Роман «Чого не гоїть огонь» У.Самчука: проблемно-тематичні акценти, персонажі, жанрово-стильова своєрідність, поетика

Роман «Чого не гоїть  огонь» У.Самчука: проблемно-тематичні акценти,  персонажі, жанрово-стильова своєрідність, поетика.

Улас  Олексійович в інтервалі між другим і третім томами «ост», написав і опублікував два романи: «Чого не гоїть огонь» і «На твердій землі» та три книжки прецінних спогадів: «П'ять по дванадцятій», «На білому коні» та «На коні вороному».

«Чого не гоїть огонь» — роман про розп'яття України між двома хижаками, про трагедію людей (українців, жидів) під залізною п'ятою завойовників, про стихійний зріст українського руху опору проти всіх окупантів землі української (УПА). Автор ще раз показав себе магістром гостросюжетного твору, повного динаміки, різноманітного іі багатоликого типажу, надзвичайних пригод, критичних життєвих ситуацій, добрих батальних сцен, оригінальних думок, цікавих діялогів і чарівних пейзажів української землі.

Як не дивно, але про  український багатокорінннй рух опору під час другої світової війни, що популярно відомий як акція Української Повстанчої Армії, в нашій мистецькій літературі до появи роману «Чого не гоїть огонь» не було майже нічого. Роман Уласа Самчука зрушив цю тему з мертвої точки. І в цьому його велике значення в нашій літературі взагалі. (Яків Балаба каже )в романі У.Самчука “Чого не гоїть вогонь” – герой діючий. Через те маємо в творі

розвинутий сюжет, з пригодницькими елементами. Боротьба українських партизанів ведеться в складних умовах спочатку фашистського, а потім сталінського тоталітарних режимів. Але сюжет немовби обірваний. Про трагедію визвольних змагань та долю їх учасників дізнаємося з останнього підрозділу, що виконує роль епілогу. Тут зустрічаємося з Мальвіною Балабою та двома дітьми Якова. Оповіді Мальвіни, як можна здогадуватись, лягли в основу сюжету роману, через те пам’ять про борців за

Україну позначається й на особливостях його жанру: роман боротьби й пам’яті.

Деяким критикам здавалося, що пригодницько-детективний елемент не виховує, а тільки розважає. Це звичайне наше провінційне непорозуміння. Після Винниченкової повісти «На той бік» (1924) цей елемент, цей сюжетний засіб став нашою національною власністю. Заслуга Уласа Самчука в тому, що він цей засіб уміє по-своєму використати для своїх гуманних З суспільно-патріотичних творів.

Монологи політичні, філософські, лірично-особисті відограють велику композиційно-ідейну роль в цьому романі. Ось для прикладу схвильований монолог сімнадцятирічної дівчини-жидівки, що опинилася в трагічній ситуації. Вона шукає у Якова (головного героя роману) захисту, поради, допомоги.

Отже, роман «Чого не гоїть огонь» належить до тих кращих творів, що ними пишається наша література.