Стратегічні комунікації

План

 

1.1 Зв’язок в Україні  — головний чинник системи  засобів масової комунікації

1.2 Стратегічні комунікації  та їхня роль у зв’язках  з громадськістю

1.3 Система масових  комунікацій у суспільстві. Стратегічні  комунікації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Зв’язок в Україні — головний чинник системи засобів масової комунікації

 

Трансформація тоталітарної системи в демократичну з сучасними  ринковими відносинами практично  неможлива без наявності добре  налагодженої системи зв’язку як основного елемента ринкової ін-фраструктури суспільства і демократичної політичної системи. Складно переоцінити її роль у здійсненні передачі та прийому інформації за допомогою зокрема, радіомереж, сучасних телефонних мереж.

Розвиток зв’язку  в Україні в сучасних умовах є  одним з основних чинників політичної стабілізації і зростання економіки країни.

Зв’язок в Україні  — це сукупність мереж і служб  зв’язку, що функціонують як виробничо-господарський  комплекс. Система зв’язку призначена для задоволення потреб населення  та держав-ної влади: управління, оборони, безпеки, охорони правопорядку, а також суб’єктів господарювання за допомогою послуг електронного та поштового зв’язку, радіомовлення і телебачення. Зв’язок у сукупності із засобами обчислювальної та комп’ютерної техні-ки становить технічну базу інформаційного суспільства, яке у перспективі буде створено і в нашій країні.

Водночас він є складовою  інфраструктури держави й несе ве-лике соціальне навантаження, сприяючи розвитку науки, техніки, культури, мистецтва, охорони  здоров’я, освіти, бізнесу тощо (схема 7).

На схемі 7 представлено всі форми зв’язку. Електрозв’язок за-безпечує прийом і передачу знаків, сигналів, зображень, звуків за допомогою  дротової, радіо-, оптичної та інших  електромагнітних систем.

Поштовий зв’язок  здійснює прийом, обробку, перевезення і доставку відправлень, матеріальних цінностей, а також переказ грошей.

Визначальними тенденціями  розвитку зв’язку у європейсько-му та світовому масштабах є два  основних взаємопов’язаних на-прями:

 

1)    глобалізація;

2)    персоналізація.

 

Глобалізація зв’язку  — це створення всесвітньої мережі зв’язку, тобто єдиної мережі, яка  охоплювала б усі країни світу. Частиною всесвітньої мережі стане глобальна  мережа мобільного зв’язку, яка забезпечує абонентові доступ до зв’язку в  будь-якій точці Землі.

Персоналізація зв’язку  дає абонентові можливість користува-тися будь-якими послугами в будь-якому  місці планети в довіль-ний  час за допомогою персонального  номера, який він отримає і який буде зареєстрований у всесвітній мережі зв’язку. Персоналі-зація зв’язку буде підсумком розробки і втілення концепції уні-версального персонального зв’язку — УПС.

Між двома полюсами розвитку зв’язку — глобалізацією і  пер-соніфікацією — триває безперервний процес удосконалення в те-хнічному і мережевому напрямах. Існують і так звані стратегічні комунікації у зв’язках з громадськістю, які без різноманітного

зв’язку ефективно здійснювати  неможливо. Що ж являють собою  стратегічні комунікації?

 

 

1.2 Стратегічні комунікації та їхня роль у зв’язках з громадськістю

 

Стратегічні комунікації виникають у будь-яких умовах людської практики. В них використовуються практично всі елементи систем масової комунікації. Вони можуть бути спрямовані як на породження нових стереотипів з певним іміджем, так і на руйну-вання старих, можуть просувати і реакційні, і прогресивні ідеї на певну перспективу та з певною метою. Наприклад, якби телеба-чення і глобальні комунікації існували в 30-х роках, вони з вели-ким успіхом використовувалися б Йозефом Гебельсом та іншими нацистськими пропагандистами, щоб просунути фашистські, а не демократичні ідеї, характеризували б Адольфа Гітлера як видатного керівника. Можна навести безліч прикладів, коли стратегічні комунікації забезпечують досягнення певної стратегічної мети. Паблік рилейшнз як наука про управління громадською думкою неминуче зацікавлена саме у стратегічних комунікаціях, конкретне наповнення яких може варіюватися, але воно завжди вирішує певне стратегічне завдання: створення позитивного іміджу в широких колах, демонстрація фінансової, економічної, політичної потужності, пояснення місії, цінності та мети організації тощо.

Російський академік М. Моїсєєв давно дійшов висновку, що народи, які не зуміли оволодіти  інформаційними технологіями, опиняються на периферії історичного процесу  через те, що саме в цьому напрямку рухається економіка, виводячи на перше місце інноваційні технології. «Прорив в інформаційне суспільство буде тяжким. Він відкриє етап історії з більш гострою конкуренцією, яка може бути позбавленою спалахів війни, проте не менш перс-пективною для окремої людини» .

Стратегічні комунікації, як зазначає Г. Почепцов, задають набір ситуацій, які потім заповнюються в межах цих тактичних комунікацій . Проте їхня оцінка і тип наповнення визначаються на принципово іншому рівні, з певною перспективою. Тільки таким чином можна виконати завдання, поставлені в межах стратегії тієї чи іншої корпорації (фірми).

У зв’язку з цим  у стратегічних комунікаціях дуже важливу  роль відіграє стратегічне планування, важливою вимогою якого є взаємоузгодження загальної програмної мети, цілей, які висува-ються стосовно кожної групи громадськості, тобто конкретної цільової аудиторії, та виробленої керівництвом стратегії. Завдан-ня полягає в тому, щоб визначити і обрати такі стратегії, які здатні забезпечити бажаний результат — той, що фіксується як мета або ціль .

Кожний стратегічний план розробляється керівниками  і спеціалістами фірми та певних підрозділів за участю служби зв’язків з громадськістю і характеризується своїми особливими елементами, аспектами, зв’язками. Проте, незважаючи на це, існує науково обґрунтований, перевірений практикою загальний підхід до стратегічного планування, який передбачає такі основні етапи:

1.    Визначення  ролі та основної мети діяльності  організації (фірми). Визначаються  зміст і обсяг роботи, яку потрібно  вико-нати для досягнення основної  мети.

2.    Визначення  ключових ділянок, де потрібні  зрушення. Визначаються аспекти, проблеми, на яких потрібно зосередити увагу, енергію та інтелектуальні зусилля.

3.    Вироблення  системи індикаторів ефективності. Визначаються чинники, показники і характеристики, що піддаються вимірюванню, а також ті, на основі яких можна визначити цілі.

4.    Вибір і  постановка цілей. Визначаються  результати, яких потрібно досягти.

5.    Розробка  планів дій. Визначаються шляхи  і заходи досяг-нення подальших  конкретних цілей. При цьому  здійснюються:

•    програмування  з чітким визначенням логіки послідовності дій;

•    складання  графіка з установленням термінів виконання заходів;

•    складання  бюджету, в якому визначаються джерела фінансування і розподіл фінансових ресурсів, необхідних для досягнення цілей;

•    розподіл відповідальності з чітким визначенням відповідальних виконавців за кінцеві результати;

•    рецензування та доопрацювання планів.

Перш ніж приступити до дій, проект плану апробується  та обговорюється.

6.    Налагодження  та здійснення контролю. Йдеться  про за-безпечення контрольних заходів над процесами виконання конк-ретних завдань і досягнення цілей.

7.    Комунікація.  Визначаються внутрішньоорганізаційні  канали комунікації, необхідні  для досягнення результатів та  підтримки протягом усіх попередніх  етапів, а також необхідні технічні та організаційно-технологічні заходи зі створення, функціонування і перспективного вдосконалення системи масових комунікацій фірми (організації, корпорації).

8.    Реалізація  плану. Йдеться про забезпечення  з боку всіх керівників і  виконавців одностайної згоди щодо випадкових і наступних практичних дій, призначення відповідальних за це осіб, досягнення взаєморозуміння та взаємодії у вирішенні всіх завдань.

Таким чином, стратегічне  планування забезпечує не лише ефективне  функціонування та розвиток фірми, а й створення досконалих стратегічних комунікацій як найважливішого елемента зв’язків з громадськістю.

 

1.    Система масових  комунікацій — це комплекс  взаємо-пов’язаних елементів, що  створений і функціонує на  основі активного використання інформативного масиву та каналів і технічних засобів зв’язку.

2.    У системі  масових комунікацій зв’язок  відіграє найважли-вішу роль, забезпечуючи  взаємопоінформованість та взаємодію.

3.    Створення  і функціонування СМК передбачає  обов’язкове використання певних науково обґрунтованих принципів, таких як цільова орієнтація на конкретні групи споживачів, створення єдиних стандартів якості зв’язку та його обслуговування, ство-рення фірмою іміджу, розвиток корпоративної соціальної відпо-відальності, використання інновацій.

4.    У сучасних  умовах розвитку систем масової  комунікації провідне місце посідає  комп’ютеризація, особливо всесвітня  ме-режа Інтернет.

5.    У системі  зв’язків з громадськістю важливу  роль відіграють стратегічні  комунікації. Вони визначають вибір ситуацій і забез-печують вирішення завдань у межах стратегії.

 

 

 

1.3 Система масових комунікацій  у суспільстві. Стратегічні комунікації

 

Японський соціолог Мацусіта, звертаючись  насамперед до мо-лодого покоління, писав: «Постійно удосконалюй свої пізнання. Стався з пошаною і увагою до оточуючих. Пам’ятай про суспільство, в якому ти живеш. Пам’ятай, що ти працюєш на суспільство!».

Сьогодні у світі немає жодної держави, корпорації чи фірми, яка змогла б обійтися без гнучкої динамічної системи комунікативних зв’язків. Безперервна, наполеглива, творча і цілеспрямована робота з «налагодження мостів», встановлення відносин між державами, між різними колами підприємців, бізнесменів, учених, діячів куль-тури та мистецтва не може бути ефективною без сучасної системи комунікацій, інформатизації та комп’ютеризації.

У політичній, економічній, соціально-культурній діяльності, зокрема у бізнесі, на початку XXI століття дедалі більше виявляється прагнення не лише отримати максимальну вигоду, а й бути корисним суспільству.

На створення і стабільне  функціонування інформаційно-комунікативних систем, безумовно, впливають рівні  економічної, політичної, соціальної і  духовно-культурної зрілості суспільства. Однак найважливішу роль у створенні умов гармонійної взаємодії елементів системи масової комунікації виконують служби зв’язків з громадськістю, які грамотно визначають необхідні в тих чи інших умовах комунікативні канали та доцільність їх ви-користання для руху інформаційних потоків.

Ринкові відносини, які утверджуються  і розвиваються в Україні безперервно, є рухомим утворенням з динамічними змінами, управ-ління якими можливе лише за наявності комунікацій зі споживачами, постачальниками, партнерами, клієнтами, органами державної влади, громадськими організаціями з широким колом знайомств.