Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Апреля 2015 в 21:43, доклад
Зрозуміти душу народу, його історичний шлях просторами вічності допомагають характерні для його мови поєднання слів – фразеологізми. У них – особливості національного мислення і національної долі, втілення своєрідності розуміння світу, ситуацій життя. Вони виражають глибокі й масштабні смисли, потужні емоції, надають думці влучності, дотепності.
Походження і значення фразеологізмів
Зрозуміти душу народу, його історичний шлях просторами вічності допомагають характерні для його мови поєднання слів – фразеологізми. У них – особливості національного мислення і національної долі, втілення своєрідності розуміння світу, ситуацій життя. Вони виражають глибокі й масштабні смисли, потужні емоції, надають думці влучності, дотепності.
Фразеологізми – це стійкі, цілісні, семантично нерозкладні сполучення слів, що відтворюються в мовленні як готові формули. Їхній зміст завжди інший, ніж семантика поєднаних у них слів: брати ноги на плечі – тікати, робити з мухи слона – перебільшувати, як сніг на голову – раптово. Вивчає фразеологізми мовознавча наука – фразеологія. У мовленні фразеологізми використовують з різною метою: для надання висловлюванню образності, емоційності, експресивності; створення відтінку іронії, жарту, насмішки, сарказму; вираження позитивних емоцій або фамільярності; відтворення найтонших аспектів значення, характеристики предмета, явища, ситуації.
Розглянемо етимологію та семантику деяких оригінальних, на мій погляд, фразеологізмів.
Цікаве походження вислову «тягнути волинку». Волинка – духовий музичний інструмент, що складається з наповненого повітрям шкіряного мішка і вставлених у нього трубочок-сопілок. Мелодії волинки одноманітні, нудні, тягучі, що й породило фразеологізм «тягти волинку». Переносно цей вислів означає повільність у роботі, навмисне затягування справи.
У фразеологізмі «бити чолом» відображено давній звичай, який існував у княжу добу в Київській Русі. Звертаючись до князя, русичі низько кланялися, інколи сягаючи чолом землі. Відтоді у мові закріпився вислів «бити чолом» – кланятись комусь, звертатися з проханням.
Усі, напевно, чули вислів «цур йому». Однак не всім відомо, що він насправді означає. Цуром називали давнє слов’янське божество, яке охороняло земельні межі. Часто на межах забивали дерев’яні стовпчики, на яких був зображений Цур. Ці місця слов’яни вважали священними. Тоді й з’явилося слово «цуратися» – обходити священне місце. Вислів «цур йому» виражав побажання кари Цура за поганий вчинок: «Цур йому і віддячить».
Етимологія фразеологізму «березова каша» також сягає часів Київської Русі, коли дітей навчав грамоти дяк. Закінчення визначеного періоду навчання зазвичай урочисто святкували: варили великий горщик смачної каші. Однак не всі діти навчалися успішно. Щотижня у визначений день дяк бив березовими різками ледарів, бешкетників і неслухняних – всипав їм «березової каші». Нині жартівливий вислів «березова каша» означає покарання за провину.
Щоб зрозуміти семантику фразеологізму «як та мара», варто звернутися до української міфології. Мара – це богиня зла, темної ночі, ворожнечі, смерті. Вона сіє на землі різні чвари, брехню, недуги, смерть, неймовірні страждання. Її бачать лише вночі, бо вона творить темні справи. У народній творчості є приказки-прокляття, пов’язані зі словом «мара», наприклад: «щоб тебе мара взяла!». Вислів «як та мара» вживають для вираження неприязні до когось, «ходити як мара» – означає вештатися в темряві.
Фразеологічний вислів «одна ластівка весни не зробить» пов’язаний з байкою всім відомого Езопа. У ній розповідається про юнака, котрий розтратив батьківську спадщину. У хлопця лишився тільки плащ, але він його продав, побачивши ластівку – провісницю весни і тепла. Та вдарив мороз, ластівка загинула, а юнак з обуренням дорікав їй, що вона його обдурила. Поява ластівок справді знаменує початок потепління, проте одна пташка – ще не показник.
Вислів «одна ластівка весни не робить» означає, що окремі ознаки, прикмети явища не свідчать про його виникнення або існування насправді.
Отже, фразеологізми – це невичерпні мовні джерела, які живлять мовлення будь-якої стильової зорієнтованості, надають йому художнього звучання, лексичної й синтаксичної витонченості, довершеності. Фразеологізми фіксують найрізноманітніші якості людей, характеризуються виразністю та національним колоритом. У цих унікальних формулах віддзеркалюються світогляд, духовність, ментальність, естетичний світ і етична культура людини. Уміле використання фразеологізмів надає мовленню масштабу і глибини, увиразнює його суть, потужно відлунює в думках і почуттях мовно розвиненої особистості.
Джерела