Література рідного краю. Луганська спілка письменників

література луганщина  письменник твір

 

 

5. Сучасні письменники Луганщини

Василь Голобородько

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині.

У 1963 році закінчив середню школу-інтернат. А у 1964 році вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на українське відділення філологічного факультету, 1965 року змушений був покинути університет.

1966 року вдалося  відновити навчання в Донецькому  університеті, звідки на початку  1967 року був відрахований за  наказом ректора з формулюванням  мотиву «за дії, не сумісні  зі званням радянського студента».  Ці дії полягали в тому, що  він поширював у Донецькому  університеті серед студентів  роботу І.М.Дзюби «Інтернаціоналізм  чи русифікація», яка тогочасною  владою вважалася націоналістичною  та антирадянською. Влітку 1967 року  була спроба продовжити здобувати  вищу освіту в Літературному  інституті в Москві, але, незважаючи  на те, що успішно пройшов творчий  конкурс, Голобородька не допустили  до вступних іспитів.

Від 1968 до 1970 року перебував  на військовій службі у будівельних  загонах на Далекому Сході.

Вірші розпочав друкувати  від 1963 року. Перша поетична книжка під назвою «Летюче віконце», яка  готувалася до друку у київському видавництві, була знищена вже набраною для друку через незгоду письменника  співробітничати з органами державної  безпеки колишнього СРСР.

Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували  в Україні. 1970 року у США (Балтимор.) у видавництві «Смолоскип» була надрукована збірка віршів «Летюче  віконце». Таке явище було нонсенсом  у тогочасній радянській дійсності: раз друкують за кордоном -- значить ворог…

В Україні перша  збірка поезій Василя Голобородько під  назвою «Зелен день» була надрукована  в київському видавництві 1988 року, за неї він отримав літературну  премію ім.Василя Симоненка.

1990 року вийшла  друком збірка «Ікар на метеликових  крилах», 1992 року;-- збірка «Калина  об Різдві». За ці дві збірки 1994 року поета було відзначено  Національною премією України  імені Тараса Шевченка. 1999 року  вийшла друком наступна поетична  книжка під назвою «Слова у  вишиваних сорочках». Багато його  віршів у різний час перекладалися  на численні іноземні мови. Вищу  освіту здобув у Луганському  національному педагогічному університеті  ім. Тараса Шевченка 2001 року, де 2002 року  отримав звання магістра за  дослідження семантики українських  казок.

Григорій Половинко

Григорій Григорович Половинко народився 7 листопада 1946 року в селі Сахновищина на Харківщині. Після закінчення в 1972 році історико-філологічного  факультету Луганського педагогічного  інституту ім.Т.Шевченка викладав історію  та суспільствознавство в середніх школах на Луганщині й Харківщині. Деякий час був заступником директора  з навчально-виховноі роботи ПТУ  №50 м. Щастя. Брав участь в роботі Кримської  археологічної експедиції. За творчим журналістським відрядженням перебував на будівництві БАМ в селищах Алонка й Ургал (1976 р.) та в зоні Чорнобиля (1986 р.).

Працював режисером  Кремінського народного театру та головним художником Харківського науково-дослідного інституту Діпрококс. В 1993-1995 роках  очолював Северодонецьку міську організацію  просвіта і редагував газету «Сіверський  край». Керував обласним літерературним об'єднанням «Малодий Луг» при редакції газети «Жизнь Луганска», викладав курс з історії рідного краю в луганській СШ №13.

Літературною творчістю  займається зі шкільних років. Перші  поетичні публікації з'явилися в  обласній пресі 1966 року (газета «Прапор  премоги»). Крім поезії займається прозою, драматургією, публіцистикою та перекладами  з польської, білоруської, болгарської, російської, іспанської та інших мов.

Звертає на себе увагу  історичність теми поезій Григорія Половинка, його серйозна манера письма. В українських  часописах він продовжує торувати свій шлях. Автор вірний «продовженню кольору» своєї думки, душі, власних  переконань. В книзі, як рондо, від  перших і до останніх рядків заключається світ і позиція поета, громадянина.

Григорій Половинко - автор 5 поетичних збірок. Хочеться виділити невеличку поезію під назвою «Ніжинський етюд»:

Хоч сумно у Сумах  і в Глухові глухо,

Та в Ніжині ніжно  мені.

Бо в лузі луганськім, підтягни попругу,

Грацює козак  на буланім коні.

Він виїхав з ночі, він став на могилі,

Він шапку зім'яв набакир.

І тінь його впала  на трави похилі,

І спис колихнувся між зір...

Хоч сумно у Сумах  і в Глухові глухо,

Та в Ніжині ніжно  мені.

Ганна Гайворонська

Ганна Андріївна  Гаворонська народилася 22 серпня 1952 року в селі Вільшана Двурічанського району Харківської області. Найяскравіші спогади дитинства - безперервні  переїзди. Батько Ганни був офіцером Радянської Армії, тож поїздити по світу  довелось багато. Переїхали всю Західну  Україну, а оселились на Луганщині. Спершу мешкали в селищі Новосвітлівка  Краснодонського району, де Ганна  пішла до школи у перший клас.

Згодом перебрались  в районне містечко Клеміна Луганської області. Сюди батька запросили на посаду заступника редактора райгазети  «Ленінський прапор». Тож її найперші вірші були надруковані саме в  цій газеті, а вже потім в  молодіжній обласній газеті «Молодогвардієць».

В 1962 році сім'я  переїжджає в місто Лисичанськ, в  якому мрійлива дівчинка відкріває  для себе великого українського поета  Володимиро Сосюру. І з цього часу почало битись на Луганщині поетичне джерельце Ганни Гайворонської. Після закінчення восьмирічки навчалася  в Кремінському медичному училищі. Саме тут проходили юність і становлення  ГанниГайворонської, як поета. У 1983 році закінчила Київський державний  університет ім.Тараса Шевченка і  отримала диплом журналіста. Працювала  в обласних та районних газетах, редактором шахтарських багатотиражок.

В 1978 році з'явилася  перша публікація в журналі «Ранок», потім ціла серія поетичних добірок  в журналі «Дніпро», «Київ», «Прапор», «Україна».

В 1988 році вийшов поетичний  збірник поетеси «Перший поцілунок», за який авторку було прийнято до членів Спілки письменників.

Віршам Ганни  Гайворонської притаманна драматичність, пристрасність, ліризм, правдивість:

Луганщині

Луганщино!

Світанок України!

Земля життя мого й життя моїх батьків.

Державо юності,

У світі ти єдина.

У плахті із лісів, полів і нив.

Озвучена козацькими піснями

І підперезана, мов  поясом, Дінцем.

Як мати добра, ти завжди над нами

Схиляєшся стривоженим  лицем.

Заключення

Думається, що луганське  літературне коріння насамперед сприяє творчості молодих авторів, особливо тих, хто згуртований в  літературних об'єдняннях. На письменників, які вже зробили великий внесок у розвиток літератури нашого краю рівняються молоді та починаючі письменники, за ними йдуть зі своїми сокровенними словами до світлового храму літератури десятки молодих поетів і прозаїків, яким збагачувати літературні традиції Луганщини, краю, що дав літературі так багато блискучих імен.

Віриться, що в нелегкий час становлення державності  літературна творчість Луганщини  є тією життєдайною силою, яка  поєднує минуле, теперішнє й майбутнє Вітчизни.

Список  використаної літератури

1. Журавлини над  Луганщиною в 2-х частинах. Луганськ, 2004.

2. Літературна Луганщина. 2 випуски. Луганськ 1992.

3. Сто луганських  поетів. Луганськ: Знання, 1999.

4. Дані з інтернету.