Порівняльна характеристика лексико-семантичної, і словотвірної структури ойконімів Львівської та Донецької областей

Міхачова Юлія

Науковий керівник – к. пед. н., доц. Гопштер Є. А.

м.Горлівка

Порівняльна характеристика лексико-семантичної, і словотвірної структури ойконімів Львівської та Донецької областей

Серед назв географічних об’єктів найбільший інтерес завжди викликали назви населених пунктів, адже з ними споконвіку були пов’язані життя і діяльність людей. Зокрема, на сучасному етапі мовознавства серед актуальних проблем ойконімії (таких, як етимологія, виявлення фонетичних, морфологічних, словотвірних, семантичних закономірностей ойконімів, специфіка функціонування ойконімів у суспільстві) важливе місце належить дослідженню становлення і функціонування ойконімічних систем.

У вивченні глобальної системи назв населених пунктів, зокрема, їх внутрішньої природи, виключне значення має всебічне дослідження регіональних ойконімічних систем.

Тема нашої роботи: «Порівняльна характеристика лексико-семантичної і словотвірної структури ойконімів Львівської та Донецької областей».

Мета нашого дослідження: порівняльний аналіз семантичної, морфологічної, словотвірної природи ойконімів Львівської та Донецької областей.

Науковий інтерес відносно вибору досліджуваних регіонів зумовлюється як специфікою географічного становлення (Львів — захід , Донецьк — схід ), умовами і часом формування. Безумовно, велике значення має лінгвістичний аспект.

Для досягнення мети у роботі поставлені такі завдання:

1. Опрацювати наукову літературу з  дослідження топоніміки та ойконімів зокрема.
2. Зібрати та систематизувати фактичний матеріал.
3. Проаналізувати частиномовну приналежність, семантичну природу, словотвірну будову ойконімів з метою зіставлення Львівської та Донецької областей.

Наука має певні досягнення у вирішенні ряду теоретичних та практичних питань ойконіміки (праці О. Білецького, Д. Бучка, І. Желєзняк, Ю. Карпенка, О. Купчинського, З.Купчинської, Л. Масенко, В. Німчука, Я. Пури, О. Стрижака, М. Худаша, Є.Отіна). Однак багато проблем, пов’язаних з характеристикою географічних назв, з аналізом їх структури залишаються недостатньо розробленими. Звідси актуальність і новизна нашої роботи.

Топоніміка — галузь науки, об’єктом дослідження якої є закономірності виникнення, розвитку і функціонування власних назв географічних об’єктів [1; 5].

Ойконіми — власна назва будь-якого поселення об’єктів [8; 350].

Топонімія України є однією з найархаїчніших і найбагатших. Найменування населених пунктів - це унікальне джерело як для вивчення мови, так і для висвітлення багатьох питань історії, географії, етнографії та інших народознавчих дисциплін. Назви поселень, крім цього, дуже часто виявляють давно забуту лексику на означення багатьох історичних реалій, а також фонетичні та словотвірні явища.

Ойконіми несуть із глибини століть інформацію про належність населених об'єктів їх засновникам чи власникам; родову, племінну або етнічну ознаку перших мешканців, також  особливе місце займають ті, що утворені безпосередньо чи посередньо від християнських імен.

Спираючись на семантичні класифікації Купчинської З.О., Бучка Д.Г.,

Отіна Є.С., ми зробили спробу створення власної порівняльної класифікації ойконімів Львівської та Донецької областей.

Отже, на внаслідок проведеного аналізу можна сказати, що основу ойконімічної структури Львівської області складають ойконіми, які утворилися від назв місцевостей, території, на якій проживали мешканці певного села. Це ойконіми типу Заріччя, Межиріччя, Забір’я, а також у цю категорію були зараховані ойконіми, які утворилися від назв рослин чи то дерев певної місцевості (Топольниця, Дубаневичі, Вишнівчик). Друге місце за кількістю посідають ойконіми, які пішли від власної назви людини (відпатронімічні топоніми). Згодом назва людини перейшла у назву спільноти, яка проживає на певній території. І саме за назвою мешканців села була утворена назва.

Відносно ойконімів Донецької області, то більшість складають географічні назви, які відносяться до окремої групи за часом їх виникнення. Це назви типу Старий Караван, Староварварівка, Старогнатівка, Новий Кавказ, Новий Комар, Новий Труд, Новоєланчик, Новоєлизаветівка.

Друге місце, як і у Львівській області,  за кількістю посідають ойконіми, які пішли від власної назви людини (відпатронімічні топоніми). Це ойконіми типу Григорівка, Єлизаветівка, Адамівка.

Важливим аспектом дослідження ойконімів Львівської та Донецької областей є їх приналежність до певної частини мови. У цьому плані більш широкий матеріал представлений складними ойконімами, оскільки вони мають різноманітну частиномовну структуру.

Структура простих ойконімів досліджуваної нами Львівської області представлена іменником або іменником, утвореним морфолого-синтаксичним способом словотвору — субстантивацією ( Львівська область: Майдан, Хатки, Орішківці, Гори, Луг, Окопи, Селисько, Остріврок; Донецька область: Ріг, Кринички, Чумак, Троянда, Дружба, Культура, Заря).

На матеріалі ойконімів Львівської та Донецької областей, можна простежити, що найбільш поширеною частиномовною групою серед складних назв є ойконімічні назви, які складаються з прикметника, на першому місці та іменника, вжитого в однині (Львівська область: Новий Милятин, Новий Ріпнів, Малий Любінь, Верхній Дорожів, Долішній Лужок; Донецька область: Мирна Долина, Зелений Яр, Красний Лиман, Кипуча Криниця, Перше Травня, Веселий Гай).

Можна зробити висновок, що найактивніше складні топонімічні назви утворюються зв’язком керування.

Досліджуючи структуру ойконімічних назв Львівської області, ми вважаємо доречним розглянути структуру однослівних і складних топонімів, які, в свою чергу поділяються на ойконімічні назви, які пишуться через дефіс(Львівська область: Руда-Краковецька, Рясне-Руське; Донецька область: Оріхово-Василівка, Митьково-Качкари) і які складаються з двох слів (Львівська область: Крута Долина, Верхнє Синьовидне; Донецька область: Новий Донбас, Червоний Жовтень). Проаналізувавши структуру ойконімів Львівської та Донецької областей, можна зробити висновок, що найбільшого поширення набули однослівні ойконіми.

Складні назви складають меншу групу, важливо зазначити, що серед складних назв більше поширення набули топоніми, які складаються з двох слів.

Лінгвістичний аналіз підтверджує спільні критерії, що лягли в основу процесу називання поселень нашим народом.  Різниця у статистиці між досліджуваними областями зумовлена, на наш погляд, географічним становищем, часом і умовами заснування населених пунктів. Бачимо в об’єкті дослідження  потенціал для подальшого розгляду і більш ґрунтовного вивчення географічних об’єктів України.

Література:

1. Бучко Д.Г. Украинские топонимы на –івці, -инці. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кан. філолог. наук: спец. (ББК: Ш141) / Бучко Д.Г. -  Львов, 1972. – 22с.
2. Купчинська З.О. Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на –ин, -ів (територія України, Х-ХХ ст.) / Автореферат дис на здобуття канд. філолог. наук: . – Львів, 1993. – 18с.
3. Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико- географічних досліджень / Купчинський О.А. – Київ: Наукова думка, 1981. – 250с.
4. Отин Е.С. Труды по языкознанию / Отин Е.С. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005, – 479с.
5. Отин Е.С. Топонимия приазовских греков: (ист.-этимол. слов. геогр. назв.): Словарь / Отин Е.С.; Донецкий гос. ун-т ; Мариупольский гуманит. инт. — Донецк: ДонГУ; Мариуполь, 2000. — 195 с. (Происхождение и история географических имен приазовских греков-урумов и румеев, переселившихся в Северное Приазовье из Крыма в 70-е годы XVIII — начале XIX вв.).
6. Топографическая карта: Донецкая область / Киевская военно-картографическая фабрика. – К., 2008.
7. Топографічна карта: Львівська область / Київська військово-картографічна фабрика. – К., 2006.
8. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Загнітко А.П., Данилюк І.Г. ; [ред. : Ю.В. Жиронкіна, Н.В. Хроменко] — Донецьк: Вид. «БАО», 2012. — 1007 с.