Групи крові за системою Lewis

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Октября 2013 в 08:12, контрольная работа

Краткое описание

У людини існує більше 20 різних систем груп крові, найбільш відомі і часто використовувані з них 2 - система ABO (цю систему ми маємо на увазі, коли говоримо про "групу крові") і Rh-factor (резус-фактор).
Інші системи груп крові використовуються набагато рідше в повсякденній медичній практиці (наприклад Лютеранська, MNS, Colton, Hh або Bombay, Kell, Kidd, Lewis, Landsteiner-Wiener, P, Yt, або Cartwright, XG, Scianna, Dombrock, Chido/Rodgers, Kx, Gerbich, Cromer, Knops, Indian, Ok, Raph й JMH).

Содержание

Вступ 2
1. Групи крові за системою Lewis 2
2. Антигени системи Lewis 4
3. Наслідування груп крові системи Lewis 5
Висновок 11
Список літератури: 13

Прикрепленные файлы: 1 файл

групи крові Льюїс.doc

— 185.50 Кб (Скачать документ)

 

 

Варіаційний розподіл етнічних частот гена le унімодально. Загальна середня  етнічна частота гена le (0.527) доводиться на інтервал частот з максимальним числом етносів, і вона вище світової середньої частоти (0.462). Якщо зрівняємо  варіаційні розподіли частоти гена le у різних історико-етнографічних провінціях Північної Євразії, то побачимо, що в Сибірі й на Далекому Сході розмах мінливості генних частот (0,20-1.00) більший, ніж в інших провінціях і практично визначає всю етнічну мінливість частоти цього гена на просторах Північної Євразії.

Оцінюючи середньоетнічну  частоту гена le по провінціях, відзначимо, що в Європейській провінції (0,437-0.043) і на Кавказі (0,430-0.059) вона менше 0.50, а в Середньоазіатсько-казахстанській (0.581-0.069) і Сибірсько-далекосхідної (0.561-0.032) провінціях - більше 0.50. Причому народи Сибіру й Далекого Сходу мають частоту гена le вірогідно(Р<0.05) більш високу, ніж народи Європейської частини.

 

Висновок

 

Система антигенів Lewis - перша  з відкритих систем, антигени якої не є еритроцитарними, а адсорбуються на еритроцитах із плазми крові. Вони тісно пов'язані із секрецією групових антигенів у рідинах організму й опосередковано впливають на експресію групових антигенів АВ0. Саме ця особливість системи Lewis привертає увагу трансфузіологів, судових медиків, антропологів, медичних генетиків та інших фахівців.

Система Льюїс (Le) характеризується чотирма антигенами - Le (а), Le (b), Le (с), Le (d), причому в крові кожної людини обов'язково втримується один із цих  антигенів, що обумовлює наявність у цій системі чотирьох груп крові Le (a+), Le (b+), Le (c+), Le (d+) із середньою частотою зустрічальності відповідно 25, 60, 12 й 3%.

Як особливість цієї системи слід зазначити її зв'язок з явищем виділювальності групових антигенів системи АВ0(Н).

Приблизно 85 % людей є  виділювателями своїх групових антигенів  системи АВ0(Н), в 15% - невиділювателі. Це значить, що у всіх виділеннях (сперма, слина, піт, виділення піхви, сеча) людини, які є виділювателями, утримується  груповий антиген системи АВ0, що відповідає її крові, наприклад антиген А при групі крові А (II). У виділеннях людини із цією же групою А (II) крові, але стосовного до невиділювателів, антиген А буде відсутній або буде виражений слабко. Розподіл людей на виділювателів і невиділювателів групових антигенів у системі АВ0(Н) дозволяє диференціювати походження плями сперми від двох осіб з однаковою групою крові, але які різняться  по категорії виділювання - виявлення в плямі сперми антигену системи АВ0(Н) дозволить виключити її походження від особи, що є невиділювателем групового антигену.

У живих осіб категорію  виділювання звичайно визначають по виразності групових антигенів системи  АВ0(Н) у зразках їхньої слини. У  трупів вона визначається по трупній  крові за допомогою виділення в ній групових антигенів системи Льюїс. Установлено, що особи із групами Le (b+) і Le (d+) завжди є виділювателями групових антигенів системи АВ0(Н), а із групами Le (а+) і Le (з+) - невиділювателями.

Групи системи Льюїс  в еритроцитах крові людини формуються досить пізно, у 6 - 7 років.

 

Список літератури:

 

  1. Генофонд и геногеография народонаселения / Под ред. Ю. Г. Рычкова: Том 1. Генофонд населения России и сопредельных стран. – СПб., 2000. 
  2. Дранник Г.Н., Дизик Г.М. Генетические системы крови человека и болезни. – М., 1990.
  3. Прокоп О., Гелер В. Группа крови человека. – М., 1991.
  4. Уманова М.А. Групповые системы крови человека и гемотрансфузионные осложнения. – М., 1989.

 


Информация о работе Групи крові за системою Lewis