Мораль як явище культури

План

1.1 Мораль

1.2 Мораль , як явище культури

1.3 Мораль, як соціально-культурне і історичне явище

1.1 Мораль

Мораль займає провідне місце  в нашому житті. Нам лише здається, що вона в сучасному суспільстві  не відіграє ніякої ролі.   Мораль кожною людиною сприймається по різному. Одні люди сприймають мораль лише на словах, інші люди сприймають мораль в своїх вчинках. Хто з них правий.

Мораль маємо сприймати  як на словах так і в своїх вчинках, надаючи більшого значення моралі у  своїх вчинках. Можна говорити багато, а робити мало. 
Мораль є внутрішнім чинником людини, вона є своєрідним контролером людської поведінки.  
Відмінність контролю з сторони моралі від зовнішніх органів контролю полягає у відмінності у покаранні: в першому випадку людина сама себе карає за ті вчинки, які вона вважає поганими для неї; а в другому випадку людини карають зовнішні органи контролю, коли вони вважають, що людина вчинила незаконний вчинок (беззаконня). 
Вважаю, що існує дві сторони моралі у кожної людини, відповідно до яких вона здійснює контроль за власними вчинками і словами. Мораль поділяється на духовну частину і національну частину. Кожна з них по своєму регулює людські вчинки і слова. 
Духовна частина моралі відповідає за внутрішній стан людини, її душу, і будується на принципах релігії, любові та толерантності.

 Національна частина  моралі відповідає за суспільний  зовнішній стан людини, її поведінку  у суспільстві і будується  на принципах національної і  суспільної єдності, толерантності,  патріотизму. 
Ці дві частини моралі існують в єдності. Яка з них більше впливає на людину. Звичайно її духовна частина, вона є ядром, основою моралі, тому що без духовності не може бути і патріотизму та зважання на громадську думку. 
Мораль у людини виникає з моменту її народження, з моменту її зачаття триває до самої смерті. Чи залежить мораль людини від її оточення, від інформації, яку вона сприймає. Мораль людини залежить лише від неї самої, від того як людина ставиться до моралі, до самої себе, як людина бажає здійснювати внутрішній контроль за своїми вчинками і словами. 
Мораль людини протягом її життя може змінюється у позитивному напрямку, (покращується),або негативному напрямку(погіршується).  
Мораль здійснює контроль над вчинками і словами людини не лише у свідомості, а й у підсвідомості, тобто коли ми самі не розуміємо чому і як ми саме так зробили чи робимо, чи будемо робити. 
Мораль допомагає людині жити. Вона контролює людину набагато більше, ніж зовнішні органи контролю. Чому так. Закони обмежують нашу діяльність лише по стільки, по скільки ми можемо негативно вплинути на суспільство, а мораль контролює наш внутрішній стан, всі наші вчинки і слова. Існування моралі є позитивним для людини їй змогу вільно дихати, бути спокійною і радісною та толерантною. 
Отже, мораль займає важливе значення для кожної людини.

1.2Мораль як явище культури

Цінність етики в культурі відкривається через її предмет —мораль. Мораль — це опредметнена в стосунках людяність життя. На відміну від тварини, взаємодія якої з природним світом підпорядкована інстинкту виживання, людина задовольняє свої багатогранні (матеріальні та духовні) потреби багатогранним способом. Вона утверджує себе у взаємодії зі світом як суб´єкт свободи. В діяльності та завдяки їй людина творить реальний простір свободи. Людство живе у створеному ним специфічно людському просторі (матеріальному та духовному). Не воно пристосовується до природи, а природу "пристосовує" до своїх потреб.

Здійснюване людиною матеріальне  виробництво, що задовольняє людські потреби в житлі, харчуванні, одязі тощо, створює образ затишного, оформленого, захищеного життя. Звільнення від випадковостей існування зумовлює особливе становище людини в природі: суб´єкта свідомого творення власного життя. Специфікою людського життя зумовлена об´єктивна необхідність організації. її основою є розумне регулювання стосунків. Організація на засадах розумності — сутнісна характеристика людського життя. Воно заявляє про себе на усіх рівнях саме як специфічно людське. На рівні великих людських спільнот (держав) регулювання стосунків здійснюється засобами законодавства, права та державних механізмів, що роблять організацію дійсною. Вона є гарантом захисту життя, майна, людської гідності кожного члена суспільства. Впродовж усієї історії існування держав, попри всю недосконалість їх історично-конкретних типів, носії ідеї організації утверджувалися в спільнотах як символічне уособлення порядку. На цій підставі вони тривалий час прирівнювалися до богів (фараони, царі). В межах державності людина утверджується як суб´єкт соціального життя. В законах, праві, як соціальних формах, попри всю історично-конкретну обмеженість способів організації життя, завжди наявні риси всезагального — риси моральності стосунків. Зрештою сама ідея організації має моральнісний характер, оскільки спрямована на збереження, відтворення і розвиток специфічно людських способів життя. Не випадково, закони в ранніх культурах розглядаються як дарунок богів. Згадаймо хоча б скрижалі Завіту, дані Мойсею богом Яхве для єврейського народу.

Окреслюючи межі діяльності, закони регулюють стосунки не лише засобами громадської думки (що характерно для мо-ралі), але і шляхом примусу. Вони здійснюють необхідне в інтересах більшості, тому не суперечать моралі й підтримуються спільнотою. Лише в разі, коли державні установи, що поклика-ні регулювати і контролювати виконання законів, перестають відповідати інтересам спільноти, ці суспільні форми коригуються, в тому числі і засобами примусу: зміною типу держави та механізмів, що забезпечують її функціонування.

Розгалужена система форм суспільної організації (держава, класи, партії тощо) зрештою має сім´ю своєю первинною засадою та основним чинником постійного відтворення суспільності життя. Перший досвід соціальності в її цілісній і невідчуженій формі — у безпосередніх стосунках приязні, любові — людина здобуває саме в сім´ї. Саме сім´я, за словами Геґеля, є "природною" формою існування моральності.

1.3 Мораль, як соціально-культурне і історичне явище

Мораль - ідеальне явище. Вона вплетена в живу тканину духовного буття людства і кожної окремої людини. Етичні уявлення, переживання, мотиви, цінності, всі ідеально виражені стани моралі складають структуру і простір моральної свідомості. Його за даність людині, суспільству дозволяє визначати мораль як одну з основних форм суспільної свідомості. Моральна свідомість, разом з іншими формами - наукою, політикою, правом, релігією, мистецтвом, філософією - визначає цілісність історичних процесів, їх спадкоємність, розвиток духовної культури людства, служить необхідною умовою відтворювання суспільного життя. 
Взаємозв'язок моралі з іншими формами суспільної свідомості неоднозначний. З позиції соціального змісту моралі її роль в суспільно-історичній практиці визначена функціонально. Разом з іншими формами свідомості вона сприяє вибору світоглядних орієнтацій людей, пошуку і закріпленню в свідомості життєвих духовних цінностей. Етичні початки служать умовою становлення особових якостей людини, його виховання. Мораль виступає особливим способом нормативної регуляції суспільних відносин. В цих значеннях мораль представлена в системі етичних кодексів, моральних заповідях, наукових і літературних творах, в звичаях і традиціях людей. Мораль тут вписана в рамки меж ідеального буття суспільної системи як особлива його форма. 
Духовна за даність моралі пропорційна до інших форм суспільної свідомості, що традиційно розуміються. Це пов'язано з рядом її специфічних ознак. 
По-перше, всі відомі форми духовного життя виникають в часі як результат історичного розвитку. Політичні, правові, науково-пізнавальні, релігійні, художні відносини формуються з необхідністю на основі об'єктивних причинних факторів - ускладнення структури потреб, розподілу праці, необхідності впорядковування соціальних зв'язків, творчого віддзеркалення дійсності і самовираження особи. Мораль по своїй суті, як би призначена людині, як єдино можливий універсальний спосіб особової і суспільної самоорганізації і розвитку. 
По-друге, всі види духовної діяльності взаємозв'язані, але кожний з них має чітко виражені параметри своєї соціальної значущості. Політика не тотожна науці або релігії. Форми суспільної свідомості задані і інституційний. Існують держави, наукові установи, релігійні організації і т. п., втілюючи собою певні сфери духовно-практичної діяльності людей. Моральна свідомість не має таких меж і своїх інститутів. Воно органічно входить в систему духовної культури людства, складає її ядро, втілює найістотніше в ідеальному бутті. Вищі спонукальні мотиви суспільного розвитку завжди містять в собі етичне значення, оскільки метою його є досягнення суспільного, групового або індивідуального блага. За природою своїх загальнолюдських ціннісних орієнтацій мораль визначає перспективи історичного процесу. 
По-третє, кожна з форм суспільної свідомості має своє чітко виражене раціонально-аксіоматичне значення. Всі знають" що таке політика, її напрями, засоби і форми діяльності, способи організації і т.п. Те ж можна сказати і з приводу вдачі, мистецтва, релігії, науки. Мораль - виключення. Нікому і ніколи, ще не вдавалося дати змістовно повне визначення любові, щастя, справедливості і інших етичних цінностей. Ці значення визначаються у виключно суб'єктивній формі. Межі моральної істини нічим не обмежені в значеннях самих моральних цінностей. 
Мораль - унікальне соціально-культурне і історичне явище, що не має аналогів ні в одній з сфер людської духовної діяльності. Будь-який елемент суспільної свідомості з боку його ідеальної форми, научно - діяльного втілення, соціальних носіїв опосередкований мораллю і підлеглий їй. В системі взаємодії моралі з іншими формами суспільної свідомості етичні цінності домінують. Якнайповніше ця тенденція простежується в області політичних, правових і релігійних відносин, які, включаючи мораль, виконують роль найважливіших соціальних регуляторів життя людей, служать необхідним чинником організації і впорядкування суспільних відносин.