Поняття логіки

Реферат на тему:

 

Поняття (логіка)

 

 

План 

 

Визначення, структура та основні  методи творення понять.

 

Зміст, обсяг та види понять.

 

Формально-логічні відношення між  поняттями за їх змістом і обсягом,

узагальнення і обмеження понять.

 

Операції з поняттями і класами понять.

 

 

1. Поняття — одна з форм  мислення, за допомогою якої пізнають  сутність

явищ, процесів, узагальнюють їх істотні  ознаки. У поняттях предмети і

явища дійсності відображаються в  узагальненій абстрактній формі.

 

Елементами змісту поняття виступають істотні для того чи іншого класу

предметів чи явищ їх загальні риси, властивості, перетворені в голові

людини, тобто такі, які одержали ідеальну мислену форму існування.

 

Риси, що виражають подібність або  відмінність предметів, називають

їхніми ознаками.

 

Ознаки, що належать багатьом предметам (класові предмети), називаються

загальними. Ознаки, притаманні тільки окремому предметові, називаються

відмітними.

 

У загальних і відмітних ознаках  можуть фіксуватись як істотні, так  і

неістотні властивості предметів. Слід розмежовувати два розуміння

вислову «істотна властивість»:

 

1) важливість, значущість властивості  одного предмета або його ознак  по

відношенню до другого;

 

2) властивість, яка визначає  характер, природу і напрям розвитку

предмета, незалежно від значення його для інших предметів.

 

Існування предмета як предмета першого  роду неможливе, коли відсутня

хоча б одна з таких істотних ознак. Істотні ознаки другого роду, якщо

вони беруться у сукупності, достатні для вираження суті предмета, а

кожен з них окремо є необхідним для неї.

 

Ознаки предметів поділяють  на основні і похідні, необхідні  і випадкові.

 

Основні ознаки — це ті істотні  ознаки, в яких виводяться як необхідний

наслідок інші істотні ознаки. Похідні  ознаки — це ознаки, що виводяться

з основних. Наприклад, у понятті «рівносторонній трикутник» рівність

сторін є основною ознакою, а  рівність кутів — вже похідною. Необхідні

ознаки — це ті самі істотні  ознаки, але взяті у відношенні до тих ознак,

які не є ні основними, ні необхідними  висновками з них. Поняття

«необхідні ознаки» означає, що без них не може існувати жоден  індивідуум

даного класу предметів. У самих  предметів можуть існувати і випадкові

ознаки, тобто такі, що належать або  тільки деяким представникам класу,

або усім представникам, але які не є необхідним наслідком основних

ознак. Наприклад, світле волосся, високий  зріст, знання кількох

іноземних мов і т.п. — це випадкові  ознаки першого роду. Як приклад

другого роду випадкових ознак, що характеризують весь клас предметів,

можна назвати чорний колір пір’я у ворон.

 

Залежно від кількості істотних ознак  предметів, що фіксуються поняттями,

останні поділяються на прості і складні. Поняття, які мають своїм

змістом більше одного елемента, розчленовуються  на більш прості або менш

прості, або, що те саме, на більш складні і менш складні.

 

Визначення  «просте» і «складне» відносні, тобто  одне поняття може бути

більш простим щодо другого поняття  і більш складним щодо третього. Так,

поняття «праця» більш складне відносно поняття «витрата людської

-----> Page: Поняття, що містять взаємовиключаючі (несумісні) ознаки, називаються

протилежними (контрарними).

 

Відношення протилежності 

 

(контрарності)

 

А — «прибуткове підприємство» 

 

В — «збиткове підприємство»

 

А, В — протилежні (контрарні  поняття),

 

С — родове поняття «підприємство».

 

Відношення суперечності — це таке відношення між поняттями, коли одне з

них містить ознаку, яку інше поняття  її заперечує, не замінюючи

заперечувану ознаку іншою. Поняття, що перебувають у такому відношенні,

називаються суперечними, або контрадикторними.

 

А — «збитковий» 

 

не-А — «незбитковий» 

 

А, не-А — суперечні 

 

(контрадикторні) поняття

 

 Операції з поняттями і  класами понять

 

 Узагальнення і обмеження  понять

 

Узагальнення поняття — логічна  операція, що полягає в переході від

поняття з меншим обсягом до поняття  з більшим обсягом. Наприклад,

Київський національний економічний  університет — університет —  вищий

навчальний заклад — навчальний заклад — заклад. Узагальнювати  поняття

можна до категорій — понять з  гранично широким обсягом.

 

Обмеження понять — логічна операція, у процесі якої переходять від

понять з більшим обсягом  до понять з меншим обсягом. Наприклад, держава

— європейська держава — Українська держава. Обмежувати поняття можна  до

індивідуальних (одиничних) понять, бо далі буде вже не обмеження, а

розчленування цілого на частини, оскільки обсяг одиничних понять

складається лише з одного елемента.

 

Діаграма обмеження і узагальнення понять

 

 

 

Визначення понять

 

Визначенням, або дефініцією, називається  логічна операція, що розкриває

зміст поняття. Наприклад: «Холдингова  компанія — це компанія, яка

володіє контрольними пакетами акцій  інших компаній». Поняття, зміст

якого визначається, називається визначуваним поняттям (definiendum,

скорочено — Dfd), а поняття, за допомогою якого розкривається зміст

визначуваного поняття, визначаючим  поняттям (definiens — Dfn).

 

Якщо у визначенні розкривається  тільки назва поняття, то воно

називається номінальним (від лат. nomina — ім’я, назва). Якщо ж у

визначенні розкриваються істотні  ознаки предмета, то воно називається

реальним.

 

Види визначень і їх правила  докладно висвітлювалися в підручниках  з

логіки. Найпоширенішим видом реальних визначень є визначення через

найближчий рід і видову відмінність. Правила цього виду визначення

студенти мають твердо знати і вміти використовувати їх на практиці.

 

4.3. Поділ понять

 

Логічна операція, що розкриває обсяг  поняття, називається поділом

поняття. Поняття, обсяг якого розкривається, називається діленим

поняттям. Ознака, за якою здійснюється поділ, називається основою

поділу, а поняття, одержані в результаті поділу, — членами поділу.

Залежно від кількості членів поділу розрізняють поділ двочленний,

тричленний і багаточленний. Серед  двочленного поділу виділяють дихотомію

(від  грец. dicha — два і tome — поділ, розтин, тобто поділ на дві

частини), що являє собою поділ обсягу діленого поняття С на два

суперечних  поняття — А і не-А: швидкий  — нешвидкий, збитковий —

незбитковий і т.п.