Дом Барона в Киеве

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з декоративно-прикладного мистецтва 
на тему: «Дім барона у Києві»

студентки 1 курсу ФТІМ

Корнейчук Лізи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навколо будинку на вулиці Ярославів вал, 1 ходить багато чуток і домислів, і має він принаймні три можливих власники.

 Він був збудований у 1898 році  архітектором Миколою Добачевським. За однією з версій будинок належав графу і та бачному фабриканту Сальве. На той час у Києві дійсно випускали сигари з такою назвою, окрім того, перед входом у парадне слово «Salve», що означає «Привіт» у перекладі з італійської, викладене мозаїкою на підлозі. Сальве нібито збудував цей будинок для своєї коханки і таємно навідував її.

Інші джерела свідчать, що будинок був власністю барона Штейнгеля, відомого київського підприємця і винороба. Звідси начебто і назва – «дім Барона», яка надійно приросла до будівлі. Насправді ж будинок Штейнгеля був сусіднім, окрім того у Києві є ще один будинок, відомий цим власником, що розташований на вулиці Воровського.

Справжнім власником будинку був помісник і аграрій польського походження Михайло Підгорський.

«Дім Барона» був збудований у стилі неоготіки. Його будували з цегли, фасад прикрашений ліпниною з цементу. Вхід виконаний у вигляді великих аркоподібних різних воріт, над якими розташовані цементні скульптури химер. Будинок проектувався по типу замку, від чого його головною особливістю є башта зі шпилем.

Інтер`єр будинку не менш привабливий і незвичайний, ніж його екстер`єр. Підлога викладена мозаїкою у техніці «терацо». Гвинтові сходи оздоблені алебастровими фігурними балясинами. Стіни та стеля прикрашені вишуканою ліпниною. Усі прикраси збереглись досить непогано.

Фірмовою прикрасою інтер`єра є каміни, оздоблені кольоровими кахлями з київської фабрики Анджеєвського. Каміни прикрашені орнаментами, візерунками, рельєфними зображення людей з поливи.

 Кімнати будинку великі і  просторі, а вікна маленькі. За  планом архітектора перший поверх  будинку був призначений для прислуги, тому кімнати там менші, а коридори вужчі, ніж на решті поверхів. Кімнати для прислуги були згруповані у два рівні, тому з внутрішнього боку будинок має сім поверхів, а не чотири. Вони мали окремі сходи для того, аби заносити туди продукти, дрова та виносили сміття.  Квартири мали займати другий, третій і четвертий поверхи і складалися з 10-15 кімнати.

У дореволюційний період будинок здавався в оренду комерційним підприємствам. У 1898 році там була кондитерська «A la porte d’Or» («Біля Золотих воріт»). У 1912 на першому поверсі чех Йозеф Петраш відкрив кінематограф «Унікат». У 1915 році будинок придбав київський «цукровий король» Лев Бродський. У 1918 році у «Домі Барона» побував перший президент Чехословаччини Томаш Масарик, тоді ж там відбулося засідання національного конгресу. Після націоналізації будинок перетворився на комунальну квартиру. Зараз «Дім Барона» вважається місцевою пам`яткою архітектури і потребує реставрації.