День Святого Миколая

День Святого  Миколая

День Святого Миколая  і почався, і закінчився якось  дуже гарно. Правда, Інна вже  знала  від мами, що ніякого Святого Миколая  немає. Ні, тобто він був, але колись давно – давно.

Жив колись у місті Мирах  Лікійських дуже добрий чоловік ім′я якому було Миколай. Він багато помагав  бідним, але робив це так, потай  миру, щоб ніхто не бачив і не знав. А після його смерті матері всього світу стали робити подарунки  своїм дітям. Інні чомусь стало прикро, коли вона слухала мамину розповідь. Так гарно було вірити в те, що є на світі такий собі Святий Миколай, із сивою бородою і в золотій митрі,як на іконах, і що він умудряється обійти всіх дітей на світі і покласти їм під подушку саме те, про що вони найбільше мріють. Інні дуже не хотілося того вечора не заснути або прокинутись посеред ночі саме в ту мить,коли в кімнаті буде Святий Миколай, саме це ні разу їй так і не вдалося. Ото тільки що прокидалась вона на Святого Миколая набагато раніше, ніж звичайно, і будила тата з мамою, щоб вони разом з нею потішилися, який їй приніс подарунок Святий Миколай цього разу.

Ось і зараз Інна прокинулась, коли всі ще спали. За звичкою вона засунула руку під подушку, але там  нічого не було. «Ну, звичайно, адже ми живемо в чужому домі, отож Святий Миколай  мене не знайшов», - спросоння подумала Інна засмучено. Потім вона згадала, що ніякого Святого Миколая нема, і подумала, що зараз  тато з мамою  не могли їй  дістати ніякого  подарунка. Бо ж війна і німці, і вони живуть в цьому селі глухому, як його назвала мама, у зовсім чужих  людей. Правда, всі ці люди дуже добрі  до них, особливо тітонька Олена, вона так розмовляє з нею, як подруга, але все одно…Інна подумала, що тітонька Олена могла б заради такого свята подарувати їй якусь гарненьку баночку з тих, що стоять у неї на туалетному столику. Але ж день попереду, може, вона ще подарує. Все одно Інні було сумно,їй хотілося заснути, щоб швидше настав ранок, але це не вдавалося. Тоді  вона заплющила очі й твердо вирішила не розплющувати їх, поки не почує, що тато з мамою встали. А щоб час минав швидше, вона почала подумки повторювати вірші.

Інна розплющила очі, коли тато з мамою ще спали, але за вікном уже сірів світанок. Вона сіла в постелі і підняла подушку, щоб остаточно розвіяти сумніви, що там могло бути. І раптом серце її здригнулося, закалатало. Під подушкою лежав якийсь згорток. Інна швиденько схопила його, розгорнула й побачила, що це довгастий шматок полотна, прикрашений по краях мережкою і вишитий в оранжеві й бузкові квіти. Одне слово, це була дуже гарненька книжкова закладка.

• Цікаво, а в Данилка що – небудь є? -  подумала вона і потягнулася до другого кінця ліжка. Біля подушки Данилка лежала дуже цікава забавка. Це були виразні з тонкої дошки і яскраво розмальовані півники. Інна із задоволенням трохи погралася тими півниками, наче вона була маленька, як Данилко.

Але тут їй здалося,що тато прокинувся, а він міг почати з  неї сміятися,що вона грається Данилковою забавкою. Тому Інна швиденько засунула тих півників під Данилкову подушку, накрилась мало не з головою і раптом заснула, наче провалилася в сон.

(552 слова)        (За Г. Гордасевичем)