Романський стиль в архітектурі Львова

 

Зміст:

1.Характеристика романського стилю  в архітектурі.

2.Собор в романському стилі як основна споруда періоду.

3.Романський стиль в архітектурі  Львова:

• Храм Святих Ольги і Єлизавети ;

• Костел святого Івана Хрестителя ;

• Церква святого Миколая ;

• Церква святої Параскеви П'ятниці .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Львів - одне із найгарніших міст Європи, воно не подібне до жодного міста  світу. Архітектурні пам'ятки Львова, їх своєрідна краса виняткова не лише в нашому, а й у світовому мистецтві.

Феномен цього міста, що сформувалось під впливом середземноморського гуманізму, між Сходом і Заходом – у багатстві визначних пам’яток різних національних культур та релігій.

Львів – це місто-музей під відкритим  небом. З 1998 року центральна частина  міста з майже 2000 історичних, культурних і архітектурних пам’яток знаходиться під охороною ЮНЕСКО і внесена до “Списку світової культурної спадщини”.

Найцікавіші з них зосереджені  у центральній частині Львова. В їх архітектурі переплелися найрізноманітніші будівельні традиції та стилістичні прийоми – візантійські, романські, готичні, ренесансні, барокові, класицистичні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Характеристика  романського стилю в архітектурі.

Романський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв’язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською. Він виник в добу феодальних воєн, характеризується грубістю форм, приземкуватістю споруд, товстими стінами і низенькими колонами, кладкою з масивного каменю, декор на стінах і скульптура майже відсутні, стіни увінчуються зубцями і бійницями, орнамент домінує над реалістичними малюнками.

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду й Апокаліпсиса, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Для романських будівель характерне поєднання ясного архітектурного силуету  і лаконічності зовнішньої обробки - будівля завжди гармонійно вписувалося  в навколишню природу, і тому виглядало особливо міцним і грунтовним. Цьому сприяли масивні стіни з вузькими прорізами вікон і ступінчасто-поглибленими порталами.

Основними спорудами в цей період стають храм-фортеця і замок-фортеця. Головним елементом композиції монастиря чи замку стає башта - донжон. Навколо неї розташовувалися інші споруди, складені з простих геометричних форм - кубів, призм, циліндрів.

Романський вплив міг прийти в Україну з Польщі, Угорщини й Чехії.

На зміну романському стилю  прийшла готика. Зміна стилів тривала  майже 100 років

2.Романський собор  як основна споруда періоду.

Особливості архітектури романського  собору:

• В основі плану - ранньохристиянська базиліка, тобто поздовжня організація простору
• Збільшення хору або східної вівтарної частини храму
• Збільшення висоти храму
• Заміна в найбільших соборах кесонного (касетного) стелі кам'яними склепіннями. Склепіння були декількох видів: коробові, хрестові, часто циліндричні, плоскі по балках (характерно для італійської Романської архітектури).
• Важкі склепіння вимагали потужні стіни і колони
• Основний мотив інтер'єру - напівциркульні арки
• Раціональна простота конструкції, складеної з окремих квадратних комірок - травей.

3.Романський стиль в архітектурі Львова

 

Романський стиль в архітектурі Львова співіснує з готикою, бароко ,класицизмом ,ренесансом та ін. стилями.

Він представлений такими найвизначнішими архітектурними пам’ятками:

• Храм Святих Ольги і Єлизавети (пл. Кропивницького, 1);
• Костел святого Івана Хрестителя (пл.. Старий Ринок);
• Церква святого Миколая (вул. Богдана Хмельницького, 28);
• Церква святої Параскеви П'ятниці (вул. Богдана Хмельницького, 77).

 

1. •Храм Святих Ольги і Єлизавети

 

Костел Святої Ельжбети — собор в неоготичномум стилі в Львові, на площі Кропивницького, поряд з вулицею Городоцькою. За переказами костел був названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Зізі) Габсбург, подружжя імператора Австро-Угорщині Франца-Іосифа I. Зведений в 1903—1911 роках. Будівництвом керував архітектор К.Тальовський. Наслідувальний неоготичний стиль собору повторює багато елементів французької і північнонімецької готичної архітектури з елементами романського стилю: високі гостроверхі шпилі, стрілчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір.

 

    2) • Костел святого Івана Хрестителя

 

Храм споруджено у 1260 році (за іншими джерелами 1270 р.) князем галицько-волинським Левом І Даниловичем для дружини  — Констанції — доньки угорського короля Бели IV. Костел для себе будували домінікани, яких до Львова запросила Констанція, на місці колишньої дерев'яної церкви монахів-василян, але вже з XVI сторіччя це вірменська церква. Храм неодноразово перебудовувано. У 1800 році храм горів.

 

У 1886 році церкву радикально перебудовав архітектор Юліан Захаревич за участю архітектора Тадеуша Мюнніха. При цьому споруда повністю втратила будь-які риси старовини і стала виглядати псевдороманською каплицею XIX сторіччя.

Наприкінці 1980-х рр. силами Львівського філіалу інституту «Укрзахідпроектреставрація» проведено реконструкцію будівлі. У процесі досліджень реставратори відновили первісний вигляд мурованого храму. Зокрема, було виявлено багато елементів готики, що дало підставу деяким авторам стверджувати про готичний характер споруди,але реконструкції було збережено неороманський передній фасад храму, спроектований Захаревичем, а решті споруди, як повідомлялося, було «повернуто первісного вигляду»,що свідчить про його належність саме до романського архітектурного стилю. Неороманську огорожу храму замінили сучасною.

 

3)Церква святого Миколая 

 

Церква Святого Миколая — памʼятка архітектури національного значення, один із найдавніших храмів Львова.

Посвята храму Святому Миколаєві, котрий є зокрема покровителем торговців, а також розміщення поблизу брами на старій торговиці (ринку), дають підстави вважати, що фундаторами храму були давні львівські купці. Існує однак й історична традиція, згідно з якою церква була придворним храмом, княжою усипальницею, і осередком громадсько-політичного життя раннього Львова. Традиція ймовірно навіяна княжим привілеєм наданим храмові.

 

Храм збудований імовірно між 1264 і 1340 роками. Документ 1292 року, про надання  князем Левом церкві земельних угідь, може вказувати на одну із можливих дат завершення будівництва.

 

Памʼятка не зберегла свого первозданного  вигляду. Його змінили грунтовні  перебудови після пожеж 1623 та 1800 рр., коли згоріли криті гонтом дахи, купол і вежа-дзвіниця над бабинцем. Церква являє собою своєрідну  хрещату в плані споруду з квадратною навою, навколо якої групуються об‘єми вівтаря з півкруглою апсидою, прямокутного бабинця і бічних каплиць, також з півкруглими апсидами.

 

Нава і вівтарна частина завершені  типовими для української архітектури  банями з ліхтарями. Обʼємно-планувальна композиція Миколаївської церкви зближує її з храмами Київської Русі, а також має аналоги в архітектурі південних словʼян. Від будівлі ХІІІ ст. залишилися план, нижня частина камʼяних стін і відкриті з-під тиньку апсиди, вимурувані з тесаних блоків білого вапняку. Застосування у будівництві тесаного білого каменю було поширене в ХІІ-ХІІІ ст. у Галицько-Волинській Русі.

 

Церква повʼязана також із традиціями балкайської та вірменської архітектури.

 

Спостерігаємо поєднання класичного візантійсько-руського хрестовокупольного плану з романською будівельною технікою.

 

4) •Церква святої Параскеви П'ятниці

 

Це́рква свято́ї Параске́ви П'я́тниці — храм оборонного типу у Львові, біля підніжжя Замкової гори.

Церква знаходиться у Шевченківському районі Львова на нинішній вулиці Хмельницького. Головний фасад і вхід влаштовані з півдня. Бічний фасад зорієнтований паралельно до вулиці. Церква розміщена неподалік першої львівської торгової площі (нині площа Старий Ринок) і водночас на так званому «Волинському шляху» — середньовічній дорозі, що збереглась донині у вигляді вулиці Хмельницького. Ці фактори вказують на появу храму ще у княжий період, до формування нового центру міста довкола сучасної площі Ринок (тобто до здобуття містом нового локаційного привілею — магдебурзького права).

 

Початково збудована з ламаного каменю, однонавова. На мурах церкви залишки бійниць. Склепіння цегляні, ймовірно з часів пізніших перебудов. Закінчена гранчастою апсидою, вдвічі нижчою за наву. Є дві бічні прибудови  пізнішого походження. Середню частину церкви покриває стрімкий двоспадовий дах із заднім фронтоном, над притвором чотирибічна висока вежа, колись розмальована назовні, з аттиком зі сліпою аркадою.

 

За даними археологічних обстежень 1978 року, первинна споруда була зведена в період від кінця XIII до першої половини XIV століття. Просторова структура характерна для будівель романського стилю.

Кілька разів пошкоджена, церква була реставрована у 1870, 1886 і 1908 роках та окрім романського стилю поєднує в собі елементи готики і пізнього ренесансу. 

Список використаної літератури:

1. http://uk.wikipedia.org.ua
2. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
3. Мацкевий Л. Г. Археологічні пам'ятки Львова. — Львів: Логос, 2008. — С. 113. — ISBN 966-7379-47-5
4. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 52. — ISBN 978-966-7022-77-8
5. Туристична карта Львова, 2007.