Засоби масової інформації

Засоби масової інформації (ЗМІ) — преса, радіо, телебачення — це самостійна індустрія, спрямована на формування громадської думки, національної політичної свідомості та самосвідомості населення з використанням організаційно-технічних комплексів, які забезпечують масове тиражування і швидку передачу словесної, образної та музичної інформації.

ЗМІ покликані виконувати три основні завдання:

·  об’єктивно висвітлювати в пресі, на радіо і телебаченні найважливіші події в країні і світі;

·  поширювати за ініціативою ділових кіл та громадськості комерційну інформацію, зокрема рекламу;

·  ініціювати позитивні зміни в суспільстві з метою підвищення темпів виробництва, конкурентоспроможності національної економіки, стабільного політичного розвитку.

Функціонування засобів масової інформації в Україні пов’язане з низкою проблем, зокрема з недостатньо високим рівнем інформаційних технологій і відсутністю справді громадянських засобів масової інформації у такому вигляді, як у найрозвинутіших країнах Світу.

Економічна ситуація, яка склалася в сучасній Україні, не забезпечує економічної свободи і самостійності засобів масової інформації, розвитку високих інформаційних технологій, ринку послуг засобів масової інформації, зокрема рекламного ринку та рекламної привабливості ЗМІ, ринку освітніх і виховних програм, який практично відсутній в Україні. У зв’язку з цим засоби масової інформації в нас нерідко залежать не від споживача інформації, а від певних інформаційних планів і владних структур.

Ці та інші негативні тенденції призводять до того, що в суспільстві, в його соціальних, економічних і політичних структурах з’явилася недовіра до вітчизняних мас-медіа. Складність і труднощі реального стану і процесу розвитку засобів масової інформації в роки незалежності України показали вітчизняні журналісти В. Піховшек, О. Чекмишев, В. Ганжа: «Після ковтків свободи перших років незалежності, — зазначають вони, — коли кожен писав, як бажав, а читали того, хто писав, як потрібно, мас-медіа України зміцніли, «збугріли», стали впливовими. Ставши впливовими, українські мас-медіа одночасно стали залежними. Мас-медіа йшли вслід творенню різних за політичними інтересами політично-фінансових кіл, «кланів», як їх стали називати пізніше». Всупереч такому становищу, за даними опитування, проведеного соціологами, більше ніж дві третини громадян України розуміють незалежність преси як гарантію якості інформації, що відображає всю палітру політичного життя українського суспільства.

Основні деструктивні фактори функціонування ЗМІ в Україні:

• Високий рівень прихованості і утаємниченості.

Цей фактор на сьогоднішній день зумовлений не зацікавленістю Держави у тому, щоб простий люд отримував лише достовірну інформацію. Це твердження можна розглядати з двох сторін: з одної сторони, цей фактор виконує корисну функцію, адже, по-перше в умовах нинішньої ситуації в Україні ця правда може налякати громадян ,а по-друге попасти до рук недобросовісних людей, у тому числі і з інших країн, що може створити реальну загрозу для державної безпеки, З іншої сторони-іноді державні органи не лише не представляють людям усієї повноти ситуації в державі, а ще й нерідко змінюють іі зміст у свою користь (наприклад, коли зменшують цифри загиблих військовослужбовців в зоні проведення антитерористичної операції тим самим не даючи змоги об’єктивно оцінювати ситуацію, наприклад, тим ж самим рідним цих військових, що тягне за собою цілу череду дій, які уповільнюють багато процесів: починаючи від спроб схвильованих жінок достукатися до правди, до розтрощених позицій силовиків, що спричинило втручання цих самих рідних у функціонування позицій, шляхом уловлення терористами сигналів сотового зв’язку в зоні знаходження військовослужбовців)

• Втручання органів державної влади в інформаційну діяльність ЗМІ.

Нажаль, зараз Україна знаходиться в такому безпорадному стані, не вирішена доля суб’єктів ії державних органів, то не дивно, що дуже велика кількість державних діячів борються за прихильників серед носіїв активного виборчого права. Враховуючи рівень корумпованості усіх сфер державного життя в Україні, можна сміливо зазначити, що саме ці політичні діячі, використовуючи власні кошти, сили та авторитет починають впливати на телерадіокомпаніі та мережі зв’язку з метою встановлення найбільш сприятливих умов для проведення агітаційної роботи серед населення. Простими словами вони мислять так: навіщо мені «надриватися» у парламенті, якщо можна просто відзняти якусь «героїчну» рекламу та купити кілька годин ефіру на державному каналі, щоб ця реклама працювала на мене? Також найчастіше на національних державних каналах в нашій країні вихваляють та пропагують саме тих людей і ті політичні партії, які знаходяться при владі, тобто саме на таких каналах абсолютно відсутня  В цьому і виявляється шкідливий вплив представників державної влади в інформаційну діяльність ЗМІ.

• Недостатній рівень фінансування засобів, які використовуються під час збору інформації для показу в ефірі.

В найрозвинутіших країнах світу вже давно використовуються новітні пристрої для видобутку і розробки інформації. До такого обладнання входять найсучасніші пристрої від звичайних, так званих, «жучків», засобів зйомки нічного бачення, протишумових відеокамер для зйомки в умовах штормів та буревіїв, і аж до дистанційних фото- та відеокамер. Звичайно, що таке обладнання вимагає наявності великих коштів. Але нажаль, Держава не вважає за потрібне так сучасно обладнувати наші теле- радіокомпанії, і саме тому іх розвиток бажає бути кращим.

Висновок:

Українська національна система інформації складається з державних і недержавних телерадіокомпаній і мереж зв’язку, вона недосконала і має багато недоліків. Значним недоліком комунікаційної сфери України є високий рівень контролю і спостереження за нею як державними, так і недержавними суб’єктами. В Україні існує практика втручання органів державної влади в інформаційну діяльність засобів масової інформації та тиску на них, використовуються адміністративні, податкові та фінансово-економічні важелі. Влучним буде, як висновок, навести вислів медіаексперта О. Медвєдєва: «Влада методично знищує — вже добиває! — журналістську професію».

1. «Проблеми роздержавлення ЗМІ в Україні»(матеріали «круглого столу», що відкрився 9 грудня 1998р. за підтримки програми сприяння Парламенту України)-К.,1998.-С.16-27
2. Занецька О. В. Нові засоби масової комунікації (соціокультурний аспект). — К., 1993.
3. Засоби масової інформації. Українське законодавство. – К., 1995.
4. ubooks/books/0008/inx8.php - _ftnref1#_ftnref1Медвєдєв О. Тільки такою кувалдою, як страйк, можна відрихтувати поведінку влади щодо ЗМІ // Журналістська осінь-2002. Дискусія про політичний тиск на цензуру українських медіа: Збірник. — К.: Фонд медіаініціатив, 2003. — С. 30—31.
5. ubooks/books/0008/inx8.php - _ftnref2#_ftnref2Четверта колона: Свобода і незалежність мас-медіа в Україні / В. Піховшек., О. Чекмишев., В. Ганжа. — К.: Агенство України, 1997. — С. 250.

ДЕСТРУКТИВНІ ФАКТОРИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗМІ В УКРАЇНІ