Порівняльний аналіз образу Роланда ("Пісня про Роланда") та Ігоря ("Слово о полку Ігоревім")

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ПЕТРА МОГИЛИ 
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

 

Кафедра теорії та історії літератури

 

 

Порівняльний аналіз образу Роланда ("Пісня про Роланда")

та Ігоря ("Слово о полку  Ігоревім")

 

Реферат

з «Історії зарубіжної літератури» 

студента 144 групи

спеціальності 6.020303«Переклад»

Тодоріва Віталія Петровича

 

 

 

Перевірила -

к. філол. н., доц. І.Ю. Береза

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2012

ЗМІСТ

 

ЗМІСТ 2

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ОБРАЗ РОЛАНДА З "ПІСНІ ПРО  РОЛАНДА" 4

РОЗДІЛ ІІ. ОБРАЗ ІГОРЯ У "СЛОВІ О ПОЛКУ  ІГОРЕВІМ" 6

ВИСНОВКИ 9

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 10

 

 

 

ВСТУП

 

В історії культури різних народів  важливе місце посідають старовинні літературні пам'ятки, де йдеться  про події сивої давнини. Створювані невідомими поетами, ці шедеври народного  мистецтва існували в усній формі, передавались від покоління до покоління, а згодом їх записували, по-своєму витлумачуючи й доповнюючи, теж здебільшого  невідомі автори. До таких пам'яток належать героїчні епічні поеми, які  виникали ще за первіснообщинного ладу і жили в античному, ранньофеодальному  й пізньофеодальному суспільствах, зокрема "Пісня про Роланда" у героїчному епосі Франції та "Слово о полку Ігоревім" у героїчному епосі Києвської Русі.

“Пісня про Роланда” - одна з  французьких середньовічних героїчних  поем, які називались у Франції  піснями про подвиги. Головний герой твору - Роланд, небіж короля Карла Великого та його вірний васал. "Слово о полку Ігоревім" - найвидатніша пам'ятка давньоруської літератури. Головний герой - новгород-сіверського князь Ігор. Обидва ці твори є величними памятками середньовічного героїчного епосу і мають певні спільні риси, характерні для творів тих часів.

 

 

РОЗДІЛ І. ОБРАЗ РОЛАНДА З "ПІСНІ ПРО РОЛАНДА"

 

Французький епос зберігся у вигляді  поем (їх близько 100), в записах XII-XIV ст., обсягом від 1000 до 20 000 віршів. Більшість  поем написана десятискладовим силабічним віршем; вірші складалися в строфи з різною кількістю рядків, така строфа називалась тирадою. Рими спочатку не було, існувало лише співзвуччя голосних (асонанс). Поема декламувалась співучим голосом під акомпанемент маленької  арфи або віоли, примітивної скрипки. Якщо поема була велика, то жонглер  виконував її протягом кількох днів.

Вершиною  французького героїчного класичного епосу була поема «Пісня про Роланда». Вона збереглась у кількох рукописах, найкращим з яких визнано Оксфордський (1170). Твір написано давньофранцузькою мовою десятискладними віршами і поділено на куплети різної величини. Кожен вірш закінчувався цезурою після четвертого складу, кожен куплет – одним і тим самим асонансом. Насправді поема була піснею, оскільки багато її тирад закінчувалося вигуком «Айо!», що, мабуть, означало приспів чи мелодію, яку виконували під час озвучування пісні.

“Пісня про Роланда” - одна з  французьких середньовічних героїчних  поем, які називались у Франції  піснями про подвиги (Chansons de geste). В ній оповідається про події, що відбувалися в кінці VIII ст. (778 року), коли французький король, "римський імператор" Карл Великий повертався з Іспанії, з походу проти арабів (араби тоді володіли Іспанією) і  коли ар'єргард його війська в Ронсевальській ущелині Піренеїв був знищений гірським племенем басків, які зненацька напали на французький загін, роздратовані проходженням через їх села і поля чужого війська. Разом з багатьма іншими французами, передають літописи, загинув і граф Роланд (Хруодланд). Пісня про ці події склалася значно пізніше самих подій (найдавніший запис її належить до кінця XI ст.) і переказує їх зовсім вільно: в центрі оповідання стоїть Роланд, якого зроблено племінником Карла, ідеальним лицарем, втіленням васальної вірності сюзеренові - Карлу. Роландові протиставлено другого васала Карла - зрадника Ганелона; басків-християн замінено сарацинами (арабами), яких автор вважає язичниками, поклонниками неіснуючого бога Махмета (Магомета). В плані поеми досить ясно визначаються три частини: 1. Зрада Ганелона: а) нарада сарацинського короля Марсілія в Сарагосі; б) нарада Карла в Кордові; в) посольство Ганелона та його зрада; г) безвихідне становище ар'єргарда на чолі з Роландом. 2. Смерть Роланда. 3. Помста за Роланда. Спочатку поему було призначено для усного виконання: вона розповідалася, як російські билини, під акомпанемент музичного інструменту. Повний текст поеми складається з 290 строф (або тирад), написаних десятискладовими рядками; закінчення рядків об'єднані співзвуччями останнього наголошеного голосного звука (асонансом,або неповною римою); в кожній строфі від 12 до 35 рядків.

В образі Роланда французький народ втілив свої уявлення про воїна-героя. Справжній лицар - це сміливий, відважний воїн-патріот, який завжди тримає своє слово. Це вірний васал короля, який не зрадить його ні за яких обставин. Це борець з ворогами християнської віри, захисник знедолених, який до смерті виконує свій обов'язок. Ідея народного патріотизму з найбільшою повнотою розкривається в його образі. Відважний рицар, він усією душею відданий своєму сеньйору - королю і «милій Франції».

Образ Роланда  послідовно розкривається у його вчинках: він погодився залишитися з ар’єргардом і відмовляється  від пропозиції Карла збільшити  загін: «Цього не треба,— відповів Роланд. — Себе і рід свій я не посоромлю!» . Найбільш повно образ Роланда  розкривається у картині бою. Він виявляє справжній героїзм  і самовідданість. «Де більше небезпека, там Роланд. Разить він списом, поки спис придатний. Та спис із п’ятнадцятим зламавсь ударом». Любов до «милої Франції» і ненависть до ворогів надають  йому снаги. Могутність, фізичну силу і силу почуттів передано у страшній картині бою. Релігійні мотиви виникають навіть у картині битви. Розтявши ворожого богатиря разом із конем, мовив граф Роланд:

«Нікчемні маври! —

Не в добрий час з'явилися сюди,

Ваш Мехамед  вам тут не допоможе.»

У відвазі  своїй Роланд не здатний розмірковувати, він вважає ганебним для себе просити  допомоги і впевнений, що своїми силами подолає ворога. Богатирське свавілля Роланда стає його трагічною помилкою і причиною поразки й загибелі його самого і всього ар’єргарду. Але автор на цьому не акцентує увагу, представляючи вчинок Роланда як вияв безмежної наснаги, готовності здобути перемогу хоч би й ціною життя. Тільки коли відчув наближення смерті, Роланд засурмив, але, не просячи допомоги, а для помсти за загибель відважних воїнів-франків, «щоб не довелося маврам ні одному у радощах вертатися додому».

У драматичній ситуації  почуття  Роланда зосереджені на його патріотичному  обов’язку. Він звертається до свого  меча, згадує свої перемоги і свою вірність королю. Помираючи, він думає про  себе лише як про воїна, всі його почуття зосереджуються на його обов’язку  захисника «милої Франції». 

РОЗДІЛ ІІ. ОБРАЗ ІГОРЯ У "СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"

 

Найвидатнішим твором давньоруської літератури є «Слово о полку Ігоревім». Воно відзначається глибокою народністю, гуманізмом і художньою досконалістю. «Слово о полку Ігоревім» написане на основі конкретного історичного факту – невдалого походу в 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців, які своїми наскоками з придонських степів на Русь завдавали величезної шкоди. Вони руйнували руські міста і села, забирали в полон руських людей. Особливо небезпечними стали половці в другій половині XII ст., коли їх орди почали об’єднуватись для спільних нападів на Київську Русь.

Так, Ігор Святославович у 1180 р. разом з Колчаком, своїм майбутнім ворогом, виступив проти київського князя Рюрика Ростиславовича. Феодальна роздробленість руських земель призводила до того, що кожний удільний князь прагнув для себе одного добути славу і честь. В кінні XII ст. половецькі наскоки почастішали і примусили князів задуматися над долею своєї країни, шукати шляхів для організації відсічі половцям, з якими тепер можна було боротися тільки об’єднаними силами. В 1184 р. київський князь Святослав разом з іншими князями завдав половцям відчутної поразки, про що є згадка і в «Слові о полку Ігоревім». Ігор та інші сіверські князі не встигли взяти участь у цьому поході. І вони вирішили надолужити втрачене. Навесні 1185 року Ігор з невеликими силами пішов на половців, щоб остаточно їх розгромити і визволити руське Тмутороканське князівство на Північному Кавказі, яке колись належало його дідові. Та похід закінчився невдало. Руські полки були розбиті і полонені. В полон потрапив і Ігор з трьома іншими князями.

Ця поразка  була великим горем для Русі, для  всього руського народу. Похід Ігоря звів нанівець попередні переможні походи руських князів на половців. Таким чином, матеріалом для створення «Слова о полку Ігоревім» послужили історичні і воєнно-політичні події Київської держави періоду її феодальної роздробленості. Ці події зафіксовані і в літописах – більш детально в Київському під 1185 р. (Іпатіївський список) і в Суздальському під 1186 р. (Лаврентіївський список).

Головним  сюжетним персонажем в поемі виступає князь Ігор. Він наділений високими якостями доблесного воїна, готового захищати рідну землю до останньої змоги. Ще на початку твору автор відзначає, що Боян проспівав би йому славу, склав  би на його честь героїчну пісню. Найголовніша риса в образі Ігоря – це патріотизм, боротьба проти половців. Ігор веде «своя храбыря плъки на землю Половъцькую за землю Руськую». Хороброго князя не лякають загрозливі віщування. Автор «Слова» поетично змальовує лиховісні ознаки, що супроводжують похід Ігоря. Вони набувають символічного значення: «Солнце ему тьмою путь заступаше; нощь стонущи ему грозою птичь убуди; свист звърин въста». Тут ніби вся природа попереджає Ігоряг про небезпеку, але він продовжує іти вглиб половецьких степів. Цим самим автор посилює наше уявлення про Ігоря як про сміливу і відважну людину. У першій битві Ігор швидко подолав половців, і хоробрі русичі здобули великі трофеї, почали по болотах і багнистих місцях мости мостити кожухами, покривалами, дорогими тканинами. З усієї здобичі Ігор бере собі тільки червоний стяг, білу корогву, червоний бунчук і срібне ратище – ті речі, що свідчать про перемогу і славу. Ігор наділений великою силою волі, завзяттям, рішучістю і благородством. Коли на третій день бою похитнулися русичі, він «заворочает» відступаючі полки на допомогу брату Всеволодові. Письменник високо ставить і шанує Ігоря за мужність і відвагу, воїнську доблесть, зневагу до смерті, прославляє його як оборонця вітчизни. Але поряд з цим у поемі показано і вади новгород-сіверського князя. У своєму «золотому слові» Святослав картає Ігоря і Всеволода як молодих, запальних, недалекоглядних дітей своїх.

Таким чином, автор захоплюється мужністю, патріотизмом свого героя і одночасно докоряє  йому за марнославство і нерозсудливість.

 

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши образи Роланда із "Пісні про Роланда" та Ігоря із "Слова о полку Ігоревім", можна зробити висновок, що вони мають ряд позитивних (чеснот) та негативних (недоліків) рис.До їхніх чеснот можна віднести те, що вони обидва наділені високими якостями доблесного воїна, готового захищати рідну землю до останньої змоги. Їх образи просякнуті глибоким патріотизмом, любов'ю до батьківщини. Кодекс честі є для них приорітетом. Вони наділені наділений великою силою волі, завзяттям, рішучістю і благородством, готовністю до самопожертви в ім'я своєї батьківщини. У "Слові о полку Ігоревім" письменник високо ставить і шанує Ігоря за мужність і відвагу, воїнську доблесть, зневагу до смерті, прославляє його як оборонця вітчизни. Що ж до їх недоліків можна сказати наступне. Ігор, наприклад, мав запальний характер і попри все прагнув отримати собі честі і слави, тому намагається якомога швидше і своїми силами досягти мети, забуваючи про те, що сила в єдності і спільних діях. Його безрозсудний похід на половців приніс лише смуток князю Святославу і горе державі. До недоліків Роланда можна віднести його самовпевненість. У відвазі своїй Роланд не здатний розмірковувати, він вважає ганебним для себе просити допомоги і впевнений, що своїми силами подолає ворога: богатирське свавілля Роланда стає його трагічною помилкою і причиною поразки й загибелі його самого і всього ар’єргарду.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білоус П.В. Історія української літератури XI-XVIII ст.: Навч. пос. / П.В. Білоус. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – С.140-154.
2. Білоус П.В. Українська література XI-XVII ст.: Навч. посіб. для самостійної роботи студента / П.В. Білоус, В.П. Білоус. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – С.72-87.
3. Давиденко Г.Й. Історія західноєвропейської літератури раннього і зрілого Середньовіччя: Навч. посібн. / Г.Й.Давиденко. – Суми: ВТД «Університется книга», 2006. – С. 36-39.
4. Давиденко Г.Й. Акуленко В.Л. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження: Навч. посібн. / Г.Й. Давиденко, В.Л. Акуленко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С. 88-93.
5. Рубанова Г.Л. Історіязарубідної літератури: Середні віки та Відродження / Г.Л. Рубанова. - Львів: Вища школа, 1982. С. 215-217.
6. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст.: Іст-естет. нарис. / Б.Б. Шалагінов. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – С.126-130.