Завдання та функції кримінального права

 

 

кафедра кримінального права і  процесу

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з предмету "кримінальне право України" на тему:

"Завдання та функції  кримінального права"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ 3

Розділ 1. Загальні засади та поняття кримінального права України. 5

     1.1. Поняття кримінального права. 5

     1.2. Наука кримінального права. 10

     1.3. Кримінальне право та суміжні галузі права. 14

Розділ 2. Завдання кримінального права України. 19

Розділ 3. Функції кримінального права України. 22

    3.1. Охоронна функція 22

     3.2. Регулятивна функція 24

     3.3. Інші функції кримінального права 26

Висновок 28

Список використаних джерел. 30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми. Боротьба зі злочинністю є одним з пріоритетних завдань держави. Держава встановлює межі між дозволеним та забороненим,  зокрема, виданням законів, які забороняють певну поведінку під загрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів кримінального покарання, для того, щоб така боротьба здійснювалась на правових засадах.

Основним завданням кримінального  права України є охорона  суспільних відносин від протиправних посягань, які відповідно до Кримінального  кодексу України визнаються злочинними.

 Сутність суспільних відносин полягає в тому, що вони визначають міру можливого і міру обов’язку. Будь-які суспільні відносини - це певні можливості, дозволи, а також заборони, які часто зазнають неправомірного втручання.

Безумовно злочинність існує у  кожній країні, але щодо злочинності  в Україні, особливо організованої, насильницької та корисливої, що спостерігається в останні роки, викликано переломним періодом розвитку України, а також на мою думку нездатністю правоохоронних органів забезпечити безпеку в державі.

Основною базою по боротьбі із злочинністю  є кримінальне законодавство. Щоб це законодавство було ефективним, необхідно його правильно застосовувати. Кримінальне законодавство має свої певні завдання та функції.

Таким чином , вище сказане зумовлює актуальність даної теми.

Дослідники  даного питання: М.И. Коржанський, О. Колбом, А.Н. Трайнін, М.С. Строгович, А.А.Герцензон, Я.М. Брайнін, А.А. Піонтковський, М.С. Таганцев, В.П.Курляндський, В.М. Кудрявцев, Б.С. Нікіфоров, П.С. Дагель, М.І. Бажанов, В.Д. Філімонов, Р.В. Вереша , І. Даньшиним, В. Дрьоміним,

Предмет дослідження - завдання та функції кримінального права.

Об’єктом дослідження є кримінальне законодавство.

Метою курсової роботи - є дослідження завдань та функцій кримінального права.

Завдання:

• Визначити загальні засади та поняття кримінального права України;
• Проаналізувати взаємозв’язок кримінального права з іншими галузями права;
• Дослідити завдання кримінального права України;
• Визначити функції кримінального права України.

Методи дослідження: метод узагальнення, метод теоретичного аналізу й систематизації, метод класифікації .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальні засади та поняття кримінального  права України.

 

1.1. Поняття кримінального права

 

Поняття кримінального  права використовується в декількох  значеннях, а саме, як:

а) самостійна галузь права;

б) галузь законодавства  України;

в) різновид правової науки;

г) юридична навчальна  дисципліна.

Використання поняття  кримінального права як галузі права, науки і навчального курсу  ґрунтується на єдиній нормативно-правовій базі - системі чинних норм кримінального права, тобто галузі кримінального законодавства України[5].

Кримінальне право відрізняється  від інших галузей вітчизняного права особливими завданнями, своїм  предметом охорони, а також специфічним  предметом і методом правового  регулювання.

Предметом охорони кримінального  права України є права і  свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України [2].

Це визначення цілком відповідає змісту ст. З Конституції  України, в якій наголошується, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»[1],[5].

Слід мати на увазі, що вказані у ч. 1 ст. 1 КК суспільні  відносини та цінності не регулюються, а лише охороняються кримінальним правом. Зазначені відносини й цінності регулюються засобами інших галузей права - конституційного, цивільного, адміністративного, земельного тощо. Те, що для кримінального права є предметом охорони, для інших галузей права є предметом регулювання.

Виникає запитання: чи має  кримінальне право власний предмет  регулювання?

Предметом регулювання  кримінального права є суспільні  відносини, які виникають у зв'язку із вчиненням злочину[12].

Особливості будь-яких суспільних відносин визначаються особливостями їх учасників, а також колом прав та обов'язків цих учасників.

Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка  вчинила злочин, а, з іншого - держава, що виступає в особі уповноважених  на те органів (це, зокрема, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури, суд). Зазначені органи мають право і зобов'язані притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана понести покарання та інші обмеження, пов'язані з кримінальною відповідальністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю відповідала положенням кримінального закону. Вирішення викладених вище завдань здійснюється застосуванням специфічного для кримінального права методу правового регулювання.

Метод правового регулювання, що притаманний тільки кримінальному  праву, полягає у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання  застосовуються до осіб, що їх вчинили [2].

Тобто, метод правового  регулювання кримінального права  має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання  застосовуються до осіб, що вчинили  злочини.

Саме метод правового  регулювання найбільш повно відрізняє кримінальне право від інших галузей законодавства[3].

Якщо завдання, а також  предмети охорони та регулювання  багато в чому можуть збігатися з  іншими галузями законодавства, то метод  кримінального права ні за яких підстав  не може бути використаний іншою галуззю. Норми конституційного права, цивільного права, адміністративного права, кримінального процесу тощо не визначають і не можуть визначати того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

При цьому важливо  мати на увазі, що мова йде не просто про покарання, а про покарання  кримінальні. Вони можуть, на перший погляд, бути схожими із санкціями, що використовуються іншими галузями законодавства. Наприклад, штрафні санкції мають норми адміністративного права, фінансового права. Однак штраф, а також інші види кримінального покарання кардинально відрізняються від санкцій інших галузей законодавства процедурою застосування, державними органами, що застосовують заходи примусу, правовими наслідками тощо. Так, штраф як кримінальне покарання може бути призначений винній особі лише судом, а особа, засуджена до штрафу, визнається такою, що має судимість. Штраф, як санкція норм інших галузей права, може бути призначений не тільки судом, а й іншими державними органами. При цьому накладення такого штрафу не тягне судимості.

Норми кримінального  права не тільки визначають, які  суспільно небезпечні діяння є злочинами  та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, а й підставу кримінальної відповідальності, принципи чинності кримінального закону в часі, просторі і щодо кола осіб, підстави й умови, за яких особа, що вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи від покарання, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх тощо[10].

Однак сутність кримінального  права та особливості його методу правового регулювання проявляються саме через сукупність норм, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання  застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Особливе значення методу правового регулювання обумовило  й назву кримінального права  у багатьох мовах (наприклад, в англійській  — США, Велика Британія), в т. ч. й  українській. «Crime» латинською мовою  означає злочин[9;11]. Відповідно кримінальне право законодавство про злочини, а Кримінальний кодекс - Кодекс про злочини.

Оскільки, як було вказано  вище, друга складова методу правового  регулювання кримінального права, а саме: визначення покарання за злочини, також є унікальною особливістю цієї галузі законодавства, цілком природно, що в деяких країнах назва цієї галузі є похідною від поняття «покарання», «кара» (pravo karne -Польща, наказательно право - Болгарія). І в українській мові іноді цю галузь права також називають «карне право». Похідною від і назви найбільш тяжкого покарання (відповідати «головою» - синонім смертної кари) виникла і назва цієї галузі права російською і мовою - «уголовное право».

З погляду історичної справедливості необхідно підкреслити, що кримінальне право України бере свій початок у звичаєвому, неписаному праві[7]. Звичаї й положення судової практики довгі роки були живильним середовищем, основою писаного кримінального права. І в даний час роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які мають рекомендаційний характер, чимало слугують подоланню складнощів застосування кримінального закону.

Вітчизняне кримінальне  право як система взаємозалежних юридичних норм складається з  відповідних кримінально-правових інститутів.

Інститут кримінального  права - це сукупність однорідних кримінально-правових норм, які регулюють групу однорідних суспільних відносин.

Кожна норма кримінального  права належить до того чи іншого інституту  Загальної чи Особливої частини  КК. Норми кримінального права, як правило, соціально обґрунтовані, тісно між собою взаємопов'язані, діють системно, стосовно до конкретного випадку вчинення злочину діють одночасно кілька взаємозалежних кримінально-правових норм і інститутів, а іноді також норм й інших галузей права.

Кримінальне право як галузь українського права розвивається й удосконалюється шляхом уточнення та доповнення окремих його інститутів. Зміст норм й інститутів кримінального права визначається домінуючими в суспільстві економічними відносинами, його соціальною структурою й етичними поглядами, а також політичним устроєм держави. З огляду на необхідність оновлення кримінального законодавства у зв'язку з фундаментальними перетвореннями економічних, політичних і соціальних відносин, у 2001 р. був прийнятий і з 1 вересня того ж року набрав чинності новий Кримінальний кодекс України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Наука кримінального  права

 

Наука кримінального  права - це система наукових положень і поглядів щодо підстав і меж кримінальної відповідальності, а також: напрямів використання можливостей кримінального права в боротьбі зі злочинністю[5].

Вона досліджує соціальну  обумовленість і сутність кримінального  закону, принципи його дії, ефективність застосування, шляхи удосконалення  тощо. Таким чином, кримінальне право  як галузь права й законодавства виступає для науки як предмет її вивчення. Водночас, наука кримінального права вивчає не тільки чинне кримінальне законодавство, а й його історію та перспективи розвитку.

Кримінальне право як галузь права виступає для науки  як предмет її вивчення. Саме наука кримінального права, вивчаючи кримінальне законодавство, з'ясовуючи його соціальне призначення, характер усіх його інститутів, їх ефективність, виявляє практичне значення кожної норми, прогалини в правовому регулюванні, досліджує проблеми вдосконалення кримінально-правових норм. Предметом науки кримінального права є такі соціальні явища, як злочин і покарання. Вона розкриває їх соціальний зміст, юридичні ознаки, з'ясовує підстави кримінальної відповідальності, вивчає проблеми складу злочину, розробляє теоретичні основи відповідальності за попередню злочинну діяльність, співучасть у злочині, дає поняття і класифікацію видів множинності злочинів, зокрема поняття рецидиву злочинів, обставин, що виключають злочинність діяння. Наука кримінального права досліджує поняття покарання, визначає зміст його мети, аналізує окремі види покарань, підстави і порядок їх призначення.

Наука кримінального  права розробляє наукові рекомендації щодо удосконалення кримінального  законодавства, правозастосовної практики, має своїм завданням вивчення зарубіжного досвіду законотворення у цій галузі та застосування на практиці.