідчать про роль підвищеного рівня прокальцитоніну в крові, як маркера бактеріального запального процесу в нирковій тканині. Крім того, науковці вважають, що перший епізод інфекції сечової системи із лихоманкою слугує показником для проведення уретроцистографії з метою виключення міхурово-сечовідного рефлюксу (Pecile P., 2007, Hellerstein S., 2006).

Разом з тим,  літературні джерела стверджують, що підвищений рівень прокальцитоніну у дітей раннього віку з інфекцією сечової системи розглядається як маркер міхурово-сечовідного рефлюксу, та за думкою авторів, дозволяє диференційно призначати проведення цистоуретерографії (Leroy S., Adamsbaum C., Mark E. et al, 2007).  Крім того, визначення рівня прокальцитоніну дозволяє діагностувати клінічно значиму бактеріальну інфекцію на самих ранніх етапах  її розвитку, моніторувати  перебіг захворювання та ефективність антибактеріальної терапії.

Введення в практичну медицину визначення рівня прокальцитоніну в діагностику інфекції сечової системи та алгоритм терапії дозволить вчасно розпочати раціональне лікування та цілеспрямовано використовувати клінічні і фінансові ресурси. Крім того, буде можливим підбір тривалості антибіотикотерапії з підтвердженням необхідності призначення чи відміни лікування (А. В. Еремеева  и соавт. 2007).

3. Не вирішені на даний момент завдання.

Попри те, що аспекти проблеми інфекції сечової системи у дітей віком до 3-х років перебувають у центрі уваги не лише вчених, а й практичних лікарів, невивченими залишаються питання своєчасної, досконалої та безпечної діагностики активності запального процесу при гострому пієлонефриті у даної групи дітей.

Прокальцитонін є специфічним маркером  бактеріального запалення, проте не проводилися поглиблені вивчення взаємозв’язку підвищення рівня даного прогормону та активністю запального процесу ниркової паренхіми.

Визначення рівня прокальцитоніну та поєднання його з іншими маркерами запалення при гострому пієлонефриті у дітей віком до 3-х років дозволить обгрунтувати необхідність його використання, як маркера активності захворювання, наявності міхурово-сечовідного рефлюксу, адекватності та тривалості антибіотикотерапії у даній групі хворих.

У літературі недостатньо відображені дані щодо клінічної значимості прокальцитоніну при гострому пієлонефриті у дітей раннього віку, що обумовлює необхідність вивчення діагностичного значення прокальцитонінового тесту у даної групи дітей.

Вищезазначене визначило мету та завдання магістерської роботи.

4. Мета та завдання наукового дослідження.

Мета дослідження: удосконалити діагностику гострого пієлонефриту у дітей раннього віку на підставі вивчення показників активності запального процесу, рівня прокальцитоніну.

Завдання дослідження:

1. Визначити фактори, які визначають розвиток гострого пієлонефриту у дітей раннього віку.
2. Дослідити місце вроджених вад сечовидільної системи у структурі захворювань нирок дітей раннього віку.
3. Встановити особливості клінічного перебігу гострого пієлонефриту у дітей раннього віку.
4. Вивчити роль прокальцитонінового тесту у визначенні активності запального процесу при гострому пієлонефриті у дітей раннього віку.
5. Оптимізувати діагностичні критерії розвитку гострого пієлонефриту у дітей раннього віку.

 

5. Об’єкт  дослідження.

Об′єкт дослідження: перебіг гострого пієлонефриту у дітей раннього віку.

Предмет дослідження: частота та структура гострого пієлонефриту, показники активності запального процесу, прокальцитоніновий тест.

Методи дослідження:

Загальноклінічні.

Лабораторні:

-протокольні: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові (з визначенням креатиніну, сечовини, С-реактивного білка), аналіз сечі за Нечипоренком, бактеріологічне дослідження сечі, для дівчат – мазок із піхви;

-спеціальні: визначення рівня прокальцитоніну.

Статистичні.

6. З якими підрозділами або інститутами і іншими установами планується комплексування:

Робота буде виконана на базі кафедри педіатрії №1 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова та Вінницької обласної  дитячої клінічної лікарні.

Об′єм дослідження: планується провести обстеження 40 дітей раннього віку, хворих на гострий пієлонефрит.

Контрольну групу складуть 20  дітей раннього віку.

7. Наукова новизна.

На підставі проведеного соціального та біологічного аналізу будуть встановлені фактори ризику та причини формування гострого пієлонефриту у дітей раннього віку.

На підставі аналізу результатів комплексного обстеження дітей раннього віку з гострим пієлонефритом, ступені активності процесу буде обгрунтована необхідність використання прокальцитонінового тесту в діагностиці даної патології.

Вперше буде проведена оцінка змін рівня прокальцитоніну у дітей раннього віку, хворих  на гострий  пієлонефрит на тлі МСР.

Наше дослідження відрізняється від інших тим, що ми вперше в Україні плануємо визначити рівень прокальцитоніну у дітей, віком від одного місяця до трьох років, хворих на гострий пієлонефрит з метою ранньої діагностики та прогностичної оцінки перебігу захворювання.

8. Практична цінність дослідження.

Результати дослідження будуть сприяти вдосконаленню  у практичній педіатрії діагностики та прогнозування перебігу гострого пієлонефриту у дітей раннього віку.

 

9. Об’єм  роботи вже виконаний магістрантом за запланованою темою.

Опрацьовано шістдесят джерел літератури, із них тридцять три -    англомовної;

Проведено інформаційний пошук;

Засвоєні необхідні методи дослідження;

Розроблені карти обстеження хворих;

Проведений ретроспективний аналіз карт стаціонарних хворих

за 2010-2011 р.р.

Обстежено 6 дітей із гострим пієлонефритом.

 

 

 

 

 

 

Виконавець:                                                         магістрант: Одарчук І. В.

Науковий керівник:                                            д.м.н., доц. Токарчук Н. І.