Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

юридичний факультет

заочна форма навчання

 

 

                           

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з курсу: Кримінальне право

Тема:  Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 20

 

 

 

З М І С Т

Вступ		3
1.	Аліментні правовідносини: аліменти на утримання дітей	4
2.	Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей	6
3.	Судова  практика у справах про злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей	12
Висновки		16
Список використаних джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Конституцією України визначено основні права й обов’язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, у ч. 2 ст. 51 Основного Закону зазначається, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XII) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Обов’язок батьків утримувати дітей до досягнення останніми повноліття визначено також Сімейним кодексом України.

Якщо особа ігнорує судове рішення, згідно з яким її зобов’язано сплачувати аліменти, до неї можуть бути застосовані заходи кримінально-правового впливу. Cт. 164 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

Зокрема, протягом трьох кварталів 2009 року до органів МВС було направлено 14193 подання державних виконавців про притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 164 Кримінального кодексу України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)). Підставою для цього ставали ігнорування боржниками викликів та попереджень державних виконавців, неявка на виклик без поважних причин, приховування отриманих доходів, а також приховування, у разі працевлаштування, даних про наявність обов'язку зі сплати аліментів від адміністрації підприємства тощо. Разом з тим, органами МВС було задоволено лише 31% подань держаних виконавців та порушено 4511 кримінальних справ.

Все це обумовлює актуальність теми контрольної роботи.

 

1. Аліментні правовідносини: аліменти на утримання дітей

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду, якщо це не визначено домовленістю між батьками, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, коли розмір аліментів установлюється у твердій грошовій сумі. Але й у випадку, коли визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, то дитині органами соціального захисту призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка доходу матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від доходу матері, батька на їхнє утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації (п. 2 ст. 184 Сімейного кодексу). Індексація проводиться згідно із Законом «Про індексацію грошових доходів населення».

При визначені розміру аліментів ураховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів для отримання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Заборгованість за аліментами, присудженими в частці від доходу, визначається на основі фактичного доходу, який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їхнє стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із доходу, який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору - судом. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

2. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Під ухиленням від сплата аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і.в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Ухилення від утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей, що перебувають на утриманні батьків, може полягати у незабезпеченні таких дітей харчуванням, одягом, іншими речами (насамперед, першої необхідності), наданні необхідних коштів для їх лікування, відпочинку тощо.

Ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей утворюють цей склад злочину лише у випадку, коло воно є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином вмотивовано у вироку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей {аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають яа їх утриманні, карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на той самий строк.

Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 164 КК  карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Об'єктом злочину є право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.

Потерпілими від цього злочину можуть бути діти, на утримання яких за рішенням суду їх батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні батьків. Неповнолітніми дітьми визнаються особи віком до 18 років, якщо згідно з законом вони не набувають прав повнолітніх раніше (наприклад, внаслідок одруження). Непрацездатними є повнолітні діти, які в силу фізичних чи психічних вад позбавлені можливості постійно чи тимчасово працювати (це, зокрема, діти-інваліди 1 та II групи).

Предметом злочину є кошти, що, за рішенням суду, підлягають сплаті на утримання дітей, а також кошти, різні предмети (одяг, продукти харчування тощо), які мають надаватися батьками на утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей.

Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 164 КК, становлять такі окремі діяння: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. За ті ж діяння, вчинені особою, раніше судимою за цей самий злочин, настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 164 КК.

Склад злочину, передбачений ст. 164, у формі ухилення від сплати аліментів може мати місце лише за наявності рішення суду, відповідно до якого мати або батько чи інша передбачена законом особа зобов'язана сплачувати аліменти. Водночас наявність рішення суду не є обов'язковою умовою притягнення винного до відповідальності за цією статтею у випадку вчинення цього злочину у формі ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей.

Не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів чи злісним ухилення від утримання дітей, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов'язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу, через хворобу, не виділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини у зв'язку з їх відсутністю тощо.

Злочин визнається закінченим з моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.

Суб'єкт злочину спеціальний. За злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей за ст. 164 можуть нести відповідальність батьки й усиновителі. Суб'єктами вчинення цього злочину у другій формі (злісне ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей) можуть бути лише кровні батьки або усиновителі. Опікуни і піклувальники не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 164. За певних обставин вони можуть нести відповідальність за ст. 167.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею (ч. 2 ст. 164). Про поняття такої особи див. ст. 88 та коментар до неї.

З цього приводу суди висловлюють пропозиції  щодо  визначення  
предмета дослідження при розгляді справ про злочини,  покарання за  
які  передбачено  статтею  164  КК.  Зокрема,  суди  пропонують з'ясовувати такі питання,  як час, з якого особа почала  ухилятись від сплати  аліментів;  спосіб  життя,  який  вона  вела протягом  цього  часу;  наявність тимчасових грошових доходів;  чи зверталась особа,  яка має сплачувати аліменти, у центр зайнятості населення, коли тимчасово була безробітною.

Іншими обставинами,  що підлягають з'ясуванню,  можуть бути й  
такі:  чи має особа підсобне господарство;  чи надавала вона  іншу  
(не  грошову)  допомогу  на утримання дитини (наприклад,  продукти  
харчування);  чи отримувала доходи від земельного та майнового паю  
(у разі наявності останніх) тощо.

Крім того,  свідченнями про злісне ухилення особою від сплати  
аліментів на  утримання  дитини  можуть  бути  й  ігнорування  нею  
викликів та попереджень державного виконавця,  неявка до нього без  
поважних причин, приховування від нього отриманих доходів, а також  
приховування у разі працевлаштування даних про наявність обов'язку  
зі сплати аліментів від адміністрації підприємства тощо.