Проблеми і перспективи сучасної цивілізації

Культура - є вираз індивідуального  начала кожного соціуму. Історичні  етносоціальні культури є відображення і вираження в нормах поведінки, у правилах життя і діяльності, в традиціях і звичках не загального в різних народів, що стоять на одній цивілізаційній ступіні, а того, що специфічно для їх етносоціальної індивідуальності, їхньої історичної долі, індивідуальних і неповторних обставин їх минулого і сьогоднішнього буття, їхньої мови, релігії, їхнього географічного місця розташування, їхніх контактів з іншими народами і т.д. Якщо функція цивілізації - забезпечення загальнозначущої, стабільного нормативного взаємодії, то культура відбиває, передає і зберігає індивідуальне начало в рамках кожної даної спільності.

Таким чином, цивілізація - це соціокультурне освіту. Якщо культура характеризує міру розвитку людини, то цивілізація характеризує суспільні  умови цього розвитку, соціальне  буття культури.

Саме сьогодні проблеми і  перспективи сучасної цивілізації  набувають особливого сенсу, унаслідок  протиріч і проблем глобального  порядку, що здобувають усе більш  гострий характер. Мова йде про  збереження сучасної цивілізації, безумовному  пріоритеті загальнолюдських інтересів, внаслідок чого соціально-політичні  протиріччя у світі мають свою межу: вони не повинні руйнувати  механізмів життєдіяльності людства. Запобігання термоядерної війни, об'єднання  зусиль у протистоянні екологічній  кризі, у рішенні енергетичної, продовольчої і сировинної проблеми - все це необхідні  передумови збереження і розвитку сучасної цивілізації.

Культура виступає насамперед духовним виміром цивілізації, її духом, основою та фундаментом людської історії. Під цивілізацією ж розуміється певний етап культурної еволюції людства, що являє собою якісну межу на еволюційному шляху.

Нині одні вчені розцінюють зустріч культури із сучасною цивілізацією як кризу культури, навіть як її катастрофу, інші вбачають у цьому народження нової культури і відповідно нового етапу цивілізації. Так, розбіжність, що виявилася між культурою і  цивілізацією в XX ст., помітив російський філософ М. Бердяев (1874-1948). Стурбований нестримною технізацією людського життя, вчений вважав, що питання техніки - це питання про долю людства, оскільки культура втрачає свою "живу душу", своє природно-органічне начало. Культура має сакральне, релігійне коріння, її досягнення несуть тавро божественності, оскільки культура виросла з культу. Техніка ж примітивна за своєю суттю. Вона народилася поза храмом, у боротьбі людини з природою. Техніка не має унікальної неповторності й самобутності, що притаманні культурі. Навпаки, це те, що повторюється, надаючи однакові послуги, сервіс, комфорт, знаряддя та зброю. Слова М. Бердяева не втратили сенсу на межі тисячоліть. Тепер саме духовні цінності визначають долю людства та прогрес цивілізації.

Сучасна цивілізація специфічна. Формування масового споживача культури проявляється в стандартизації його життя, у його однобічності. Цивілізоване життя одномірне, шаблонне, орієнтоване  не на творчість, а на споживання типових  стандартів: нових шаблонних думок, будівель, одягу та зразків для наслідування. Нерідко цивілізована маса чинить опір культурі, тобто творчості, саме тому, що остання ламає певні шаблони буття. На відміну від органічності культури цивілізація має демократичний характер. її характерною рисою є механістичність. Цивілізація - це сфера переосмислення та повторення вже створеного раніше.

Цивілізація урбаністична: саме в містах уперше виникає потреба  масового повторення здобутків культури, в містах створюються й кращі  умови для добору і збереження зразків минулих культур. З міст ці твори потім поширюються в  сільській місцевості. Тому цивілізація - це своєрідний, актуально діючий музей  культури. Несучи свої досягнення з  міст до селищної периферії, вона створює  місцеву - містечкову цивілізацію, при  цьому руйнує витоки побутової народної культури. Проте спостерігається  й зворотний процес: носії периферійної культури, намагаючись зберегти її народний, традиційний характер, активно  залучаються до здобутків сучасної цивілізації, вони їм цікаві та зрозумілі, - і це також об'єктивний процес. Адже і в наші дні живуть і конкурують, наприклад, наукова медицина, традиційна медицина і знахарство, плуг і трактор  тощо.

X. Ортега-і-Гассет, аналізуючи  сучасну цивілізацію, вказує на  те, що вона заснована на суперечностях,  які знаходяться всередині розвитку  самої культури. У своїй книзі  "Повстання мас" основною  суперечністю він показує суперечність  між високою (елітарною) і низькою  (масовою) культурами. Обґрунтовуючи  виникнення цієї суперечності  і розкриваючи її сутність, філософ  протиставляє культуру еліти  як творця духовних цінностей  і культуру мас як споживача  культури. У процесі споживання  культурних цінностей народ перетворює  справжню культуру на "ширвжиток", тобто масову культуру. Остання  має утилітарне призначення і  є бездуховною за своїм змістом.  Вторгнення масової культури  в сферу елітарної розцінюється  як наступ "варварства в культурі", або "контркультури"[7, c. 48-49].

Аналізуючи внутрішньокультурні суперечності, X. Ортега-і-Гассет протиставляє культурі науку, яка виявилась найбільш стійкою і живучою серед різноманітних видів духовної діяльності людини. її істини незалежні від людини, вони в наш час набули великого значення в усіх сферах духовного життя; значно зросли технічні засоби поширення досягнень науки і культури в цілому. Усе це, на думку вченого, призводить до деградації гуманістичної культури.

Будь-яка цивілізація реалістична, це її характерна риса. Сучасна цивілізація - явище об'єктивне. Проте не треба забувати, що існує межа, за якою цивілізація, заснована сучасною культурою, може обернутися непоправним лихом для суспільства. Так, здобутки культури (наукові відкриття, технічні винаходи, нові засоби мистецтва тощо) при перетворенні у факти цивілізації (надмірна індустріалізація, засоби масового знищення, атомні реактори, глобальна інформатизація тощо) завдають шкоди екології і ставлять під знак питання існування світу та людини.

Питання розвитку техніки, її взаємозв'язку з культурою і людиною  стало предметом поглибленого інтересу і філософського аналізу порівняно  недавно - наприкінці XIX ст. Ця проблема лежить у руслі взаємин між культурою і цивілізацією, оскільки техніка - найхарактерніший атрибут сучасної цивілізації. Для більшості сучасних людей поняття науково-технічного прогресу є синонімом цивілізації взагалі.

Техніка (від грец. techne або technike - мистецтво, майстерність) трактується як вміння, мистецтво створення будь-якого предмета з досконалістю. Якщо у вузькому розумінні техніка - це певні машини, механізми, пристрої, зокрема такі, як військова, побутова, електронна, промислова техніка тощо, то в широкому - це результат майстерності людини, за допомогою якої вона оволодіває природою. Саме за її допомогою суспільство встановлює стосунки з природою. Для техніки характерні стійка цивілізація, малорухливість, інерція, порядок і дисципліна. Вона прагне до загальності й універсальності, що особливо помітно виявляється останніми роками, коли на наших очах на основі новітніх технологій створюється єдина всесвітня інформаційна цивілізація.

У деякому розумінні виникнення техніки випереджає появу самої  людини, точніше - сучасної людини, оскільки, згідно з теорію еволюції, спочатку з'являється homo erectus, тобто мавпа, що ходить на двох кінцівках і стоїть прямо, потім - homo faber - людина, що створює, фабрикує певні необхідні для себе речі, тобто техніку, і лише після неї - homo sapiens - людина розумна.

Мета створення техніки - досягнення найбільшого результату при найменшій затраті сил. Тут ми маємо на увазі не лише знаряддя праці, чи машини, а й професійні навички, духовні надбання - техніку мислення, живопису, управління і т. ін.

Отже, техніка - це синонім культури. Вона нерозривно пов'язана з виникненням самої культури і сучасної людини.

Серед досягнень сучасної цивілізації треба відзначити такі. Краще задовольняються пореби людей. Особливо у розвинених країнах. Творчість і інтелектуальна праця витісняють традиційні форми праці, збільшилася середня тривалість життя, переможено багато хворіб. Знизився рівень неписьменності та підвищилася енергоозброєність кожної людини. Трудова етика європейської цивілізації запанувала повсюдно. У порівнянні з серединою ХХ ст. у п’ять разів валовий продукт, що виробляється на планеті. Виробництво зерна збільшилося у 2.6 разів.

Значно прискорилася швидкість  прогресу в техніці і технології, у зв’язку з цим виникають  уявлення про фундаментальне значення екології, ідеї конвергенції (стирання відмінностей), синергетики. Розпочався стрімкий ріст комп’ютеризації постіндустріального інформаційного суспільства. Внаслідок комп’ютеризації людина здобула більшу самодостатність. Розвиток генетики, в тому числі розшифрування генома (карти всіх генів) людини, призвів до технологій генетичної модифікації та спроб клонування. Розгадка генетичного коду відкриває нові можливості перед медициною. Культура в широкому розумінні стає новою стадією універсального розвитку природи і людини, що накладається на біологічний і космофізичний контекст змін.

Проблеми

НТР – третя революція  в продуктивних силах людини (перша  – неолітична революція в сільськогосподарському виробництві, друга – промислова ХУІІІ ст.). НТР охопила 1/3 країн, що стали лідерами, поглибився розкол багатих і бідних країн, звідси і  агресивність ісламського фундаменталізму (але не лише внаслідок їх економічного стану). Виникає суперечність а)між  прагненням більше споживати і необхідністю зберегти здорове довкілля; б) прагнення  рівноправності в задоволенні потреб з велико фактичною нерівноправністю заможних і незаможних. Міф, що прогрес технологій зможе розв’язати економічні, політичні та культурні проблеми, швидко розвіюється. (Але все ж багато проблем ров’язує! Тому не слід вдаватися в іншу крайність: заперечення ролі науки у якісному розвитку людства).

 Виникли нові віруси.

Людина перейшла від оборони  від природи – до диктату, визначаючи таким чином альтернативи свого  майбутнього. Люди західного світу  значною мірою усвідомили роль політики і культури у регулюванні самостійного розвитку природи, суспільства і  людини.