Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2013 в 23:44, реферат
Лексичні норми регулюють слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в одинадцяти томах (1970 - 1980); Російсько-українським словником у трьох томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими.
Вибір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування.
Тема: „Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні”
Слово – одна з основних одиниць мови, що виконує важливі функції: називає всі пізнані людиною предмети та явища суспільного життя й природи, несе інформацію під час спілкування між людьми, допомагає висловлювати свої думки й почуття. Усі слова вживаються в будь-якій мові й утворюють її лексику, або словниковий склад.
Специфічно українська лексика – це слова, що виникли на українському грунті в період встановлення й розвитку української народності, що припадає на ХIV ст.
Лексика іншомовного походження в словниковому складі сучасної української літературної мови становить приблизно 10%. Вони і є тією ланкою, що зв’язує українську мову з усіма розвиненими мовами світу. протягом історичної еволюції найчисленнішими були запозичення з романських і германських мов. Із германських, зокрема, в українську мову потрапили такі слова, як черешня, капуста, лев, стадо, коляда, рожа, кіт, кум. Лексичні запозичення з німецької мови: касир, вексель, поштамп, шлюз, галстук, футляр, бинт, пластир, верстат. У словниковому складі сучасної української літературної мови також функціонують слова грецького походження: граматика, бібліотека, філософія, планета, галактика, полюс, тропіки, мелодія, театр.
Лексичні норми регулюють слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в одинадцяти томах (1970 - 1980); Російсько-українським словником у трьох томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими.
Вибір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування. Лексику української мови за професійним спрямуванням поділяють на:
- науково-термінологічну: педіатр, термодинаміка;
- виробничо-професійну: навігація, пірогармата;
- офіційно-ділову: акт, угода;
- специфічно-побутову: виделка, відро.
Професіоналізм – це слова, вживані групами осіб на позначення предметів і понять, які безпосередньо відносяться до професійної діяльності їх роду занять. Професіоналізмам властивий високий ступінь диференціації в називанні знарядь і засобів виробництва, продуктів виробництва, деталей, різних дій, процесів, пов’язаних із сферою діяльності: кома, ремісія (медики), забій, на-гора (шахтарі).
Офіційно-ділова лексика вживається в різних ділових паперах, законах. Постановах, розпорядженнях, кодексах, угодах, договорах, нотах тощо: акт, наказ, протокол, інструкція, заява, апеляція, свідок, підсудний, допит, слідчий, злочин, посол, аташе, конвенція, ратифікація.
Для лексики офіційно-ділового стилю характерні такі особливості як точність, конкретність, лаконічність, неприпустимість нашарувань у значеннях слів, максимальна стандартизація, уніфікація спеціальної термінології.
Важлива роль у розвиткові національної духовної культури належить словникам, як цінним джерелам інформації і засобам підвищення комунікативної культури носіїв мови.
Кожна людина, яка дбає по свій загально-культурний розвиток, повинна читати словники. З цього питання є мудрий вислів Максима Рильського:
„Не бійтесь заглядати у словник,
це пишний яр, а не сумне провалля.
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля”.
У професійній лексиці найпоширеніші такі помилки:
1. Неправильний наголос. Іноді від наголосу може залежати й сематика (значення) слова;
2. Неправильна вимова окремих звуків або деяких слів. Насамперед ідеться про фізичні вади – шепелявість, гаркавість та недотримання норм орфоепії;
3. Неправильне вживання слів за сематикою (значенням);
4. Невміння розрізняти окремі морфеми у слові;
6. Вживання дієслова зв’язки „буде” (майбутній час) в контексті теперішнього часу;
7. Слова-паразити;
8. Тавтологія
– повторення однокорінних
8. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази) в контексті.
Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”
Дистанційна форма навчання
2. Вибір слова – основа культури мовлення
Залежно від змісту й мети висловлювання у процесі спілкування
відбувається певний добір і комбінування найбільш точних, влучних слів.
Вибір слова для ділового документа повинен відповідати встановленим
нормам і має бути вмотивованим. Тільки продумане вживання слова
виправдовує його появу в тексті документа, незалежно від того, яке це
слово за походженням чи яке місце його в літературній мові. Якщо вся
увага читача зосереджена на змісті документа, а сама форма сприймається
як щось органічно злите зі змістом, невіддільне від нього, то добір слів
тут вмотивований, доцільний. Якщо увага читача раз у раз відривається
від змісту, окремі слова тексту викликають здивування, обурення – це
означає, що укладач документа не продумав його до кінця, не знайшов
відповідних слів, що його вибір був випадковим, необдуманим.
Невмотивований добір слова є часто результатом квапливості, намагання
нашвидкуруч, похапцем укласти документ, не завдаючи собі зайвого клопоту
пошуками потрібного, влучного слова.
Взагалі, чим вища загальна і мовна культура особи, тим менше у неї
проблем, пов’язаних з вибором слова. Чуття мови в освіченої людини веде
її все ближче до того єдиного слова, яке у контексті найточніше
передаватиме потрібний відтінок думки, усі інші варіанти будуть
здаватися їй недосконалими або неграмотними.
Рекомендована література
Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі україн. мови. – К.,
1999. – С. 52-55, 63-66, 74-76.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002. – С. 36-65.
Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2002. – С. 63-66.
Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С. 87-96.
Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2000. – С.
18-22, 28-29, 61-63, 71-72.
Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К., 1999. – С.
149-154.
Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг.
ред. І.К.Білодіда. – К., 1973; Стилістика. – 1973. – С. 55-210.
Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. –
С. 202-227.
Информация о работе Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні