Кримінологія у системі наук

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Кримінологія у системі наук

2. Зв'язок кримінології з юридичними  науками

3. Зв'язок кримінології з неюридичними  науками

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Для того щоб правильно визначити місце кримінології в системі юридичних наук і її зв’язку із суміжними науками цього роду, треба спочатку хоча б коротенько зупинитися на класифікації юридичних наук.

Відповідно до цієї класифікації кримінологія ставиться до числа спеціальних юридичних наук, яким не відповідає якась певна галузь права або група норм із різних галузей права. Разом із кримінологією в цю групу входять криміналістика, судова статистика й деякі інші науки. Однак приналежність кримінології до цієї групи наук зовсім не означає, що вона найбільше тісно зв’язана саме з ними. З погляду інтенсивності зв’язків, кримінологію варто віднести до групи кримінально-правових наук, що вивчають злочинність і міри боротьби з нею. Формування цієї групи виходить за межі наведеної вище класифікації й тому в неї включаються як галузеві, так і спеціальні юридичні науки: кримінальне право, кримінальний процес, виправно-трудове право, криміналістика, кримінологія, теорія оперативно-розшукової діяльності, кримінальна статистика.

Характеризуючи місце кримінології в системі наукового знання, варто керуватися її предметом, значенням для практики боротьби зі злочинністю, тим впливом, що на кримінологію роблять інші юридичні науки і яке, у свою чергу, вона робить на них. У зв’язку із цим певний інтерес представляє рішення питання про те, як варто розуміти віднесення даної науки до числа прикладних наук і чи не позбавляє це її права називатися самостійною наукою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Кримінологія у системі  наук

 

Для розкриття сутності кримінології важливо визначити не тільки її предмет, а й місце в системі інших наук. При цьому особливо важливо встановити ступінь як "спорідненості" із суміжними науковими дисциплінами, так і самостійності кримінологічних знань.

На початку XX століття кримінологічна проблематика розглядалася в рамках кримінального права. Це аргументувалося тим, що кримінологія зародилася в надрах кримінального права, що вчення про злочинність - аспект кримінально-правової науки та вилучення кримінології зі змісту кримінального права робить його сухою юридичною догмою.

Така позиція не позбавлена ​​підстав. Дійсно, кримінологія та кримінальне право в ряді випадків оперують одними й тими ж поняттями, наприклад "злочин", "покарання", "склад злочину", "кваліфікація злочину" та ін. Однак ця обставина свідчить лише про взаємозв'язок кримінального права та кримінології. Кримінальне право в багатьох випадках також оперує кримінологічними поняттями, абсолютно не збіднюючи науку кримінологію і не знижуючи її соціального призначення.

Кримінологія взагалі не є власне правовою наукою, не вивчає правовідносин. Її правова сторона полягає в тому, що, розглядаючи злочинність як соціальне явище, вона базується на правових конструкціях злочинної поведінки, які дають у кримінальному законі. У той же час для неї характерний широкий соціологічний підхід до дослідження злочинності, особистості злочинця. Таким чином, зв'язок кримінології з кримінальним правом цілком очевидна, однак вона не виключає самостійності кримінології як науки.

Як комплексна наукова галузь знання, кримінологія пов'язана і з іншими науковими дисциплінами. Мова в першу чергу йде про таких юридичних науках, як кримінально-виконавче право, кримінальний процес, криміналістика, адміністративне, трудове, сімейне право та ін.

Так, кримінально-виконавче право використовує кримінологічні знання та рекомендації для попередження рецидиву злочинів, підвищення ефективності виправлення і перевиховання засуджених. Повною мірою це відноситься до здійснення адміністративного нагляду відносно раніше судимих ​​осіб.

Представляється також очевидним зв'язок кримінології з кримінальним процесом. Перш за все, це випливає із спільності завдань кримінології і кримінального процесу, яка полягає в тому, що діяльність учасників кримінально-процесуальних відносин спрямована на попередження злочинів, що готуються, дозвіл справи по суті, включаючи виявлення причин і умов вчинення злочинів, а також здійснення заходів щодо їх усунення.

Не менш очевидний зв'язок кримінології з криміналістикою. Вона проявляється, перш за все, в тому, що важливі положення криміналістики та її методологічні основи використовуються для розпізнавання форм злочинних проявів, вироблення засобів і методів попередження злочинів. У свою чергу, кримінологічні знання нерідко служать підставою для визначення тактичних прийомів розкриття злочинів.

Кримінологію справедливо називають комплексної наукою, маючи на увазі, що вона об'єднує в собі, крім юридичних, елементи інших наук (соціології, філософії, економічної науки, психології, педагогіки, демографії та ін.) У той же час комплексність кримінології аж ніяк не позбавляє її самостійності, а лише суттєво збагачує її знання і арсенал засобів запобіжного впливу.

Зв'язок кримінології з іншими науками має різний зміст. Справа в тому, що злочинність, її причини, особу злочинця, засоби попередження злочинів - проблема багатопланова, вимагає об'єднання зусиль представників багатьох галузей наукових знань (психології, педагогіки, демографії, математики та ін.

 

 

 

 

2. Зв'язок кримінології з юридичними науками

 

 

   Кримінологія пов'язана з  багатьма юридичними науками, а  особливо тісно з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія та заснований на ній кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), що необхідне кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дає змогу вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність з визнання діянь злочинними чи переведення їх зі злочинів до розряду інших правопорушень (криміналізація чи декриміналізація).

Зв'язок кримінології та кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешт майна, вилучення документів тощо), через виявлення причин і умов вчинення конкретних злочинів. Кримінально-процесуальні норми (статті 23, 231, 232 КПК України) закріплюють обов'язковість виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів щодо їх усунення. Вивчення ж причин й умов злочинності (певного злочину), запобігання злочинності - основні елементи предмета кримінології. Тож кримінологічні знання допомагають у практичній діяльності при розслідуванні кримінальної справи.

Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксації фактичних даних про причини й умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж указує основні напрямки для їхньої розробки, що випливають із даних про структуру й динаміку злочинності, та типові криміногенні ситуації, а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів й аналізує ефективність їх застосування.

Взаємодія кримінально-виконавчого права та кримінології найактивніше здійснюється щодо боротьби з рецидивом злочинів, у царині результативності виконання покарань, а також ресоціалізацїї та адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає власне порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і проблемних ситуацій, пов'язаних з цим, а кримінологія - причини й умови рецидиву та заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право й кримінологія спільно розробляють рекомендації щодо запобігання рецидивові, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб. 
   Зв'язок кримінології з адміністративним правом полягає в тому, що адміністративне право вивчає правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Взаємозв'язок адміністративних правопорушень зі злочинами полягає, насамперед, у тому, що частина правопорушень переростає у злочини. Тож завданнями ранньої профілактики є запобігання цим проступкам. Крім того, низка правопорушень (пияцтво, проституція, жебрацтво) є підґрунтям для вчинення злочинів.

 

3. Зв'язок кримінології з неюридичними науками 

 

Кримінально-правова статистика, як і кримінологія, вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, учинених за певний час на певній території; осіб, які їх учиняють; допомагає з'ясувати причини й умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів тощо. Основними способами збору, обробки й аналізу вказаної вище інформації є статистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо.

Зведені дані кримінально-правової статистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Міністерства юстиції України, суду, податкової та митної служб і результати конкретних кримінологічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загальносоціальної статистики (демографічної, медичної, економічної та ін.) використовуються при дослідженні причин та умов злочинності й тенденцій її розвитку.

 Кримінологічний аналіз причин  та умов злочинності у сфері  економіки, як і спеціальне вивчення  злочинів у сфері господарської  чи службової діяльності, неможливий  без знання економічної ситуації, галузевої та прикладної економіки. Зв'язок кримінології з економічними  науками виявляється не лише  при вивченні злочинності у  сфері економіки та корисливої  злочинності, але й при оцінці  ролі матеріальних факторів (чинників) у генезі злочинності, розробці економічних заходів її подолання в окремих галузях народного господарства.

Взаємодія з педагогікою особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовуються також у процесі розробки й аналізу ефективності індивідуальних заходів запобігання злочинам.

Кримінологія тісно пов'язана з психологічними науками. Теоретичні положення й емпіричні дані загальної та соціальної психології потрібні для вивчення всіх особистісних властивостей, що визначають механізм індивідуальної злочинної поведінки. Вивчення морально-психологічних ознак особи злочинця як елемента її загальної кримінологічної характеристики неможливе без поглибленого аналізу емоційно-вольової сфери, особливостей темпераменту та інших ознак осіб, які скоїли злочини, їхньої антисуспільної спрямованості. Ресоціалізація таких осіб, у свою чергу, вимагає знань педагогіки й методів її впливу. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напрямку на стику кримінології та педагогіки, як кримінологічна педагогіка, чи педагогічна кримінологія.

Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної та прикладної психології для пізнання причин й умов злочинності та злочинів, тому що вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Стосується це і даних демографії, соціології (соціології права) та політології, що використовуються в процесі прогнозування та планування боротьби зі злочинністю, а також у спеціальній профілактиці злочинів неповнолітніх, побутових і рецидивних злочинів, злочинів, вчинених особами без постійного місця проживання, представниками національних меншин тощо.

Кримінологія взаємодіє також із новою науковою дисципліною - юридичною конфліктологією, що досліджує соціальні конфлікти, механізми їх виникнення, шляхи вирішення, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

В останні роки все більшого значення набуває зв'язок кримінології з математикою та кібернетикою. Праці низки кримінологів (Г. Аванесова, Ю. Блувштейна, С. Віцина, А. Зелінського, В. Панкратова та ін.) показали можливість плідності співпраці кримінології з цими науками. Математичні методи суттєво підвищують точність кримінологічних досліджень та їхніх висновків (приміром, при визначенні рівня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогнозуванні).

Отже, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємодію з багатьма науковими й галузевими напрямками. Однак це жодною мірою не позначається на чіткому визначенні предмета кримінології, його елементів, при розмежуванні їх та споріднених галузей знань і права.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Кримінологію справедливо називають комплексної наукою, маючи на увазі, що вона об'єднує в собі, крім юридичних, елементи інших наук (соціології, філософії, економічної науки, психології, педагогіки, демографії та ін.) У той же час комплексність кримінології аж ніяк не позбавляє її самостійності, а лише суттєво збагачує її знання і арсенал засобів запобіжного впливу.

Зв'язок кримінології з іншими науками має різний зміст. Справа в тому, що злочинність, її причини, особу злочинця, засоби попередження злочинів - проблема багатопланова, вимагає об'єднання зусиль представників багатьох галузей наукових знань (психології, педагогіки, демографії, математики та ін.

Кримінологія пов'язана з багатьма юридичними науками, а особливо тісно з кримінальним правом. Кримінально-правова теорія та заснований на ній кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), що необхідне кримінології.

Отже, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємодію з багатьма науковими й галузевими напрямками. Однак це жодною мірою не позначається на чіткому визначенні предмета кримінології, його елементів, при розмежуванні їх та споріднених галузей знань і права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Джужа О. М., Василевич В. В. Кримінологія. - К.: Прецедент, 2004. - 208 с.
2. Дрьомін В. М. Кримінологія. - О.: Юридична література, 2003. - 169 с.
3. Колб О. Г., Яцишин М. М., Крикунов О. В. Кримінологія: довідник термінів, основні визначення, рекомендовані джерела. -- Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. -- 467с.
4. Моісеєв Є. М., Василевич В. В., Голосніченко Д. І. Кримінологічна віктимологія. -- К.: Атіка, 2006. -- 352 c.
5. Шестаков Д. А. Криминология. -- СПб.: Издательство Р.Асланова "Юридический центр Пресс", 2006. -- 559 с.