Поняття ринку та його сутність

Ринок засобів праці або  капіталу – певна сукупність економічних відносин між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу організації, використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці.

Ринок інформації – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачеві.

Фінансовий ринок (у вузькому значенні – грошовий ринок, ринок позичкових капіталів) – певна сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.

Валютний ринок – важлива сфера економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів в іноземній валюті).

Кожен вид ринку, що згадувався, має свою інфраструктуру, свій набір  інструментів, які забезпечують його життєдіяльність. Окремі види ринку не існують самі по собі. Всі вони пов’язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально, охоплюючи своїм впливом значну частину світового господарства.

Існує інше визначення та класифікація ринку за міжнародним зразком.

Ринок – категорія економічного механізму, яка заснована на обміні продуктами суспільної праці.

Міжнародна класифікація ринків:

• Ринок продуктів праці;
• Ринок ресурсів;
• Внутрішній;
• Національний;
• Регіональний;
• Світовий;
• Робочої сили;
• Грошовий;
• Капіталів;
• Спеціальний.

До організаційних форм відносять:

• Базар – організаційна форма ринку, яка передбачає купівлю/продаж одиниці продукції або невеликих партій
• Ярмарок – організаційна форма ринку, яка передбачає в першу чергу оптовий продаж товару, як правило, за угодами або контрактами.
• Магазин – організаційна форма ринку, яка передбачає індивідуальний продаж товару.
• Аукціон – організаційна форма ринку, яка передбачає прилюдні торги за принципом зростаючої ціни
• Біржа – організаційна форма ринку, яка передбачає оптовий продаж товарів, яких не має в наявності. Біржа є посередником.

 Ринок поділяється на ринковий сегмент, вікно, нішу.

Сегмент – умовний поділ ринку на частини за певними ознаками (демографічними, географічними, психографічними та поведінка споживача).

• Демографічні: вік, стать, сімейний стан, національність, освіта, прибутки, релігія, розмір сім’ї.
• Географічні: регіон, місто, приміська зона, сільська місцевість, чисельність населення, клімат.
• Психографічні: стиль життя, особисті якості, тип особистості. Поведінка: шукані вигоди, ставлення до товару, статус користувача, привід для здійснення покупки.

Сегментування ринку є  універсальний процес і йому піддається будь – який товар.

Вікно – сегмент ринку яким не скористався конкурент.

Ніша – сегмент для якого оптимальним є товар нашої марки.

Реалізація товарів на ринку здійснюється фізичними та юридичними особами, які виконують  різні функції.

Олігархи – товаровиробники або посередники, власники, які працюють і контролюють декілька галузей.

Трейдер – особливо крупний спеціалізований посередник, який діє в одній галузі і може бути товаровиробником.

Дистриб’ютор – крупний, спеціалізований посередник.

Джобер – посередник швидкого перепродажу.

Брокер – посередник товарно-сировинної біржі.

Консепнатор – власник регіональних крупних складів.

Маклер – посередник на фондовій біржі.

Рілейтер – посередник з продажу нерухомості.

Ділер – представник фірми.

Торговий агент – працівник комісійної торгівлі.

Торговий представник – представляє якусь фірму чи підприємство і як правило працює на ярмарках і виставках.

Комівояжер – роз’їзний торговий агент.

Манчентайзер – адміністратор.

Супертайзер – організатор торгового відділу

Супервізер – організатор торгової секції.

Оператори ринку повинні  відповідати таким вимогам:

• Фізичний стан;
• Сенсорні якості;
• Професійні якості;
• Рівень інтелекту;
• Професійні знання.

Критеріями відбору операторів ринку є: фінансовий стан, організація  та показники збуту, спеціалізація, репутація на ринку, охоплення ринку, запаси та складські приміщення, управління збутом.

Одним з основних питань якими переймається маркетинг є  аналіз привабливості тих чи інших  ринків. Аналіз починається з виявлення  ринкової ситуації, в якій може діяти  підприємство.

На ринку мають місце три класичні ситуації:

1. Монополія;

2. Олігополія;

3. Конкуренція.

Основними ринковими індикаторами, які приймаються до уваги при  аналізу ринку є: попит, пропозиція, ціна, ринок робочої сили, ціна робочої  сили (рівень зарплат), грошовий ринок, ринок капіталу, валютний курс.

Наступним етапом аналізу  є оцінка привабливості ринку, при  цьому найчастіше використовують метод  Бостонської матриці, який передбачає оцінку ринків за такими показниками:

• Торгово–політичні відносини на ринках;
• Можливі обмеження на торгівлю;
• Рівень конкуренції;
• Вимоги до якості продукції;
• Умови збуту продукції;
• Відносини зі споживачами;
• Ефективність реклами;
• Надійність інформації про ринок.

Кожен з цих показників має певну питому вагу, що дозволяє скласти цифровий рейтинг привабливості  ринку. Найпривабливішим важаться ринок, який має максимальний рейтинг.

Одним з основних етапів аналізу ринку є аналіз конкурентних можливостей підприємства, при цьому теж використовується метод Бостонської матриці, яка дає можливість оцінити як власні можливості так можливості конкурентів, при цьому аналізуються такі економічні показники: обсяг виробництва, обсяг збуту, активи фірми, чистий прибуток, відрахування у фонди, амортизація, довгострокові зобов’язання, короткострокові зобов’язання, обсяги капіталовкладень, середні витрати виробництва, оборотні кошти, конкурентно спроможність товару, технічний рівень виробництва, технічний рівень продукції, оцінка організаційноїструктури.

 

3. Об'єкти ринку.

Сутність ринку полягає  в тому, що це певна сукупність економічних  відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними, індивідуальними, корпораціями, державними фірмами тощо) та індивідами з приводу купівлі-продажу  товарів і послуг відповідно до законів  товарного виробництва.

Виходячи з цього, ринок  слід розглядати як певну сукупність економічних відносин між різними  типами фірм та індивідами з приводу  купівлі-продажу товарів і послуг, де відбувається остаточне визнання їх вартості та реалізація, завдяки  чому посилюється конкуренція між  товаровиробниками за зниження витрат виробництва і підвищення суспільної корисності товарів, поліпшується пропорційність розвитку народного господарства, забезпечується безперервність суспільного відтворення  і формування цілісної економічної  системи, а також здійснюється опосередкований  контроль споживачів за виробництвом.

Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують:

• товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва);
• капітал;
• праця;
• земля та інша нерухомість;
• цінні папери;
• інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама).

Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.