Контроль міжнародних операцій

Наступна фаза є фундаментальною: це налагодження системи комунікацій. Остання є стрижнем системи контролю; вона дає можливість регулярно збирати і передавати дані для аналізу. Ось головні напрями, по яких здійснюється збір і аналіз даних.

* об'єм продажів, зміряний в одиницях або в частці ринку;

* ціни;

* політика стимулювання, яка повинна бути підпорядкована тим же формам контролю, що і на національному ринку;

* збут, деякі канали якого можуть представляти для підприємства небезпечні зони через їх більшу або меншу автономність;'

* персонал, покликаний здійснювати маркетингову політику.

У разі збоїв відповідна інформація дозволяє виявити можливий опір або труднощі культурного плану.

3.Контроль міжнародних операцій.

Контроль міжнародних операцій - це складний процес, який вимагає відомого рівня зрілості і застосування певного методу. Підприємство визначає цілі, методи контролю, стандарти і рівні відповідальності. Воно може, крім того, відстежувати тенденції розвитку об'єму своїх міжнародних продажів, зміну собівартості і збуту своєї продукції, а також своїх прибутків. Для контролю цих чинників слід налагодити достовірну систему збору і обробки інформації.

Аутсорсинг - новітній метод управління міжнародним маркетингом

У сучасних працях з маркетингу вчені Заходу подають багато визначень терміна "аутсорсинг", але всі вони або вузькі, застосовувані лише для однієї-двох галузей, або дуже загальні. Формально аутсорсинг є передачею підряднику деяких бізнес-функцій або частин бізнес-процесу підприємства. З точки зору організаційно-економічних відносин, аутсорсинг - це організаційне рішення, яке полягає в розподілі функцій бізнес-системи відповідно до принципу: "залишаю для себе тільки те, що можу робити краще за інших, передаю зовнішньому виконавцеві те, що він робить краще за інших".

У сучасних наукових працях і словниках аутсорсинг трактується як:

* використання послуг сторонньої компанії для виконання своїх управлінських завдань;

* залучення зовнішніх ресурсів для вирішення власних проблем (наприклад, розробки проектів);

* обслуговування офісної техніки або промислового обладнання компанії фахівцями зовнішньої фірми.

Таким чином, аутсорсинг - це оптимізація діяльності та зменшення витрат підприємства чи організації на базі концентрації на основних сферах діяльності і передачі вторинних або непрофільних функцій стороннім виконавцям. Аутсорсинг означає "використання зовнішніх джерел". Мовою бізнесу аутсорсинг можна визначити також як делегування певних функцій стороннім організаціям, що спеціалізуються на відповідних видах переважно управлінської діяльності. Так, у галузі маркетингу компанія може доручити зовнішній стороні виконання окремих маркетингових функцій: планування маркетингової діяльності, проведення досліджень, РR - підтримку та інше чи координацію маркетингової діяльності загалом згідно з розробкою стратегії щодо залучення спеціалізованих організацій у разі потреби.

Види аутсорсингу класифікують залежно від сфер діяльності:

1) ІТ-аутсорсинг;

2) фінансовий;

3) аутсорсинг трудових ресурсів;

4) маркетинговий (або аутсорсинг маркетингових функцій);

5) аутсорсинг логістики;

6) аутсорсинг документообігу тощо.

Фінансовий аутсорсинг (організація і ведення бухгалтерського обліку) найцікавіший для невеликих підприємств, що прагнуть скоротити витрати на ведення власної бухгалтерії. Фінансовий аутсорсинг може охоплювати такі елементи:

* робота з банком (виписки за рахунком, платіжні документи тощо);

* контроль і надання практичної допомоги в складанні первинних облікових документів і договорів;

* ведення синтетичного бухгалтерського обліку;

* підготовка і здача всієї звітності (квартальної та річної);

* експертиза стану і постановка (відновлення) бухгалтерського обліку, розробка облікової політики, ведення бухгалтерського обліку за всіма реєстрами і його інтегрування в систему фінансового й управлінського обліку підприємства;

* впровадження і підтримка фінансово-організаційних схем, що дають змогу оптимізувати податкові виплати.

Аутсорсинг швидкими темпами розвивається в усьому світі. Відповідно до опитування, проведеного компанією "СВР", 2000 найбільших світових компаній дедалі більше застосовують маркетинговий аутсорсинг і керування проектами як довготермінове й економічно високоефективне рішення. Спостерігається збільшення ролі консалтингових послуг і зовнішнього керування в проектному керуванні компаній.

Маркетинговим аутсорсингом та аутсорсингом бізнес-процесів цікавиться дедалі більша кількість світових компаній.

Резюме

1. Міжнародний маркетинг  є певний образ мислення, підхід  до ухвалення виробничих рішень  із позиції якнайповнішого задоволення  вимог як місцевих, так і іноземних  споживачів. Міжнародний маркетинг  спирається на принципи національного  маркетингу і має схожу з  ним структуру.

2. Євромаркетинг організований у країнах, які утворюють Євросоюз. Євромаркетинг нерозривно пов'язаний з Європейським Внутрішнім Ринком.

3. Міжнародне та європейське  економічне середовище - сукупність  економічних умов, процесів, чинників, що сприяють чи протидіють  розвиткові міжнародної маркетингової діяльності. Кожна країна будує свої міжнародні відносини, виходячи з зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики.

4. Врахування і дотримання  чинників соціально-культурного  і політико-правового середовища  міжнародного маркетингу різних  країн - найважливіший крок у вирішенні  питань міжнародного характеру

5. Міжнародна бізнесова  практика виділяє три основні  стратегії виходу на зовнішній  ринок: експортування, спільне підприємництво  і пряме інвестування.

6. Сегментація ринку - стратегія, за допомогою якої фірма розділяє  ринок на окремі сегменти, які  характеризуватимуться однаковою  реакцією на дії маркетингового  характеру. Мета сегментації полягає  в тому, щоб максимально пристосувати  ринкові сегменти для виконуваних  фірмою завдань.

7. Бенчмаркінг - це дослідження технологій, технологічних процесів і методів організації виробництва та збуту продукції на кращих підприємствах партнерів і конкурентів для підвищення ефективності власної фірми.

8. Одне з найважливіших  міркувань, яким фахівець в області  маркетингу повинен керуватися  при визначенні міжнародної товарної  політики полягає в знанні  реальних потреб ринків.

9. Формування загальної  політики ціноутворення починається  з визначення та вивчення цільового  ринку та сприйняття торговельної  марки фірми, знання цього сегмента  та його особливостей дає можливість  критично проаналізувати інші  елементи маркетингового комплексу. Ці дії дають можливість сформулювати  загальну політику ціноутворення.

10. Важливим етапом роботи  у сфері міжнародного маркетингу  є вибір каналів розподілу, оскільки  маркетинг припускає інтеграцію  всієї діяльності фірми, необхідно, щоб вона звертала увагу також  на питання планування і організації ефективної системи просування продукції від підприємства до покупців. Франчайзинг є дуже перспективною формою виходу на ринок. Поширені два типи франчайзингу: франчайзинг виробу і франчайзинг торгової назви компанії (продукції та фірмової назви, містить методи роботи і контролю над якістю. Суть мерчандайзингу полягає в плануванні та реалізації заходів з наближення товару до споживача, а його головна мета - представити товар покупцеві якнайвигідніше, підтримати товар, що продається в системі вільного вибору і мусить "захищати самого себе".

11. Єврокомунікація є засобом просування, метою якого є налагодження безпосереднього контакту з євроспоживачем як із кінцевим, так і з посередником. Єврореклама є найважливішим інструментом стратегії європросування.

12. Аутсорсинг - новітній метод управління міжнародним маркетингом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Світовий досвід застосування планування в міжнародній маркетинговій діяльності показав, що воно створює важливі переваги для фірми і, як правило:

• підвищує її конкурентоспроможність;

• мінімізує ризик прийняття невірного рішення;

• створює умови для використання потенційних ринкових можливостей і запобігання дії негативних чинників;

• сприяє раціональнішому розподілу об'єктивно обмежених ресурсів;

• формує сучасний стиль менеджменту (цілі – плани – бюджет – дії – контроль);

• сприяє самодіагностиці, з'ясуванню причин виникаючих проблем;

• стимулює формування фінансово обґрунтованого підходу до прийняття міжнародних маркетингових рішень;

• збільшує можливості в забезпеченні фірми необхідною ринковою інформацією; • мотивує персонал до реалізації розроблених пропозицій, орієнтує їх діяльність на кінцевий результат;

• поліпшує координацію зусиль і дій між внутрішнім та зарубіжними ринками;

• створює умови для організації ефективного контролю;

• забезпечує можливість перевірки правильності розроблених заходів і підвищує виконавчу дисципліну і кваліфікацію персоналу.

Разом з тим міжнародне маркетингове планування має і певні складнощі, недоліки, такі як:

• необхідність додаткових витрат на дослідження, організацію планового підрозділу, залучення додаткового персоналу;

• неможливість вимірювання ефекту планової діяльності за допомогою кількісних показників;

• відносна довготерміновість процесу складання плану (план на наступний рік починають розроблятися в квітні – травні поточного року);

• залежність ринкового успіху від досвіду планування (як травило, вагомі результати стають помітними через 2-5 років після введення системи планування):

• залежність можливостей планування від розмірів фірми (переваги в плануванні мають великі фірми внаслідок більших ресурсних можливостей).

З точки зору визнання важливості функцій планування можна виокремити два підходи: позитивний і негативний. Позитивний підхід — менеджери визнають необхідність маркетингового мислення та розвитку маркетингового планування, оскільки міжнародне середовище, в якому здійснюється діяльність, постійно змінюється, іноді суттєво. Негативний підхід — потреба у зниженні видатків робить маркетинг і навчання (підвищення кваліфікації) двома найпопулярнішими сферами, в яких вищі посадові особи сподіваються досягти зниження витрат. З точки зору сприйняття сутності планування також слід виокремити два полярних підходи. Прибічники процесуального підходу віддають перевагу самому процесу планування як заходу, що організує, мобілізує та дисциплінує персонал фірми. При документарному підході пріоритет віддається не процесу планування, а плану-документу, який є основою та певним регламентом подальшої роботи.