Засоби масової інформації в Китаї

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Октября 2013 в 21:06, реферат

Краткое описание

Модернізація китайської журналістики як наслідок реформи в економіці, її відкритість здійснюється понад 20 років. Результати цієї реформи привертають увагу світової спільноти, зокрема засобів масової комунікації. Система виробництва та розповсюдження інформації в пресі виросла до рівня індустрії. За ці роки газетна періодика в країні стала менш ідеологізованою і уніфікованою, а більш плю¬ралістичною, різноманітною за формою, більш орієнтовною на соціальні та культурні потреби, інтереси читачів.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Referat.docx

— 34.63 Кб (Скачать документ)

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

кафедра документальних комунікацій

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни

«Маркетинг інформаційних продуктів і послуг»

на тему:

«Засоби масової інформації в Китаї»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 4 курсу

групи Т-41

Лях Л.Р.

Перевірив:

Кукушкін О.М.

 

Рівне-2012

Вступ:

Донедавна Китай і Україна були членами соціалістичної співдружності. Вони розвивалися в системі плавної економіки, коли свобода преси та журналістської діяльності залежали від ієрархічного рівня адміністративного керівництва та зверхності лише монологічної журналістики комуністичної партії Китаю і комуністичної партії України. Але коли почалася реформа й перебудова в обох країнах, після їхнього переходу на ринкову економіку ситуація в ЗМІ, зокрема в пресі, різко змінюється.

Модернізація китайської журналістики як наслідок реформи в економіці, її відкритість здійснюється понад 20 років. Результати цієї реформи привертають увагу світової спільноти, зокрема засобів масової комунікації. Система виробництва та розповсюдження інформації в пресі виросла до рівня індустрії. За ці роки газетна періодика в країні стала менш ідеологізованою і уніфікованою, а більш плюралістичною, різноманітною за формою, більш орієнтовною на соціальні та культурні потреби, інтереси читачів [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переважна більшість сьогоденних газет у Китаї існують за рахунок прибутків від реклами. Рекламний ринок стає насиченішим, значного розвитку зазнали електронні засоби масової інформації, особливо Інтернет. З одного боку, спостерігається зменшення впливу газетної періодики, з іншого, як стверджують китайські вчені та фахівці в галузі масової комунікації, друкована, особливо новинна журналістика має величезний невичерпний потенціал. Це пояснюється наступними чинниками:

  1. Газетна індустрія країни не була достатньо і всебічно розвинута, не спиралася на ринкові ресурси. У неї існує великий потенціал, високі можливості відносного прибутку і вона як важлива частина нової економіки має перспективи розвитку.
  2. Китайська економіка - жвава й дуже швидко розвивається. При цьому багато фахівців оптимістично сприймають ринок газет і вважають, що індустрія друкованих ЗМІ такої могутньої країни, як Китай, у цій області економіки і культури має бути розвинутою. Але сьогодні в Китаї поки що не існує сформованої системи ЗМІ, яка б могла конкурувати на світовому ринку. На думку багатьох експертів, Китай не готовий «відкрити» свій інформаційний ринок, оскільки місцева група ЗМІ не має достатнього капіталу, і як наслідок - не може впливати та конкурувати зі світовими медіа-об'єднаннями, з якими б могла розділити ласого шматочка «торта» - комунікативного простору.

Якщо простежувати весь історичний шлях, починаючи від створення Китайської народної республіки (1949 р.) і до сьогодення, можна визначити три основні періоди розвитку газетної періодики в Китаї:

1. До 1980-х років майже всі китайські газети були друкованими органами КПК, які займалися лише пропагандою партії. З виникненням Китайської народної республіки (КНР) першого жовтня 1949 року дуже швидко виникає система газети Китаю, що складається з періодичних видань органів КПК різного рівня. Серед них - видання парткомітетів 21 провінції, 3 міст центрального підпорядкування і 5 автономних районів національних меншин (усього 29). На сьогоднішній день існує 31 періодичний орган адміністративного підпорядкування (у 1990-ті роки створено нове місто центрального підпорядкування Чунцін і нова провінція Хайнань). Органом ЦК КПК є «Жэньминьжибао» (Народна денна газета). Ці газети КПК у процесі заснування і свого розвитку орієнтувалися (спиралися) на досвід СРСР як у практичній діяльності преси, так і в теорії функціонування ЗМІ. Однак практика і теорія періодичної преси КПК має дещо іншу, своєрідну китайську специфіку, що пов'язано з розробкою теорії журналістики марксизму [1]. Вона виявляється в таких характеристиках:

  • До 80-х років минулого століття всі періодичні видання існували тільки за кошти державних структур. Вони підпорядковувалися партії, служили <span class="dash041e_0441_043d_043e_0432_043d_043e_0439_0020_0442_0435_043a_0441_0442_0020_00284_0029_0020_002b_0020_0418_043d_

Информация о работе Засоби масової інформації в Китаї