Архетип у міфології

   У цілому проаналізований  матеріал дозволяє констатувати, що функціонування архетипів  є закріпленням ідеальних моделей  поведінки, ритуалів, дій, образів,  які сприяли формуванню категорій  мислення, утриманню реальності. Вони  стали ретранслятором людського  досвіду та здобутків цивілізації  за відсутності надійних матеріальних  носіїв інформації. Рівночасно архетипові форми міфологічного минулого є як ціннісно-ієрархічними формами, так і позбавленими релятивності формоутвореннями. Архетип втілює дійсність у процесі, зміні. Він є потенційно досягненим у діалектично відкритому просторово-часовому континуумі майбутнього. Як позачасовий механізм передавання духовних надбань архетип утримує визначеність доки деструктивні сили не спричиняють його дезактуалізацію. З часом структурні складові архетипу перегруповуються, трансформуються в інші архетипи або до певного часу зникають, а за певних умов знову виринають на рівні індивідуальної та суспільної свідомості. Пророча заданість архетипових форм покликана задавати смисл майбутніх часів, а не жорстко визначати майбутні факти. Тому будь-які передбачення мають тлумачити смисл розвитку, а не його фактичне наповнення. Потрапляючи на історичний ґрунт, архетип наповнюється змістом відповідно до соціально-культурного оточення. Через архетип можна висловити безкінечне чи остаточне, надати йому буття у формі конечного, конкретного образу. Водночас архетип не локалізований в реальному історичному процесі, а утримує в собі всю повноту часів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бичатін С. Символи та міфи. Культурологічна концепція К. Юнга // Людина і світ. – 2002. – № 1. – С. 60-65.

2. Платон Сочинения в 3-х т. / Пер. с древнегреч.; Под общей  ред. А. Лосева, В. Асмуса. –  М.: Мысль, 1971. – Т. 3. – Ч.1. – 687 с.

3. Шеллинг Ф. Философия искусства  / Пер. с нем. П. Попова; Под  общ. ред. М. Овсянникова. – М.: Мысль, 1966. – 496 с.

4. Шеллінг Ф. Вступ до міфології  // Мислителі німецького Романтизму / Пер. К. Фешовець – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. – С. 374-384.

5. Манн Т. Иосиф и его братья. Доклад // Манн Т. Иосиф и его  братья в 2-х т. / Пер. с нем. С. Апта. – М.: Правда, 1991. – Т. 2. – С. 702-715.

6. Юнг К. Об архетипах колективного  бессознательного // Юнг К. Божественный ребенок: Аналитическая психология и воспитание. – СПб. – М.: "Олимп"; ООО "Издательство АСТ-ЛТД", 1997. – С. 248-291.

7. Юнг. К. Архетипи колективного  несвідомого. Психологічні типи. Вибрані праці з аналітичної  психології // Зарубіжна філософія  ХХ століття. – К.: Довіра, 1993. –  С. 167-179.

8. Юнг К. Бог и бессознательное. – М.: "Олимп"; ООО "Издательство АСТ-ЛТД", 1998. – 480 с.

9. Эдингер Э. Эго и архетип  / Пер. с англ. – М.: ООО "Пента  График", 2000. – 264 с.

10. Флоренский П. Воплощение формы. (Действие и орудие) // Флоренский  П. Сочинения в 4 т. –М.: Мысль, 1999. – Т. 3(1). – С. 373-449.

11. Лосев А. Философия. Мифология.  Культура. – М.: Политиздат, 1991. –  525 с.

12. Веселовський А. Историческая  поэтика. – Л.: Художественная  литература, 1940. – 647 с.

13. Леви-Стросс К. Структура мифов  // Вопросы философии. – 1970. –  № 7. – С. 152-165.

14. Мелетинский Е. Клод Леви-Стросс  и структурная типология мифа // Вопросы философии. – 1970. –  № 7.  –C. 165-174.

15. Эко У. Отсутствующая структура.  Введение в семиологию. – СПб:  ТОО ТК "Петрополис", 1998. – 432 с.

16. Элиаде М. Миф о вечном  возвращении. Архетипы и повторяемость / Пер. с фр. Е Морозовой и Е. Мурашкинцевой. – СПб: Алетейя, 1998. – 250 с.

17. Парнюк М. Диалектика закона  и хаоса // Категории "закон"  и "хаос". – К.: Наукова думка, 1987. – С. 97-107.

18. Сліпушко О. Давньоукраїнський  бестіарій // Дніпро. – 1995. – №  9-10. – С.124-135.

19. Кримський С. Архетипи української  культури // Вісник НАН України. – № 7-8. – С. 74-87.

20. Крымский С. Философия как  путь человечности и надежды.–  К.: Издательство Курс, 2000. – 308 с.