Фізіологічний і патологічний афекти

Фізіологічний і патологічний афекти.

 
Фізіологічний афект – це короткочасна надто сильна емоція у відповідь на дію конкретних чинників і супроводжується вираженими сомато-вегетативними проявами (блідість або гіперемія шкіри та слизових оболонок тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, загальний тремор, імперативні позиви до дефекації тощо). 
Свідомість не затьмарюється, людина усвідомлює свої дії. Після закінчення афективної реакції амнезії немає. Людину, яка скоїла злочин у стані фізіологічного афекту, визнають осудною. 
Патологічний афект - це короткотривалий психічний розлад, який виникає у відповідь на значну несподівану психічну травму і є афективним розрядом на фоні запаморочливого стану свідомості, за яким настають загальне розслаблення, байдужість і, як правило, глибокий сон; супроводжується повною або частковою ретроградною амнезією. 
У період запаморочливого стану людина не усвідомлює того, що відбувається довкола, не керує своїми діями. За злочин, скоєний у стані патологічного афекту, вона не несе кримінальної відповідальності. Для проведення судово-психіатричної експертизи медик повинен якомога детальніше зібрати об'єктивний анамнез та описати стан і поведінку людини після виходу з афекту.

Різновиди патологічного  підсилення і зниження емоцій.

 
Види патологічно-підсилених емоцій: а) патологічно підсилені позитивні  емоції (ейфорія, морія, екстаз, маніакальна несамовитість); б) патологічно підсилені негативні емоції (депресія, меланхол. несамовитість).

 
Порушення адекватності та стійкості  емоцій. Захворювання при яких вони зустрічаються.

 
Порушення адекватності: 
-амбівалентність (одноч. прояв двох протил. емоцій - любов і ненависть); 
-пат. афект; 
-неадекватність, коли позит. чинник викликає негат. емоції і навпаки, 
-патол. тривога і страх, 
-дисфорія- це похмурий, пригніч., тужливо-злобний настрій, що супров. почуттям незадоволення, страху, роздратованістю, агресивністю, що незалежить від зовн. чинників(епілепсія, психопатія, орг. ураження ГМ), 
-дистимії. 
Порушення стійкості емоціій: 
- слабодухість; 
- нетримання емоцій, легкий перехід від сліз до сміху. 
- лабільність- перехід від позит. емоцій до негат, 
- інертність емоцій.

 
Маніакальний синдром. Захворювання при яких зустрічається та невідкладна  допомога.

 
Маніакальний стан характеризується збудженням хворого. Він багато говорить, проявляє велику активність, іноді співає, танцює. Настрій у нього піднесений. Люди, які його оточують, «добрі, світ прекрасний». Сам хворий відчуває приплив сил, енергії. Такий стан піднесеного настрою при доброму фізичному самопочутті називається ейфорією. Ейфорія може бути в нормаль них людей у стані легкого алкогольного сп'яніння, при вживанні деяких лікарських засобів (морфін та інші наркотики), при ефірному наркозі. Маніакальний стан супроводиться підвищеною еротикою (статевим потягом). 
Зустрічається при МДП, алког. і наркот. збудж., інтокс. 
Невідкладна допомага: -втримати хвор., -нейролептики(мажентил 1-2-3мл, аміназин, сібазон, галоперідол, седуксен).

 
Депресивний синдром, його психотичний і непсихотичний варіанти. Захворювання при яких зустр. та невідкладна допомога.

 
Депресивний стан протилежний маніакальному. Хворий пригнічений, настрій у нього  поганий. Тяжка туга відчувається і  фізично: щось гризе і гнітить, давить на серце. Навколишній світ, знайомі  і незнайомі люди постають у найпохмуріших барвах. Сам хворий вважає себе ні до чого не здатним, непридатним до життя, не гідним займати місце на землі. Його майбутнє похмуре і безперспективне. Виникають думки про самогубство. Смерть здається єдиним виходом із цього тяжкого стану. Зустріч. при МДП.

Фізіологічні  механізми потягів, роль соціальних факторів (виховання) у їх формуванні.

 
Потяги- неясне стремління, не пов’язане з чітким уявленням і з осмисленими цілями. Вони форм. у періоді онтогенезу і під час життя. Потреби людина суб’єктивно переж. у вигляді потягів і бажань. Виховання сприяє тому, щоб ці потяги не супереч. законам сусп.

 
Порушення харчового інстинкту. Захворювання, при якому він зустрічається.

 
Патологічне посилення харчового  інстинкту -булімія (вовчий голод). 
Булімія проявляється надмірним апетитом, причому відчуття насиченості не настає.  
Булімія в основному виникає при органічних ураженнях головного мозку з дементним синдромом, ухворих з олігофренією (ідіотія), деколи - у хворих із вираженим шизофренічним дефектом. Значне посилення апетиту властиве хворим, які перебувають у маніакальному стані, але воно не досягає ступеня булімії. 
Послаблення харчового інстинкту - це різке зниження апетиту аж до повної відсутності потреби в їжі. 
Анорексія – повна відсутність відчуття голоду з відмовою від їжі. 
Ослаблення харчового інстинкту характерне для депресій різного генезу (реактивних, пресенільних, маніакально-депресивного психозу), виражених астенічних станів, нервової анорексії. 
Спотворення харчового інстинкту проявляється вживанням хворим неїстивних речовин і навіть власних екскрементів. Воно виникає при тотальному недоумстві, маяченні й галюцинаціях відповідного змісту.

 
Порушення статевого інстинкту. Захворювання при якому він зустрічається.

 
Розлади статевих інстинктів у психічнохворих, патологічне посилення статевого  потягу мають місце переважно  при значних органічних ураженнях  мозку (припрогресивному паралічі, сенільній і атеросклеротичній деменції, пухлинах лобної частки, хворих з олігофренією, при деяких видах психопатії тощо). 
Підвищений потяг може мати більш-менш сталий характер або з'являтися епізодично (при епілепсії, в маніакальній фазі маніакально-депресивного психозу тощо). 
Послаблення або цілковита відсутність статевого потягу виникає при депресивних станах, незалежно від їх генезу, тяжких формах олігофренії, деяких неврозах, простій формі шизофренії, а також у психічно здорових людей при виснажливих соматичних захворюваннях, фізичній та інтелектуальній перевтомі тощо. 
Статеві відхилення – це прагнення незвичайними способами задовільнити статевий інстинкт. 
Вони мають найрізноманітніші прояви і можуть зрідка виникати й у психічно здорових людей в особливих умовах, але переважно їх спостерігають у пацієнтів з психопатією і часто при недоумстві (при органічних захворюваннях мозку, в хворих з олігофренією тощо).

 
Порушення інстинкту самозбереження. Захворювання при якому він зустрічається.

 
Посилення захисного інстинкту проявляється втечею або агресією. Реакція втечі  характерна для хворих, які під  впливом галюцинацій чи маячення переконані в тому, що їм загрожує смертельна небезпека з боку злочинців, перед  якими вони беззахисні й безпорадні. 
Патологічне посилення активно-оборонної форми інстинкту самозбереження супроводжується тим, що хворі, відчуваючи постійний страх за своє життя чи здоров'я, категорично відмовляются від приймання ліків, виконання будь-яких маніпуляцій, чинять опір медперсоналу, а іноді з метою "самозахисту'проявляють агресію. Ці явища можуть бути зумовлені галюцинаціями або маяченням. Заціпеніння (емоційний ступор) розвивається внаслідок дії стресової ситуації, небезпечної для життя. Так, при землетрусі чи раптовій пожежі людина ціпеніє від жаху і не спроможна ні втекти, ні навіть покликати на допомогу. Послаблення захисного інстинкту виникає при депресивних станах, простій формі шизофренії, а також при порушенні свідомості. 
Спотворення захисного інстинкту проявляється в тому, що хворі самі можуть заподіяти собі шкоду різного характеру. Найбільш вираженим спотворенням інстинкту самозбереження є тенденції і спроби самогубства. Виражені тенденції до самогубства виявляють хворі на маніакально-депресивний (біполярний) психоз у депресивній фазі, особи з маяченням депресивного змісту (маячення самозвину-ваченняв депресивній фазі, пресенільна депресія, маячення переслідування та інші схожі види маячення у хворих на шизофренію). Інколи прагнуть закінчити життя самогубством хворі, які критично оцінюють свій хворобливий стан, на початку маніфестації шизофренії. Іноді спроби самогубства імпульсивне роблять хворі з розладами особистості (психопати).

 Відмінності  між маніакальним, гебефрнічним та кататонічним збудженням.

 
Маніакальне збудженя носить цілеспрямований характер з переважанням мовного компонента над руховим. 
Кататонічне збудження відрізняється від маніакального тим, що воно не цілеспрямоване, хворий виконує не якісь дії, а лише окремі роз'єднані, часто стереотипні, рухи, а хворий із маніакальним збудженням виконує осмислені дії, хоча здебільшого до кінця їх не доводить, бо переключається на іншу діяльність. 
Підвидом кататонічного збудження є гебефренне. Останнє проявляється беззмістовним, абсурдним збудженням із клоунізмом, дурощами, абсурдними позами, стрибками, кривляннями і гримасами та окремими вигуками. Цей вид збудження є основним симптомом гебефренної форми шизофренії. Кататонічне збудження, як правило, триває недовго і найчастіше згодом переходить у кататонічний ступор.

 
Відмінності між кататонічним і депресивним ступором.

 
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом "капюшона"). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом "повітряної подушки"). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього. 
При вираженій депресії м'язове заціпеніння називають депресивним ступором. Хворі не можуть рухатись або рухаються з великими труднощами (через силу). Вони говорять тихо, на запитання відповідають із великим запізненням. На їх обличчі застигає страждальна міміка, проте рухами очей вони стежать за подіями навколо них.

Відмінності між нав'язливими та насильними схильностями і діями.

 
Нав'язливі дії - це рухи, які хворий робить всупереч своєму бажанню, незважаючи на зусилля утриматись від їх виконання. 
Одні з нав'язливих дій заповнюють його думки доти, доки не будуть реалізовані, інші не помічаються ним. Для того, щоб утриматись від нав'язливих дій, хворий повинен невідступне стежити за собою, хоча для нього це дуже обтяжливе. 
Насильні- рухи чи поступки, що виникають незалежно від волі чи бажання , хв. не може їх стримувати, ( нас. сміх, плач. покашлювання, чмокання, спльовування, потирання рук)

 
 Апатико-абулічний синдром. Причина, прогноз, лікування.

 
Апатія - байдужість до оточуючих, до всього І до самого себе (довед до краю емоц тупість). Якщо + втрата спонукань до діяльності (абулія -бездіяльність) - апатико-абулічний с-м. Апатичний с-м ніколи не виникає гостро, розв поступово при шиз, орг ураж ГМ лобної і потил зони, інф ураж, в клініці ендокринних захв, пухл ГМ. Якщо при початк етапах розв шизофр апатія більш виражена у пригніченості, загальмованості емоцій, то ці зміни можуть бути зворотні. При шиз станах апатія є неблагоприємним прогн показником.

 
 Відмінності між абулією  і руховою загальмованістю.

 
абулія – послаблення потягів аж до повного їх зникненння. безволля. відсутність бажань, спонукань до діяльності, 
рухова загальмованість – як складова депресивного ступору, стан знерухомлення, супроводжується сповільненням мови, страждальна міміка.

 
 Кататонічний синдром.Захворювання при яких він зустрічається.

 
Кататонічний синдром проявляється кататонічним збудженням і кататонічним ступором. 
Кататонічне збудження проявляється руховим розгальмуванням із тенденцією до окремих нецілеспрямованих, нерідко роз'єднаних, рухів з явищами негативізму і повторенням як у рухах, так і в мові. 
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Повний мутизм - це відсутність мовного спілкування хворого з людьми, які його оточують, при відсутності Органічного ураження мовного апарату. Інколи трапляється неповний мутизм (симптом Павлова), коли хворий (здебільшого відразу після пробудження від нічного сну) може давати елементарні відповіді на запитання, поставлені пошепки, але відразу замовкає, коли до нього звернутись голосно. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом "капюшона"). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом "повітряної подушки"). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього. 

 
 Гебефренічний синдром.Захворювання при яких він зустрічається.

 
Гебефренічний синдром проявляється беззмістовним, абсурдним збудженням із клоунізмом, дурощами, абсурдними позами, стрибками, кривляннями і гримасами та окремими вигуками. Цей вид збудження є основним симптомом гебефренної форми шизофренії.