Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Марта 2014 в 22:10, реферат
Антична література є плідним джерелом європейської літератури різних епох і напрямків: адже основні наукові і філософські концепції літератури і літературної творчості започатковані безпосередньо Арістотелем і Платоном; взірцями літературних досягнень упродовж багатьох століть вважаються саме пам'ятки античної літератури; систему жанрів європейської літератури з чітким розділенням на епос, лірику і драму сформовано античними письменниками (причому вже з античної доби в драмі чітко виділяються трагедія і комедія, в ліриці - ода, елегія, пісня); стильову систему європейської літератури з розгалуженою класифікацією прийомів створено античною риторикою; система новоєвропейських мов осмислюється в категоріях античної граматики; система віршування новоєвропейських літератур оперує термінологією античної метрики тощо.
Традиціоналізм, змушуючи сприймати кожен образ художнього твору на тлі всього його попереднього функціонування, оточував літературні образи ореолом багатопланових асоціацій і тим самим безмежно збагачував їхній зміст.
Домінування віршової форми було наслідком дописьмового ставлення до віршової мови як до єдиного засобу зберегти в пам'яті достеменну словесну форму усної оповіді. Навіть філософські твори у ранній період грецької літератури пишуться у віршах (Парменід, Емпедокл). Тому Арістотелю на початку «Поетики» доводилось пояснювати, що поезія різниться від непоезії не стільки метричною формою, скільки вигаданим змістом.
Поетична форма давала письменникам численні засоби ритмічної і стилістичної виразності, якої була позбавлена проза.
Першими пам'ятками давньогрецької літератури традиційно вважають поеми Гомера. Втім, ще до Гомера грецька усна поезія мала досить плідну традицію, без надбань якої гомерові поеми просто не могли б з'явитися. Деякі вказівки на цю усну традицію можна знайти навіть у гомерівських поемах. Усна традиція зберегла також імена відомих співців та авторів пісень: Орфей, Лін, Мусей, Філаммон, Евмолп та інші. Літературна традиція Давньої Греції виникає на підґрунті фольклорних жанрів (міфи, культові пісні, обрядовий фольклор, заклинання, загадки, афористична традиція, дифе-рамби).
Перекази оповідають, що вперше коротенькі історичні та героїчні пісні у великі епічні поеми почав об'єднувати сліпий мандрований співець Гомер. В античну добу історичність цієї постаті не ставилася під сумнів: Геродот писав, що Гомер і Гесіод жили за чотириста років до нього. Але достеменних відомостей про Гомера не
Існує, він є легендарною постаттю давньогрецької літератури. Греки вважали, що Гомер був наділений даром провидця, його навіть прирівнювали до богів. За право називатися батьківщиною Гомера сперечалися сім міст: Смірна, Хіос, Колофон, Саламін, Родос, Аргос, Афіни. Відсутність достовірних відомостей про саму особистість Гомера, про час і місце створення його поем спричинили виникнення так званого "гомерівського питання".
Сюжетно "Іліада" і "Одіссея" пов'язані з популярним у Давній Греції міфологічним циклом про Троянську війну, що точилася на межі ХІІ-ХІІ століть до н. е. Реальною причиною історичної Троянської війни давньогрецьких племен, що жили на островах і суходолі, було політичне та економічне суперництво: адже троянці заважали грекам у колонізації узбережжя Понту Евксінського (нині - Чорного моря) і суперничали з ними у морській торгівлі. Одначе і причини, і події Троянської війни згодом зазнали суттєвої міфологізації та героїзації.
Обидві поеми стали своєрідною енциклопедією життя та побуту давніх греків. У них йдеться про землеробство і скотарство, про виготовлення одягу і про мандри, про воєнні хитрощі та релігійні обряди. Втім, обидві поеми суттєво різняться: адже в "Іліаді" використано матеріал воєнно-героїчного змісту, а в "Одіссеї" - побутово-казкового. Головні їх розбіжності ілюструє таблиця:
ІЛІАДА |
ОДІССЕЯ | ||
Поема про один епізод Троянської війни. Події охоплюють 51 день. |
Поема про багаторічні мандри, в які після падіння Трої за волею богів полинув "хитроумний" троянець Одіссей, і про його повернення на Ітаку. Події охоплюють 10 років. | ||
Лінійна оповідь: сюжет розгорнуто у прямій хронологічній послідовності. |
Комбінована оповідь. Сюжет розгортається не у прямій хронології, а містить численні відступи та хронологічні зсуви, циклічні повернення до початкового пункту. | ||
Гнів Ахілла лежить цілковито в річищі героїчної моралі. Ахілл і Гектор зображені як |
Простежуються риси скасування «героїчної етики». Хоча і тут герой є приналежним до най- | ||
Справжні епічні ватажки, наділені численними позитивними рисами, практично позбавлені негативних. Образ Гектора взагалі піднесено до рівня високого трагічного героя. |
Вищого кола ахейської верхівки, хоча він вирізняється нездоланною силою та спритністю, але повсякчас обережність, потайливість та пряма облуда, які немислимі в Ахіллі чи то Гекторі, виявляються для Одіссея ціннішими від хоробрості та звитяги. | ||
Гомерівському світогляду ще не властивий погляд на богів як на вищу силу, покликану судити й карати людину за злочини супроти моралі. Тільки гнів бога несе небезпеку для смертного, а в іншому термін земного життя людини, визначений безособовою долею, не залежить від поведінки богів. |
Наявні зародки релігійно-етичної проблематики. Боги, хоча й не втручаються безпосередньо у долі героїв, прагнуть все ж застерегти їх від ганебних, безчесних вчинків; загибель женихів Пенелопи сприймається як божествена кара за порушення ними давнього закону гостинності та скривджен-ня домашнього вогнища Одіссея. | ||
Поема висвітила давнє суспільство у всій багатоплановості його історичного поступу. |
Поема характеризує окрему особистість у її взаєминах з іншими людьми та природою. | ||