Мова художнього твору. Стилістичний аналіз поетичного твору

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

 

 

 

                                                                                           

 

 

 

Мова художнього твору. Стилістичний аналіз поетичного твору.(Лебеді материнства)

 

 

 

 

 

                                                                              

          Виконала

                                                                студентка ΙΙΙ-го курсу групи (ФЛу- 51с)

                                                                Давидяк Богдана

 

 

 

 

 

 

Львів 2012

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,  
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка  сивими очима,  
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,  
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,  
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками  півні,  
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,  
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш  в дорогу,  
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві  
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені  
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і  дружину,  
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,  
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати  
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,  
Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,  
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,  
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Лебеді материнства —  ліричний вірш Василя Симоненка написаний  весною 1962 року.  Це вірш-пісня написаний  у жанрі колискової.

Тема твору : материнська  любов до дитини, турбота за її долю. Ідея вірша виражається рядках: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Вірш написаний дворядковою  стопою із суміжним римуванням, шестистопним ямбом.

Вірш побудований у формі монологу. Монолог матері, звернення матері до сина, напутнє слово матері до сина. Тому в поезі переважають розповідні, спонукальні речення.

Що до композиції, то  вірш можна умовно поділити на дві частини. Перша частина закінчується словами: « лоскотали марево золотим сузірям.»

Початок поезії подібний до народної колискової, любляча мати вимріює щасливу долю своїй дитині. Тут чується перегук з народними  побажаннями добра, любові, щастя.

Друга частина поезії це палка материнська молитва піснею злітає до самого Бога, прохаючи щастя-долі своїй дитині. Та виросте син, і життя поставить перед ним нові вимоги. Але за сином завше будуть мандрувати «очі материнські і білява хата.»У ній непомітно образ матері переростає в образ України, що теж схилилася над колискою улюбленого сина, бажає йому добра, але водночас повчає і хоче застерегти.

У вірші чимало риторичних звертань: «припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії». Звертання вжиті у множині, перше непоширене, друге поширене. Надає мові виразності.

Двічі у тексті вживається звертання «сину». Воно більш конкретне. Називає не просто сина, а дитину — батькову, дитину України.

Звукова анафора «в» — «виростеш», «вирушиш», «виростуть» — підкреслює майбутній час, те, що чекає на дитину.

Алітерація звука «р» у фразі «темряву тривожили криками півні» передає крик півня.

Алітерація звука «л» у фразі «лопотіли крилами і рожевим пір'ям, лоскотали марево золотим сузір'ям»надає просторовості, уяви ПОЛЬОТУ.

Градація «друзі» — «дружина» — «Батьківщина»; «друг» — «по духу брат» — «мати». Підсилюється створене враження морального вибору, яке є в кожної людини.

Заперечення «вибрати не можна тільки Батьківщину», «не можна рідну матір вибирати» експресивно виражає в розповідному реченні неможливість даної дії.

Уміло застосована інверсія в кількох реченнях сприяє виграшності слів, які опиняються в кінці речення. «За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата». «...Прийдуть з України верби і тополі». «Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорно чубих диво-наречені».)

 Крім тонкого ліризму вірш пронизує глибокий патріотизм, любов до Батьківщини: Василь Симоненко використовує художній засіб — анафору, що неодноразово звучить у вірші, як приспів:

«Можеш вибирати друзів і  дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.» 

У вірші багато різних зображувальних засобів. Надзвичайно яскраві епітети. Письменник чимало застосовує уособлень  і метафор.

 «Заглядає в шибу казка сивими очима». Це уособлення.

 «Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата». Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною.

 Таке ж значення  має і уособлення «прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть».

 «Темряву тривожили криками півні». Це метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — «півень» — від сил зла, «темряви».

 Метафора «танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям» підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро.

 Порівняння «лебеді, як мрії».

У творі є буквальний і  символічний зміст. Слів - образів, що мають символічне значення, багато. Вони сприяють розумінню тексту.

«Лебеді рожеві». Рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим.

«Зорі сургучеві». Епітет «сургучеві» допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в'язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну.

 «Приспані тривоги». Тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

« Тихі зорі». Зорі не можуть бути іншими. Вони не вміють видавати ніяких звуків. Епітет « тихі» підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон.

Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші  це — птах матері.

Зорі — присутність  божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають  божественне благе ставлення, то в даній поезії мова йде про  благе ставлення Бога до дитини.

 Лимани (вода) — символ  народження; символ мінливого людського  життя.

Мати є символом усіх духовних речей. «Материнська добра ласка в неї за плечима»: мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.