Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Сентября 2013 в 18:37, биография
У свої 67 років він почав складати складати для своїх дітей казки. Зазвичай він придумував їх не сам: деякі пам’ятав з дитинства, інші записував з народу його 15-річний син П’єр. Першими казками, які він опублікував були «Грізельда», «Смішні бажання». А у 1697-му році вийшла збірка його казок «Казки матушки Гусині». Сюли ввійшли найвідоміші його казки: «Спяща красуня», «Червона шапочка», «Синя борода», «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Хлопчик з мізинчик».
Шарль Перро
12 січня 1628 в місті Пакетт Ле Клерк народилось два близнюки. Назвали їх Шарлем і Франсуа. За півроку Франсуа помер, що відбилось на психології його брата близнюка. Шарль ріс замкненим у собі, боявся людей, відчужувався від них. У восьмирічному віці батьки віддали його в коледж, але з навчанням у майбутнього письменника не склалось. Його однокласники його цурались, щоправда не зачіпали, адже він походив з шляхетної родини і тут з ним навчались його старші брати. Зате вони знущалися з його друга Борена, який був товстунчиком. Але якось Шарль вступився за свого товариша, він бився і кусався. Інші хлопці не звикли, аби до них так ставились, тому і не могли нічого вдіяти. Наступного ранку Шарль вперше відповів на уроці і отримав п’ятірку. Пізніше його успіхи покращилися, він навіть почав вступати у полеміку з викладачами. Але тоді це було заборонено. І якось він прогуляв навчання зі своїм приятелем Бореном. Вони вирішили більше не відвідувати коледж, а зайнятись самоосвітою. Разом вони читали античних авторів, вивчали історію Францію, а також грецьку і латинські мови. Як написав у своїх мемуарах сам Шарль Перро: «Якщо я що-небудь і знаю, то це завдяки цим чотирьом навчання».
Згодом Шарлем успішно закінчив університет і став адвокатом. Але він сам зазначав: «Я б охоче спалив усі судові справи. Немає нічого кращого у світі, ніж зменшити кількість судових справ». Тому він почав писати поеми. В 1653 році були надруковані перші його поеми. Перро писав в основному легкі комедії та трагедії. У тогочасній Франції було багато противників його творчості, адже тоді вважали, що письменники повинні наслідувати стиль античних мудреців. Шарлем був проти цього. У переписці з Ніколя Буало він зазначав: «За що ми так повинні поважати древніх? Тільки за древність? Ми самі — древні, тому що у наш час світ став старшим, у нас більше досвіду. Хіба сучасні автори: Корнель, Мол’єр, Сервантес гірші? Навіщо цитувати Арістотеля у кожному вченому творі? Хіба гірші за нього Галілей, Паскаль, Коперник? Адже погляди Арістотеля давно застаріли, він не знав, наприклад, про кровообіг у людей і тварин, не знав про рух планет навколо Сонця». На що Буало йому зміг відповісти лише такими словами: «Ти самоучка. Ти не читав їх, ти не знаєш грецької і латинської мов». Але це було не так. Аби довести, що його сучасники нічим не гірші Перро випустив трактат «Знамениті люди Франції XVII століття».
В 1672 році 44-річний Перро одружився на 19-річній доньці королівського казначея Марі Гішон. Усе життя він намагався уникати жінок, але тут у дівчині було гарне придане, і Перро повівся на спокусу об’єднати капітали. В свою дружину він закохався вже після весілля. «Ти моя принцеса», — любив повторювати він їй. У сім’і народилось троє дітей, але в жовтні 1678 року Марі захворіла віспою і померла. Шарль вирішив один зайнятись вихованням дітей і покинув королівський двір. У свої 67 років він почав складати складати для них казки. Зазвичай він придумував їх не сам: деякі пам’ятав з дитинства, інші записував з народу його 15-річний син П’єр. Першими казками, які він опублікував були «Грізельда», «Смішні бажання». А у 1697-му році вийшла збірка його казок «Казки матушки Гусині». Сюли ввійшли найвідоміші його казки: «Спяща красуня», «Червона шапочка», «Синя борода», «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Хлопчик з мізинчик».
Перші казки Шарль підписував ім’ям свого сина — П’єра, через те, що Шарля знали як серйозного літератора і могли не сприйняти як казкаря. В своїх мемуарах він також зазначив: «Я хотів і прославити свого сина і допомогти йому зробити кар’єру при дворі». П’єр отримав дворянський титул і увійшов у коло близьких друзів принцеси. Але за півроку він був учасником вуличної бійки, де заколов сина бондаря. Шарль ледве витяг сина з в’язниці, заплативши постраждалій стороні 2079 ліврів. Потім він купив йому чин лейтенанта і П’єр загинув у битві 2 травня 1700 року.
Ж. Гетцель (видавець казок Перро) про казки Шарля казав: «Вони веселі, невимушені, у них немає зайвої моралі, у них відчувається дух народу. Вони чарівні і реалістичні водночас. Їх герої діють як реальні люди того часу. Кіт у чоботях — кмітливий хлопець з народу, який завдяки своїм хитрощам облаштовує життя і своє, і свого господаря. Так само і Хлопчик з мізинчик, котрий в останню мить не забув витягти у людожера мішечок з золотом, чим врятувати свою родину від голодної смерті». У Росії вперше казки Перро були видані у Москві у 1768 році. Нові переклади виходили у 1805 і 1825 роках.
Помер Шарль Перро 16 травня 1703 року. І чи міг думати прославлений у свій час поет, академік, що його ім’я обезсмертять не довгі поеми, урочисті оди і вчені трактати, а тоненька книжка казок. Усе забудеться, а вона залишиться жити у віках. Тому що її персонажі стали друзями усіх дітей — улюблені герої казок Шарля Перро.