Порівняльна характеристика системи вищої освіти України та Швейцарії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

Порівняльна характеристика системи вищої освіти України та Швейцарії

 

 

 

 

ПЛАН

 

ВСТУП

1. СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ

 а) України 

 б) Швейцарії 

2. СИСТЕМА АКРЕДИТАЦІЇ

 а) України 

 б) Швейцарії

3. ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

 а) України 

 б) Швейцарії 

 

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Структура вищої освіти України побудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. Але досвід інших країн ніколи не буває зайвим. Для порівняння системи освіти України я обрала Швейцарію, оскільки освіта, надана цією країною вважається однією з кращих у світі.

Швейцарія білье відома у нас своїми банками, ніж школами та вузами. Проте навчальні заклади цієї країни заслуговують найретельнішого розгляду. Країна здавна відома якістю освіти. При населенні 7,159 млн. людей (2000 р.) близько 1,1 млн. учнів та студентів. Школи готельного менеджменту, вищі навчальні заклади («політехнічні школи»-вузи та університети) відносятся до кращіх у світі.

І це при тому, що загальної освітньої програми у Швейцарії не існує. Країна поділена на 26 кантонів (областей) і кожен з них, спільно з федеральним урядом, розробляє власну модель цієї системи, орієнтуючись на потреби регіону. Такий підхід варто застосувати і в Україні де економічний розвиток регіонів дуже різний.

Інтернаціоналізм та космополітизм, властиві Швейцарії, вплинули і на її місцеву систему освіти. Саме в цій країні вперше з’явилися міжнародні школи та університети, тут були створені перші міжнародні навчальні програми (наприклад, International Baccalaureate). Швейцарські ВНЗ постійно об’єднуються, працюють над спільними дослідницькими проектами чи спільно навчають студентів за різними програмами.

Взагалі, мені цікаво дізнатися, як у такій розвиненій країні налагоджена система підготовки фахівців.

Тому у роботі я ставлю за мету визначити ті чинники, за рахунок яких Україна, використовуючи досвід Швейцарії, змогла б вивести власну систему вищої освіти на якісно новий рівень.

 

СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ

Україна

Вища освіта, як одна з найважливіших складових системи освіти, формує в людини певний рівень знань умінь та навичок, які можна застосувати до відповідних видів діяльності. Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів ( характеристики, яка визначає ступінь сформованості знань, умінь та навичок особи, що надають здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності ).на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта).

 

Прийняття такої розгалуженої схеми має принципове значення, оскільки це гарантує людині вільність вибору і дає можливість отримати освіту у відповідності до розумових і професійних здатностей

 

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

 

Термін навчання:

молодший

спеціаліст – на базі повної загальної середньої освіти – не більше 3 років;

 на базі базової загальної  середньої освіти – не більше 4 років;

бакалавр – на базі повної загальної середньої освіти – не більше 4 років;

 при наявності “молодшого  спеціаліста” - 2-3 роки;

спеціаліст – на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра –

 не більше 1 року чи 1,5 для  певних спеціальностей;

магістр -- на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра – не

 більше 1 року чи 1,5 для певних  спеціальностей;

 на базі відповідної освітньо-професійної  програми підготовки спеціаліста  – не

 більше 1 року.

Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність створення короткотермінових навчальних програм перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати система післядипломної освіти.

Сьогодні відбуваються позитивні зміни у формуванні комплексної системи післядипломної освіти, як складової частини національної освіти. Функціонує понад 500 державних та недержавних навчальних закладів та підрозділів, із яких близько 200 вищих навчальних закладів післядипломної освіти, підпорядковані безпосередньо Міністерству освіти й науки України. Поряд із цим 23 міністерств та відомств мають власну мережу закладів, серед яких найбільш вагомі - аграрна, промислова та транспортна галузі. Через систему післядипломної освіти щорічно проходить 300 тис. фахівців, у тому числі близько 30 тис. отримують вищу освіту різного освітньо-кваліфікаційного рівня з 58 спеціальностей.

Швейцарія

Швейцарія також має ступеневу вищу освіту. Вища школа містить два сектори: університетський та професіональний. Неуніверситетський тип є більш вузькопрофільним та тісно пов’язаним з професійною діяльністю. Саме тут вищу освіту отримує більше чверті швейцарців. Я вважаю за доцільне виділити такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

Молодшим спеціалістом можна вважати випускника коледжу, після навчання протягом 3-4 років. Такі випускники мають вузьку спеціалізацію та якісну професійну підготовку.

Рівень бакалавра надають кращі в світі інститути готельного менеджменту та туризму. Це, загалом, 4-річна програма навчання, яка може становити і шість років, в залежності від факультету.

Ступінь лиценціата (Lizentiat) чи диплом (Diploma)відповідають рівню магістра, але можуть надаватися лише університетом.

Наступний ступінь — докторант (PhD) — потребує ще 3 років навчання.

 

Післядипломна освіта

Суттєвою різницею у цьому пункті є те, що країна не прагне до безперервного навчання особи, навпаки, перевага надається особам від 30 років. Це пояснюється тим, що ставка робиться на людей з великим досвідом роботи для залучення їх у виробничу сферу. На фахівців такого рівня дуже високий попит.

 

 

СИСТЕМА АКРЕДИТАЦІЇ

 

Україна

 

Під акредитацією розуміють процедуру надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-медичного та матеріально-технічного забезпечення.

 

Вищій навчальний заклад України отримує певний рівень акредитації у відповідності до спроможності цього закладу проводити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

 

В нашій державі встановлено 4 рівні акредитації:

ВНЗ І рівня (технікум) – на базі повної загальної середньої освіти, особи здобувають

 неповну вищу освіту та  кваліфікацію молодшого спеціаліста,

 на базі базової загальної  середньої освіти, особи здобувають  повну загальну 

 середню освіту та кваліфікацію  молодшого спеціаліста;

ВНЗ ІІ рівня (коледж) – здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями о-кр

 молодшого спеціаліста та  за напрямами підготовки о-кр  бакалавра;

ВНЗ ІІІ рівня (інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний

 підрозділ) – здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки о-кр

 бакалавра та спеціальностями  о-кр спеціаліста, а також за  окремими 

 спеціальностями освітньо кваліфікаційного  рівня магістра;

ВНЗ IV рівня (університет, академія, інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум

 як структурний підрозділ) –  здійснює підготовку фахівців  за напрямами

 підготовки о-кр бакалавра  та спеціальностями о-кр спеціаліста, магістра.

 

 В системі вищої освіти  функціонують вищі навчальні  заклади державної та інших  форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети).

 

 

Швейцарія

 

Поняття “акредитації” офіційно не існує. Але функції підготовки між ВНЗ є чітко розподіленими. Градація цих навчальних закладів, за вимогами до абітурієнта при вступі, така:

коледжі, політехнічні школи, вищі спеціалізовані школи, інститути, університети.

Усі з них, крім університетів, орієнтують студента переважно на виробничу діяльність

 

Термін навчання та напрям підготовки:

коледж – 3-4 роки, готельний бізнес, бугалтерський облік та інші спеціальності для

 ділового життя

політехнічні школи –4-5 роки, архітекура та різні інженерні науки

вищі спеціалізовані школи–4-5 роки, фахівці сфери національної економіки, громадського

 життя (экономісти, управляючі, декоративне  мистецтво, спорта)

інститути – 4-6 років, підготовка фахівців переважно сфери послуг ( готельний бізнес і т.п.)

університети-5-6 років, різнопланова підготовка

 

 

ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Україна

Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації налічує 664 вищих навчальних заклади, у тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисяч студентів.

Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації налічує 315 закладів, у тому числі 223 державної форми власності.

Функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів та академій. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної чисельності студентів.

Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392 студентів на 10 тис. населення.

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.

Швейцарія

У Швейцарії 12 державних університетів: сім "класичних" кантональних університетів —в Базелі, Берні, Фрібурзі, Женеві, Лозані, Невшателі, Цюриху та в Санкт-Галені — два невеликих кантональних вузи у статусі університету University College of Lucerne та Universita della Svizzera Italiana в Лугано, а також дві спеціальні політехнічні школы EPF

Lausanne та ETH Zurich, де вчат інженерним наукам та архітектурі.

У Швейцарії нараховується близько 120 різних коледжів. Є і приватні вузи типу Європейського університету, проте швейцарці ставляться до таких закладів з недовірою і не визнають їхні дипломи.

Зараз у вузах Швейцарії навчаються 90.000 студентів

Через те, що ВНЗи підпорядковуються і федеральному уряду, і кантонам, єдиної освітньої програми у них немає. Обзв’язковий мінімум існує лише для інженерних факультетів, факультетів економіки, права, менеджменту, сільского господарства та дизайну. Програми по всім іншим спеціальностям у різних кантонах суттєво відрізняються один від одного.

Переважно готують фахівців для фінансової, виробничої та сфери послуг. Це пояснюється державними потребами: прибутки держави від промисловості складають 24,4% ВВП, фінансової діяльності - 21,4 % ( майже порівну), крім того, на кожного мешканця Швейцарії припадає один іноземець.

 

 

ВИСНОВОК

 

Порівнявши системи вищої освіти України та Швейцарії, можна зробити деякі узагальнення по основних складових цих систем:

1. Ступенева освіта є подібною як в Україні так і в Швейцарії. Відмінності полягають у термінах підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, наявність ступеня –докторант- у швейцарській системі освіти, а також у вимогах, що ставляться до післядипломної освіти. Зокрема Швейцарія робить акцент на професіоналізмі абітурієнта, коли зараховує його до закладу післядипломної освіти. Це є досить суттєвим, оскільки маючи стаж, тобто відпрацьовані прийоми роботи і поєднуючи їх з новими знаннями в процесі навчання, студент переходить на якісно новий рівень, аналогів якому в Україні не має, бо принцип безперервності освіти в нашій державі сприяє накопиченню теоретичної бази, навіть при паралельній роботі студента.
2. Систему акредитації присутню в Україні можна ототожнити з швейцарською, хоча такого терміну там не використовують. Відмінностей, які значною мірою відрізняють Україну та Швейцарію у цьому пункті я не виявила. Хоча хочу підкреслити, що функції багатопланової підготовки у Швейцарії має лише університет, інші ж заклади розвивають спеціальності одного-двох напрямів, а в Україні ми женемося за всіма напрямками одразу, навіть на рівні технікумів. Це не дає змогу надавати глибоку підготовку у конкретній спеціальності, від чого і якість у деяких ВНЗ в Україні бажає лишати кращого.
3. Про якісні та кількісні характеристики можна сказати, що в обох країнах представлений досить широкий спектр ВНЗ, напрямків підготовки, спеціальностей. Але в Швейцарії перевага надається дипломам державного зразка, а недержавні навіть не йдуть у порівняння ( це стосується університетів). А в нашій країні кількість недержавних університетів є невиправдано високою. Відповідно і дипломи наших фахівців програють на фоні закордонних. Системи вищої освіти Швейцаріїї орієнтована на власний ринок, спеціальності та напрямки підготовки вдосконалюються відповідно з потребами країни, що підтверджується цифрами. А наша держава акцентує увагу на напрямках, що розвиваються в інших країнах, нехтуючи власними потребами.