Проблеми інформаційного простору в Україні

Есе

З курсу «Мас-медіа в  Україні»

ФСНСТ, політологія – 3

Мінасенко Дар’ї

Проблеми інформаційного простору в Україні.

У 2012 році виповнилось 20 років з дня набуття незалежності українською державою. Наразі ми можемо спостерігати процес становлення демократії, оптимізації роботи владних структур, становлення інформаційного простору тощо. Але, на жаль, Україна не може похвалитись значними успіхами у кожній з перекислених вище структурах.

Особливо хотілось би звернути увагу на становлення інформаційного простору в Україні. Сьогодні у більшості  європейських держав інформаційний  простір є важливим компонентом  суспільства. Люди зазвичай прислуховуються  до засобів масової інформації, такі як газети, журнали тощо. Такі авторитетні  європейські видання, як The Guardian, Die Welt, Die Presse, Neue Zürcher Zeitung користуються мільйонною підтримкою читачів. Саме через те, що вищезазначені видання є вільними та об’єктивними, люди підтримують їх.

В Україні ми не можемо сказати  про наявність стійкого інформаційного простору, бо з величезної кількості  засобів масової інформації можна  виділити з десяток авторитетних видань, які справді користуються популярністю серед громадян України, а також є вільними у надані інформації щодо тих чи інших подій.

Такими виданнями перш за все можна вважати «Українська  правда», «Тиждень», «Лівий берег», «Кореспондент», у телевізійному просторі більш  надійними ресурсами, які надають  правдиву інформацію є «ТВі» та «П’ятий канал».

Сьогодні ситуація з інформаційним  простором є досить заплутаною, бо перш за все у більшості випадках на засоби масової інформації діють  певні політичні групи.

На сьогоднішній день стан засобів масової інформації в Україні є досить спірним питанням. З одного боку у ЗМІ висвітлюється інформація, «меседжі», заяви як провладних, так і опозиційних політиків, з чого можна зробити висновки, що ЗМІ в Україні є досить вільними від цензури, та досить вільно можуть виражати свою думку.

Проте, якщо заглибитись у цю проблему більш детально, то ми можемо побачити, що майже всі ЗМІ належать до певної бізнес-групи, яка тим чи іншим чином несе власні «меседжі» для висвітлення їх у ЗМІ. Тому сьогодні не для кого не секрет, що деякі видання повністю заангажовані.

Так, наприклад, можна навести приклади медіа – груп, власних яких є впливовим олігархом і відноситься до певного «табору» влади.

Однією з найбільших медіа  – груп, яка володіє засобами масової інформації є група Віктора  Пінчука, яка включає в себе такі засоби масової інформації, як Телеканал «Новий»; Телеканал ICTV; Телеканал СТБ; Щоденна газета «Факты и комментарии»; Тижнева газета «События и люди»;  Контрольний пакет акцій видавництва «Економіка»:  щоденна газета «Дело», журнал «Інвест‐газета» та інші ділові видання.

Також слід зазначити ще одну велику медіа-групу, якою володіє  Ринат Ахметов. Ця медіа-група включає  в себе такі засоби інформації, як: Телеканал «Україна» (99,93% акцій належить компанії  СКМ); Щоденна газета «Сегодня».

Призвище це однієї впливової людини фігурує у мас-медійних групих, це Ігор Коломойський. До його медіа-групи належать так засоби масової інформації, як: Телеканал «1+1», «2+2», СІТІ, ТЕТ, «Кіно»; щоденне видання «Газета по - киевски», новинний журнал «Главред» та група сайтів Glavred.info, VIP.Glavred, Stars.Glavred, Inozmi.Glavred, Sport.Glavred, Stolitsa.Glavred; Новинний журнал «Профиль»; Тижнева газета «Новая»; Сайт «Телекритика»; Частина акцій щоденної газети «Известия в Украине»¹.

Знаковою подією нещодавно стала історія щодо купівля телеканалу «Інтер». Можна простежити тонкий зв’язок між власниками телеканалу та українською владою. Один зі співвласників телеканалу «Інтер» став Сергій Льовочкін. Ми знаємо, що Сергій Льовочкин безпосередньо відноситься до сьогоднішньої влади, так як є головою Адміністрації Президента України. Тобто можна зробити певні висновки до того, що інформація буде контролюватись провладними структурами.

Отже, ми можемо побачити, що приналежність ЗМІ до різних медіа-груп, власниками яких э люди різних політичних груп, стає однією з головних проблем  становлення інформаційного простору в Україні.

Для інформаційного простору одним з головних засадних понять є свобода слова. На жаль, Україна  не може похвалитись свободою слова. Особливо жорстко це питання почало підійматись після виборів 2010 року, коли Президентом України став віктор Янукович.

Зараз ми можемо спостерігати тенденцію до зростання переслідувань  журналістів за певні статті, вислови, факти, які ті розмістили у власних  статтях. Можна сказати ще досі діє певна «цензура», але не в прямому її значенні ( формальна цензура давно вже скасована), проте латентна «цензура» з боку редактора, про певну позицію, висловлювання тощо.

Дуже часто можна почути від журналістів, що їх статтю не дозволили  надрукувати чи викласти на сайт в  Інтернеті, тому що редактору не сподобався зміст статті, настрої, які представленні  у статті. А потім вони самі зізнаються, що у головного редактора є  певні вказівки щодо змісту статей та настроїв, з якими слід висвітлювати ті чи інші події.

Отже, ще однією проблемою  інформаційного простору в Україні  є неформальна «цензура», завада свободі слова, не можливість більш  чітко висвітлювати ті чи інші погляди, позиції тощо.

Ще однією проблемою сьогоднішнього інформаційного простору в Україні  є заздалегідь не якісна інформація, її подання та в цілому в деяких випадках її не правдивість.

Особливо цю тенденцію  ми можемо спостерігати у Інтернет виданнях, на різних сайтах, які позиціонують себе як сайти-новин. Вони інколи просто вихоплюють окремі дані, окремі висловлювання  і трактують їх на власний розсуд та використовують під окремі особистості.

Отже, неякісність наданої  інформації є нагальною проблемою  сьогоднішнього інформаційного простору.

Проаналізувавши ситуацію. Яка склалась з інформаційним  простором України, ми можемо сказати, що інформаційний простір не є досконалим. Він піддіється великому впливу з боку провладних структур задля приховання певної інформації, або навпаки подання інформації задля «галочки», що вони працюють і роблять все так, як вони обіцяли при виборах.

Основними проблемами, які  ми розглянули, є:

• приналежність ЗМІ до різних медіа-груп, власниками яких э люди різних політичних груп, стає однією з головних проблем становлення інформаційного простору в Україні.
• неформальна «цензура», завада свободі слова, не можливість більш чітко висвітлювати ті чи інші погляди, позиції тощо.
• неякісність наданої інформації є нагальною проблемою сьогоднішнього інформаційного простору.

Інформаційний простір в  Україні проходить стадію формування, так як і проходить стадію формування демократичний процес в Україні. Проте український інформаційний  простір має гарні задатки  задля набуття такої ж популярності та довіри, як на теренах Європи.

¹ [Електроне джерело - http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2006/12/6/4409790/view_print/ - ]