Етіологія, патогенез, класифікація, клінічна картина, діагностика та лікування екземи

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Июня 2014 в 13:07, реферат

Краткое описание

Екземою називається запалення поверхневих шарів шкіри нервово - алергічної природи, що виникає у відповідь на вплив зовнішніх або внутрішніх подразників. Екзема характеризується поліморфними (різноманітними) висипаннями, сверблячкою й тривалим рецидивуючим плином.
Етіологія і патогенез
У даний час прийнято вважати, що це захворювання поліетіологічне. У частини дітей відзначений прояв імунопатології з реагіновим типом алергії (1 тип) і високим рівнем ІgЕ у крові, в інших відзначається дисфункція Т-системи імунітету.

Содержание

1.Етіологія, патогенез, класифікація, клінічна картина, діагностика та лікування екземи.
2.Етіологія, патогенез, класифікація, клінічна картина, діагностика та лікування псоріазу.
3.Список використаної літератури

Прикрепленные файлы: 1 файл

План.docx

— 47.82 Кб (Скачать документ)

 

Третя стадія - Регресивна (зворотна), одним з основних ознак якої є поступове зникнення висипань з появою навколо вогнищ псевдосклеротичної облямівки (ободок Воронова). Лише у незначної кількості пацієнтів буває незначний свербіж. Суб'єктивні відчуття бувають слабо виражені або взагалі можуть бути відсутні.

 

З'являються напівкільцевидні фігури, які властиві прогресивному періоду псоріазу. Враховується й те, що центральне дозвіл псоріатичних бляшок може супроводжуватися їх периферичним ростом. У таких випадках визначають діагноз прогресуючого псоріазу. Висипання можуть виникнути на будь-якій ділянці шкірного покриву, але в основному розташовуються на розгинальних поверхнях кінцівок, особливо колінних і ліктьових суглобів, в області крижів, а також волосистої частини голови, особливо по краю росту волосся ("псоріатична корона"). Структура волосся при псоріазі не змінюється, і волосся не випадає.

 

 

Подразнений псоріаз. В результаті дії на шкіру хворих прогресуючим псоріаз сонячних променів, що дратують мазей, або будь-яких інших подразників бляшки стають вишнево-червоного кольору, набувають більш опуклу форму, навколо них з'являється широкий гіпертемічний пояс, який змащує різкість кордонів.

 

Плямистий псоріаз. Виявляється слабкою інфільтрацією елементів висипу, які проявляються не папулами, а плямами. Формується зазвичай гостро і схожий на токсидермії.

 

Себорейний псоріаз. Проявляється у хворих себореєю. На волосистій частині голови, а також за вушними раковинами у носогубних складках, на грудях, лопатковій і підлопаткових ділянках спини псоріатичні лусочки просочуються шкірним салом, злипаються, тримаються на поверхні бляшок, симулюючи картину себорейної екземи.

 

Застарілий псоріаз. Цю форму захворювання можна описати різко вираженою інфільтрацією бляшок, їх синюшним кольором, бородавчастлю і гіперкератичною поверхнею. Такі осередки псоріазу тяжко лікуються, а іноді, вкрай рідко, трансформуються в злоякісну пухлину.

 

Ексудативний псоріаз. Ця форма захворювання представлена ​​надмірно вираженим ексудативним компонентом запальної реакції в прогресуючому періоді захворювання. Ексудат, пробиваючись на поверхню папули, насичує скупчення лусочок, перетворюючи їх у освіти, схожі на вигляд накірки. Дані вторинні елементи шкірної висипки іменуються лусочко-кірками, маючи при цьому жовтуватий колір. Після їх видалення оголюється мокнуча, злегка кровоточить. Підсихаючи і нашаровуючись один на одного, лусочки-кірки можуть утворювати щільний масивний конгломерат, схожий на устричну раковину (рупіоїдной псоріаз).

 

Долонно-підошовний псоріаз. Може виявлятися або звичайними псоріатичнимш папулами і бляшками, або гіперкератичними, що симулюють мозолі. Іноді помічається суцільне ураження поверхні шкіри долонь або підошов у вигляді підвищеного зроговіння, потовщення.

 

Межі такої поразки відрізняються чіткістю (характерна ознака псоріатичних бляшок). В інших рідкісних випадках долонно-підошовний псоріаз може обмежуватися крупнокільцевидним лущенням.

 

Псоріаз нігтів. Можна виділити три форми ураження нігтів: атрофічну, точкову, гіпертрофічну. Точкове поразка описується як освіта в нігтьових пластинках точкових заглиблень, нагадують робочу поверхню наперстка. Інший прояв псоріазу нігтів вкрай схоже на оніхомікоз: нігтьова пластинка з вільного краю видозмінюється в кольорі, характеризується як тьмяна, легко піддається кришеню. Ознакою, що дозволяє в цих випадках відрізнити псоріаз від оніхомікозу, є запальна облямівка по периферії ураженої ділянки нігтя, яка представляє собою край папули в нігтьовому ложі, що просвічує крізь нігтьову пластину. При атрофічній формі оніходистрофіі помітним стає витончення речовини нігтя без попередніх запальних змін. Нігтьова пластинка поступово істотно стоншується, відділяється від нігтьового ложа, поступово зникає, залишаючи при цьому невеликий залишок сірого кольору у лунки. Псоріаз слизових оболонок простежується вкрай рідко. При звичайному псоріазі слизова оболонка рота захоплена у 2% хворих, найбільш часто висипання розташовуються на мові, щоках, губах. З'являються неправильної овальної форми, випинається над навколишнього слизовою оболонкою, різковідмежовані вузлики сірувато-білого забарвлення з рожевим обідком навколо. На встановленому етапі свого розвитку висипання можуть бути покриті білими пухким нальотом, який легко можна видалити шпателем. Після видалення такого нальоту оголюється яскраво-червона поверхня з явищами точкової або паренхіматозної кровотечі.

 

Псоріатичний артрит. У деяких хворих при псоріазі внаслідок інфільтрації навколосуглобових тканин виникає ураження суглобів (артропатичний псоріаз). Відбувається ураження переважно міжфалангових суглобів, однак в патологічний процес можуть бути втягнуті також великі суглоби і вкрай рідко - крижово-клубові зчленування і суглоби хребта. Спочатку хворі скаржаться лише на больові відчуття в суглобах (артралгії), потім утворюється їх припухлість, обмежуються руху, можуть виникати підвивихи і вивихи. На рентгенограмах видно остеопороз і звуження суглобової щілини.

 

Процес може закінчитися анкілозом і стійкими деформаціями суглобів, що призводить до інвалідності. Необхідно пам'ятати, що, на відміну від інших артритів (запалень суглобів), псоріатичний артрит утворюється при наявності артропатичної висипки, яка часто може супроводжуватися ураженням нігтів, а також те, що його початок збігається з загостренням шкірного процесу, що здобуває, як правило, характер ексудативного псоріазу.

 

Псоріатична еритродермія. У деяких хворих на псоріаз найчастіше в прогресуючому періоді під тиском різних дратівливих чинників(аутоінтоксикації, енергійні розтирання шкіри мочалкою, сонячні опромінення, гарячі ванни, нераціональне лікування) раптово можуть підвищитися температура тіла і розвинутися еритеми (червоні висипання). Спочатку вони утворюються на вільних від артропатичній висипки ділянках шкіри, потім об'єднуються в суцільну еритродермії. Папули і бляшки робляться нерозрізненими. Уражена шкіра сильно лущиться тонкими пластинчастими лусочками; нерідко випадає волосся, товщають і легко відшаровуються нігті. Через кілька тижнів еритродермія закінчується і відновлюється звичайна картина псоріазу. У більшості хворих дане захворювання характеризується сезонністю.

 

Рецидиви виникають в осінньо-зимовий (зимова форма) і весняно-літній (річна форма) періоди. Даний факт необхідно знати при призначенні курсу лікування, в тому числі і санаторно-курортного.

Діагностика

У типових випадках грунтується на наявності тріади псоріатичних феноменів, на клінічній характеристиці висипань. В диференційно-діагностичному відношенні великі труднощі представляє еритродермія, особливо при її виникненні у дітей. У дорослих найбільш складно діагностувати псоріатичні ураження слизової оболонки рота.

Лікування

Відповідно до патогенетичної концепції псоріазу виділяють такі основні напрями терапевтичного впливу: пригнічення проліферації, нормалізація

порушеного диференціювання епітеліоцитів; усунення запального процесу в дермі; корекція імунологічних порушень.

З метою пригнічення проліферації епітеліоцитів використовують цитостатичні препарати або інгібітори клітинного ділення, що мають також імунодепресивну дію: метотрексат, азатіоприн, «Сандімун», кортикостероїдні гормони. Показанням до призначення метотрексату є тяжкі, резистентні до терапії форми хвороби. Застосування цитостатиків супроводжується розвитком ускладнень і побічних ефектів, що обмежує широке застосування їх, а також потребує ретельного мониторингу під час лікування. Запропоновано використання у комплексному лікуванні псоріазу гепатопротекторів для коригування порушення обмінних процесів в організмі хворих.

При тяжких формах псоріазу в комплексній терапії використовують препарат глутоксим, який належить до групи тіопоетинів. Глутоксим має високу тропність до клітин центральних органів імунітету і систем лімфоїдної тканини, йому властиві посилення процесів еритролімфогранулоцитопоезу, активація системи фагоцитозу і відновлення функціональної дієздатності тканинних макрофагів. Також властивістю препарату є диференційований вплив на нормальні та трансформовані клітини, здатність активізувати процеси апоптозу.

У лікуванні хворих на псоріаз часто невиправдано широко використовують кортикостероїдні препарати, і не лише зовнішньо, а й системно. Встановлено, що системне застосування кортикостероїдів, особливо неконтрольоване, призводить до погіршення перебігу хвороби, нерідко до розвитку його тяжких форм, зокрема пустульозного псоріазу, псоріатичного артриту. Лікування кортикостероїдами варто проводити лише в особливо тяжких випадках, при вираженій запальній реакції та неефективності інших засобів лікування.

У лікуванні псоріазу використовують також дезінтоксикаційну терапію. На сьогодні розроблені та використовуються такі перспективні методи дезінтоксикації, як гемодіаліз, гемосорбція, гемофільтрація, плазмаферез, ентеросорбція.

У прогресуючій стадії псоріатичної хвороби рекомендована терапія препаратами кальцію, які мають протизапальний, гіпосенсибілізувальний ефекти, ущільнюють клітинну мембрану, зменшують проникність капілярів.

При псоріатичній хворобі широко застосовують седативні засоби і транквілізатори — гідазепам адаптол, мебікар. Позитивний ефект при прогресуючій стадії псоріазу спостерігається у разі додавання до лікувального комплексу заспокійливих, гіпотензивних препаратів, алкалоїдів беладони і фенобарбіталу.

До неспецифічних фармакотерапевтичних засобів лікування псоріазу належать вітаміни, зокрема групи В, вітаміни А і С, що виявляють антиоксидантну активність, вітамін Р, кокарбоксилаза, вітамін D3.

При тяжких формах псоріазу застосовують гепарин, який має імунодепресивну, цитостатичну, протизапальну, гіпосенсибілізувальну дію.

Хворим на псоріаз призначають також інгібітори фосфодіестерази, препарати метилксантинової групи — теофілін, «Еуфілін», кофеїн, «Трентал», папаверин, АТФ.

При псоріатичному поліартриті призначають нестероїдні протизапальні препарати, такі як «Моваліс» (мелоксикам), «Німесил» (німесулід); хондропротектори, що містять глікозаміноглікани; препарат «Міакальцик», що має виражені протизапальні, знеболювальні властивості.

Одне з провідних місць у комплексному лікуванні хворих на псоріатичну хворобу належить зовнішній терапії. Одним з найефективніших препаратів місцевої дії псоріазу є «Дайвобет» (кальципотріол/бетаметазону дипропіонат). Особливість дії препарату полягає в тому, що він дає змогу одночасно впливати на низку патогенетичних чинників, а також підсилює дію кожного з двох препаратів, які входять до його складу. Кальципотріол — синтетичний аналог активного метаболіту вітаміну D — гальмує проліферацію кератиноцитів та прискорює їхню морфологічну диференціацію. Бетаметазон — глюкокортикостероїд для зовнішнього застосування — чинить місцеву протизапальну, вазоконстрикторну та імунодефіцитну дію. Доведено, що раціональне використання препарату «Дайвобет» дає змогу усунути клінічні вияви псоріазу, відновити працездатність хворих і покращити якість їхнього життя.

Прогноз

Прогноз умовно несприятливий, захворювання є хронічним, повільно прогресуючим, своєчасне і адекватне лікування лише підвищує якість життя, але не усуває саме захворювання. У періоди загострення спостерігається втрата працездатності. При відсутності адекватної медичної допомоги може призвести до інвалідності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

  1. Фармакотерапия. Том 2/Б.А.Самура, Л.Т.Малая, А.Д.Визир и др. - Х.: “Прапор”, 2000. – с.38-105
  2. Сизон О.О., Туркевич О.Ю. Клініко_діагностичні критерії для визначення фенотипу псоріатичної хвороби //Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— № 4 (31). 2008. — С. 30—37.
  3. Коляденко В.Г., Степаненко В.І., Федорич П.В., Скляр С.І. Шкірні та венеричні хвороби: Навчальний посібник.— Нова книга, 2006.— 424 с.
  4. Бадокин В.В. Псориатический артрит и псориаз: проблема взаимосвязи и взаимообусловленности. В кн: Избранные лекции по клинической ревматологии / Под ред. В.А. Насоновой, Н.В. Бунчука.— М.: Медицина, 2001.— С. 82—90.
  5. Скрипниченко С.В., Булавіна В.П., Білоус А.В. Особливості етіології, перебігу та лікування псоріатичного артриту // Мед. аспекты здоровья женщины.— 2008.— №4 (13).— С. 82—85.
  6. Мордовцев В.Н., Рассказов Н.И. Лечение больных наследственными заболеваниями кожи и псориазом: Пособие по фармакотерапии для врачей.— Астрахань, 1996.— 164 с.
  7. http://tutmedic.com/ua/kozha/ekzema.html
  8. http://ru.wikipedia.org/wiki/%CF%F1%EE%F0%E8%E0%E7

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Етіологія, патогенез, класифікація, клінічна картина, діагностика та лікування екземи