Сутність діагностики стану господарської діяльності підприємства

Зміст

Вступ

Завершення кризових явищ в Україні зумовлює необхідність глибшого вивчення стану діяльності суб'єктів господарювання з метою вироблення механізму їх стійкого розвитку та запобігання банкрутства у своїй господарській діяльності. Це актуалізує розроблення нових підходів до дослідження стану діяльності підприємства на певному етапі у визначений проміжок часу, одним із яких є діагностика стану господарської діяльності. Необхідність оцінювання стану діяльності підприємства диктується тим, що визначення перспектив розвитку відповідно до інерційних методів прогнозування цілком засновано на діагностиці діяльності підприємства. Діагностика дає змогу виявити негативні аспекти і тенденції розвитку суб'єкта господарювання та виробити стратегію його розвитку, що дає змогу усунути наявні вади й підвищити ефективність діяльності. Тому для кращого розуміння актуальності і сутності досліджуваного поняття варто розглянути й проаналізувати наукові видання, що висвітлюють це питання. Необхідність аналітичного (діагностичного) дослідження діяльності підприємства для виявлення проблемних питань функціонування та розроблення засобів щодо покращення його становища не викликає сумнівів, яку усвідомлює більшість вчених, праці яких ми досліджували. Зокрема, вивченню актуальності та розкриттю сутності досліджуваного явища приділили увагу А.А. Бєляєв, О.С. Вартанов, В.А. Верба, А.Е. Воронкова, О.О. Гетьман, М.М. Глазов, А.П. Градов, Н.Г. Данілочкіна, Н.М. Євдокимов, Т.О. Загорна, А.В. Кирієнка, Б. Коласс, Е.М. Коротков, Т.Д. Костенко, Л.А. Костирко, В.І. Кузін, А.І. Муравйов, Н.В. Родіонова, Т.І. Решетняк, І.Г. Сокириська, З.Н Соколовська, І.Д. Фаріон, В.М. Шаповал, Г.О. Швиданенко та інші. Але, як видно з аналізу окремих публікацій, вимоги до змісту процесу діагностики, перелік об'єктів дослідження, методологія узагальнення отриманих результатів ще перебувають на стадії формування та неоднозначно трактуються окремими фахівцями. Тому основним дослідницьким завданням цієї роботи є уточнення поняття "діагностики стану господарської діяльності підприємства" та обґрунтування основних її завдань.

1. Сутність діагностики стану господарської діяльності підприємства

Діагностика не є чимось новим у розвитку економіки вітчизняних  підприємств. Від визначення і оцінки стану функціонування суб'єктів  економічного процесу залежить розроблення  комплексу профілактичних заходів, рекомендацій і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у невизначеному ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна виступати як обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подальший напрям дій суб'єкта господарювання. Будь-який невірно зроблений діагностичний висновок може звести нанівець усі зусилля і сподівання підприємства на ринку в пошуку стабільності чи кращих перспектив розвитку [10, c. 53].

Термін "діагностика" походить з грецького diagnöstikos - здатний розпізнавати, і розглядають його як вчення про методи і принципи розпізнавання проблемних ситуацій (хвороб у медицині, поломок у пристроях, незадовільних результатах функціонування економічних об'єктів) і постановки діагнозу. Іншими словами діагностика передбачає розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками; дослідження стану об'єкта; формування уявлення про об'єкт. Щодо економічних об'єктів, то на сьогодні в науковій літературі можна знайти різні підходи до визначення діагностики. Досі не вироблено єдиної концепції, не визначено її змісту і функцій, різноманіття панує у методичному апараті.

Так, наприклад, А.І. Муравйов трактує діагностику як спосіб встановлення характеру збоїв нормального перебігу господарського процесу на підставі типових ознак, властивих тільки цьому об'єкту [11, c.1 7]. Тобто автор акцентує увагу лише на аналізі і контролі відхилень від нормального перебігу господарської діяльності підприємства. Але це не розкриває повністю зміст діагностики, її потенційні можливості як сучасного управлінського інструменту. Подібними є трактування діагностики й у інших авторів. Зокрема, А.П. Градов, В.І. Кузін, Н.Г. Данілочкіна діагностику розглядають як напрямок економічного аналізу, що дає змогу виявити характер порушення нормального перебігу економічних процесів на підприємстві [8, c. 24].

Частина дослідників  взагалі ототожнюють діагностику з аналізом (економічним або фінансовим), не виділяючи спеціальних функцій і задач власне діагностики як окремого етапу управління. Зокрема, Г.О. Швиданенко та О.І. Олексик, розглядаючи фінансову діагностику, акцентують увагу на фінансово-економічному аналізі діяльності підприємства. Автори вважають, що система діагностики базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, тобто "економічна діагностика" та "економічний аналіз" є тотожними поняттями [14, c. 25].

Досить цікавою щодо призначення діагностики є думка  таких дослідників як О.О. Гетьман  і В.М. Шаповал: "Діагностика як спосіб розпізнавання соціально-економічної  системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і "вузьких місць" відноситься до методів непрямих досліджень" [4, с. 9]. Близькими є погляди Е.М. Короткова, А.А. Бєляєва, Д.В. Валового, які розуміють під діагностикою визначення стану об'єкта, предмету явища або процесу управління через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, пошук у них слабких ланок та "вузьких місць" [1, c. 146].

Як метод аналізу діагностику розглядає І. Д. Фаріон: "Діагностика - це метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об'єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації" [13, с. 8-9].

З позицій системного підходу, діагностику, зокрема економічну, розглядають  у роботах А.С. Вартанова, І.Г. Сокиринської та З.Н. Соколовської, що дає змогу не тільки всебічно оцінювати стан об'єкта в умовах неповної інформації, але і виявляти проблеми його функціонування, а також визначати шляхи їх вирішення, враховуючи зміни параметрів системи. А.С. Вартанов, наприклад, вказує на істотні відмінності діагностики від аналізу, яких не враховують багато авторів: "на відміну від економічного аналізу, який направлений на вивчення динаміки економічних показників, діагностика дає змогу ще й виявляти структуру зв'язків між цими показниками, щільність та динаміку цих зв'язків" [2, с. 9]. Розглянувши основні аспекти проведення діагностики і зосередившись на такому методі досліджень, як апарат матриці зростання, автор зауважує, що тільки починається дослідження проблем діагностики загалом, і це потребує значних методичних і прикладних розробок (на наш погляд, теоретичних також).

Запропонований підхід є більш  перспективним з погляду виявлення  сутності, функцій і методів економічної  діагностики, що дає змогу широко використовувати її можливості в процесі управління об'єктом як системою, що складається з взаємопов'язаних елементів, кожний з яких володіє власними особливостями і впливає на поведінку системи загалом. З позиції цього підходу, "економічна діагностика дає змогу вирішувати такі задачі: оцінити економічний стан підприємства; стабільність його функціонування; визначити можливі варіанти економічної динаміки, виходячи з структурного зв'язку між показниками; оцінити можливі наслідки управлінських рішень, що пов'язані з ефективністю виробництва, фінансовим станом, платоспроможністю" [2, с. 11].

Розширюють межі діагностики та акцентують увагу на взаємозв'язку проблем підприємства В. А. Верба та Т.І. Решетняк. Дослідники розглядають діагностику як "процес детального та поглибленого аналізу проблем, виявлення факторів, що впливають на них, підготовки всієї необхідної інформації для прийняття рішення, а також виявлення головних аспектів взаємозв'язку між проблемами, загальними цілями та результатами діяльності підприємства" [3, с. 27].

Під діагностикою М.М. Глазов розуміє "вчення про методи і принципи розпізнавання дисфункцій і постановку діагнозу об'єкта, що аналізується з метою підвищення ефективності його функціонування, підвищення його життєздатності в умовах вільної конкуренції, вільного, нерегульованого ринку". Тут дослідник акцентує увагу на існуванні підприємства в умовах досконалої конкуренції [4, с. 8].

З терміном "аналіз виробничої (управлінської) діяльності" ототожнює діагностику  А.Є. Воронкова, хоча вона виділяє задачі, що вирішує діагностика набагато ширше, ніж аналіз: основним завданням  є "оцінити можливі наслідки управлінських рішень з точки зору ефективності системи загалом". Поряд з цим, зазначено, що діагностика діяльності підприємства спрямована "на вста новлення й вивчення ознак, оцінку стану організаційної системи й виявлення проблем ефективного функціонування й розвитку організації, формування шляхів її рішення" [5, с. 42]. Автор розглядає три форми організаційного процесу встановлення діагнозу - аналітичну, експертну та імітаційну.

Л.А. Костирко у власній монографії зазначає: "На сучасному етапі сформувалось чотири напрямки концепції діагностики: аналітична, інформаційна, антикризова, консультаційно-дорадча" [9, с. 8]. Хоча надалі розглядає ще два різновиди діагностики - дослідницьку та управлінську.

Інші дослідники акцентують на прогнозуванні  після оцінювання стану діяльності підприємства, що вже відрізняє діагностику  від звичайного аналізу. Зокрема, на думку Н.М. Євдокимова та А.В. Кирієнка, "підсумком діагностування є підготовка висновків про нинішній стан об'єкта і прогноз його змін у майбутньому" [6, с. 13]. Вони розглядають шість класифікаційних ознак економічної діагностики: рівень досліджуваного об'єкта; часовий діапазон дослідження; періодичність проведення; тематика й осяжність проблеми; цільова спрямованість; суб'єкти здійснення.

У низці робіт діагностику розглядають  як частину оцінки кризових ситуацій на підприємстві або етап антикризового  менеджменту поряд з маркетингом, антикризовим прогнозуванням та плануванням, прийняттям та організацією виконання антикризових процедур, контролем їх виконання та мотивацією і регулюванням виконання рішень. Діагностику стану підприємства пропонує проводити з двох сторін Н.В. Родіонова:

- фінансове та техніко-економічне  діагностування з економічного  погляду, що передбачає періодичне  дослідження відповідних аспектів  стану підприємства з метою  уточнення тенденцій розвитку  всіх видів діяльності, положення  в траєкторії життєвого циклу і потім прийняття економічно і соціально обґрунтованих рішень для корегування;

- організаційне діагностування  як система методів, прийомів  і методик виконання досліджень  для визначення цілей функціонування  суб'єкта господарювання, способу їх досягнення, виявлення проблем і вибору варіанта їх вирішення [12, с. 42].

Також варто звернути увагу на погляд зарубіжних дослідників. Так, наприклад, Б. Коласс відзначає, що "... займатися діагностикою - це означає розглядати фінансовий стан підприємства так, щоб виявити в динаміці симптоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети і вирішення завдань, піддаючи небезпеці плановану діяльність" [7, с. 43]. Видно, що, передусім, робиться акцент на фінансових показниках, які потрібно досліджувати. Як бачимо, у сучасних працях економічна діагностика ототожнюється з економічним аналізом. Визначаються єдині цілі, завдання економічної діагностики й економічного аналізу. Але, незалежно від цього, два означені поняття використовуються окремо. Це підтверджує необхідність введення розмежувань у використання цих термінів.

На наш розсуд, під  діагностикою стану господарської  діяльності підприємства потрібно розуміти вивчення стану суб'єкта господарювання на основі аналізу і синтезу статистичної інформації з метою своєчасного виявлення вад та переваг його розвитку, визначення проблемних сфер його діяльності і розроблення заходів щодо поліпшення такого стану на певному етапі у визначений проміжок часу.

2. Цілі, завдання, зміст та  джерела інформації експертної  діагностики фінансово-господарського  стану підприємства

Експертна діагностика  фінансово-господарського стану підприємства займається оцінкою різних сторін діяльності підприємства з метою виявлення "вузьких місць", можливостей і небезпек для підприємства, вироблення оптимальних оперативних і стратегічних рішень.

Діагностика фінансово-господарського стану підприємства викликана нагальною  необхідністю: підприємство не може позволити собі вести справи, не маючи уявлення про співвідношення доходів та витрат, не знаючи факторів, які дозволяють домагатися перевищення доходів над витратами.

Основними цілями діагностики  фінансово-господарського стану підприємства є:

- об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності, комплексне виявлення невикористаних резервів, мобілізація їх для підвищення ефективності підприємства в майбутніх планових періодах, а також виявлення прорахунків у роботі їх винуватців, досягнення повної відповідності, матеріального і морального стимулювання за результатами праці та якості роботи;

- постійний контроль раціональності функціонування господарських систем, контроль за виконанням планів і бюджетів, контроль за процесами виробництва та реалізації продукції, а також своєчасне виявлення і використання поточних внутрішньовиробничих резервів з метою забезпечення виконання і перевиконання плану;

- прогнозування господарської діяльності, наукове обгрунтування перспективних планів, оцінка очікуваного виконання плану.

Виходячи з цього  можна сказати, що головною метою  діагностики фінансово-господарського стану підприємства є підготовка інформації для прийняття управлінських  рішень на всіх щаблях ієрархічної  драбини.

До складу головних завдань, які слід вирішити при проведенні діагностики фінансово-господарського стану підприємства можна віднести:

- перевірка якості і обгрунтування планів, бюджетів і нормативів (у процесі їх розробки);

- об'єктивне та всесторонне дослідження виконання накреслених планів та бюджетів;