Кримінальна відповідальність за злочини вчинені у стані наркотичного сп’яніння

Кримінальна відповідальність за злочини вчинені  у стані наркотичного сп’яніння

Проблема наркотичного сп’яніння та злочинів, скоєних  у цьому стані, є дуже актуальною для нашої країни. Україна знаходиться в дуже критичній ситуації із-за наркотиків. Необхідність теми, яка розглядається в даній роботі, викликана загальною потребою вирішення на практиці проблеми притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які скоїли злочин у стані сп'яніння, внаслідок вживання наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.

Нестабільність соціально-економічних та політичних процесів в України призвели до збільшення проявів девіантної поведінки громадян - пияцтва, наркотизму - і зростання на цьому ґрунті злочинів, які перебувають у центрі уваги як держави, так і суспільства в цілому. Високий рівень злочинності та смертності, зруйновані людські долі - все це лише незначна частина тієї ціни, яку суспільство платить за малоефективне запобігання вказаним явищам.

Вищесказане засвідчує, наркотики є гострою не лише медико-психологічною та соціальною проблемою, що не одержала до сьогодні належного вирішення, а й кримінологічною, оскільки вживання наркотиків продовжує залишатися однією з основних причин учинення багатьох злочинів. Окрім того, за даними МВС України, поряд зі зростанням кількості споживачів алкоголю та наркотиків досить високим залишається число злочинів, вчинених ними в стані сп'яніння, За даними МВС у 2010 році зареєстровано 56878 злочинів у сфері обігу наркотиків та 19122 адміністративних правопорушення .

Суспільно небезпечні наслідки злочинів, які вчинюються в стані сп'яніння, потребують не тільки застосування соціально-економічних, медичних, правових та інших заходів впливу, а й проведення науково-теоретичного дослідження стану, і також пошуку ефективних методів запобігання цьому небезпечному соціально-правовому явищу.

Стаття 1 Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори”, від 15 лютого 1995 року визначає наркотичні засоби як, речовини   природні чи синтетичні,  препарати,  рослини, включені  до  переліку  наркотичних засобів,  психотропних речовин і прекурсорів. Перелік встановлений постановою від 6 травня 2000 року №770 Кабінетом міністрів України.

Термін «наркотична  речовина» включає три критерії:

1. медичний
2. соціальний
3. юридичний

Вони пов'язані між собою і в правовому аспекті зобов'язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім трьом критеріям.  • Медичний критерій полягає в тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (стимулюючу, седативну, галюциногенну та ін.), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.        • Під соціальним критерієм мається на увазі, що немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку.              • Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків.

В Україні існує кримінальна  відповідальність за злочини, вчинені в стані наркотичного сп’яніння. Цей принцип встановлений у ст. 21 Кримінального кодексу України. Розрізняють просте (фізіологічне) і патологічне сп'яніння. У ст. 21 йдеться саме про фізіологічне сп'яніння. Патологічне сп'яніння є формою тимчасового розладу психічної діяльності. Патологічне сп'яніння - це якісно відмінний від простого сп'яніння психічний стан людини. Воно зустрічається після вживання, як правило, невеликої кількості алкогольних напоїв, триває незначний час (хвилини, інколи години) і характеризується відсутністю об'єктивних ознак сп'яніння (хода і мова не змінені) і водночас глибоким порушенням свідомості, що настає миттєво і завершується раптово. Такому сп'янінню передує дія факторів, що ослаблюють організм: напружена робота, перенесені в минулому інфекції, інтоксикації, черепно-мозкові травми, інші ураження центральної нервової системи. У подібних випадках констатується поєднання медичного та юридичного критеріїв неосудності, такі особи не підлягають кримінальній відповідальності. За вчинення суспільне небезпечного діяння у стані фізіологічного сп'яніння, на відміну від патологічного сп'яніння, особа підлягає кримінальній відповідальності, оскільки вона зберігає можливість усвідомлювати свої дії і керувати ними. Наркотичне сп'яніння - це психічний стан людини, викликаний вживанням наркотичних засобів. Постійне вживання цих засобів розвиває фізичну залежність людського організму від наркотику, в основі якої лежить абстинентний синдром - комплекс розладів, що виникають у наркоманів після раптового й повного припинення вживання наркотичних засобів і часто е внутрішніми детермінантами вчинення злочинів, насамперед насильницьких. Залежно від виду наркоманії абстиненція проявляється по-різному, але завжди пов'язана з відхиленнями у психічній діяльності людини. Іноді вона може бути причиною неосудності особи щодо конкретних діянь. Токсичне сп'яніння - це психічний стан людини, викликаний вживанням психотропних та інших одурманюючих речовин (окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів).              Якщо виникають обґрунтовані сумніви щодо осудності особи, яка вчинила злочин у стані сп'яніння, призначається судово-психіатрична експертиза. В обов'язковому порядку це стосується осіб, які страждають наркологічним захворюванням (алкоголіків, наркоманів і токсикоманів).          Сп'яніння є умовою вчинення багатьох злочинів. Тому Кримінальний кодекс визнає стан сп'яніння обставиною, що може обтяжувати покарання (п. 13 ч. 1 ст. 67).  У разі вчинення злочину особою, хворою на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, до неї може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, примусове лікування (ст. 96).                   Одним із найнебезпечніших наслідків наркотизму стала наркозлочинність, тобто злочинність, що стимулюється наркотиками. Наркозлочинність виявляється у вчиненні багатьох видів злочинів. Проте всіх їх можна, умовно, поділити на дві групи: злочини, що вчиняються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, які передбачені у розділі XIII Кримінального кодексу України, та інші види злочинів різної спрямованості та галузевої належності, що вчиняються у стані наркотичного збудження (сп’яніння) під впливом вживання наркотиків.             Кримінальна відповідальність за ці злочини відповідає міжнародним договорам України, які передбачають обов'язки держав переслідувати осіб, винних в незаконному обігу предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я населення, в першу чергу наркотичних засобів. До них відносяться Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р., Конвенція про психотропні речовини 1971 р. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. Всі вищевказані злочини своїм безпосереднім об’єктом впливу мають здоров’я населення. Проте їх єднає не лише це – головна спільна риса – предмет цих злочинів: наркотичні засоби (ст. ст. 305 – 309, 313 – 320 КК); психотропні речовини (ст.ст. 305 – 309, 313 – 314, 315, 317 – 320 КК); їхні аналоги (ст.ст. 305 – 309, 313 – 315, 317, 320 КК); прекурсори (ст.ст. 305, 306, 311, 312, 318, 320 КК); снотворний мак і конопля (ст. 310 КК); отруйні і сильнодіючі речовини (ст. 321 КК); одурманюючі засоби (ст.ст. 322, 324 КК); мікробіологічні та інші біологічні агенти (ст. 326 КК); токсини (ст. 326 КК); допінг (ст. 323 КК); радіоактивно забруднені продукти та інша продукція (ст. 327 КК).      Хоча в законі йдеться про предмет злочину у множині, кримінальне караним вважається також діяння, предметом якого є лише один вид наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів чи прекурсорів.        Отже, можна зробити такі висновки :          1) Вирішення проблем, які пов’язані з наркотиками, є дуже важливими для нашої країни, оскільки, згідно зі статистикою, зростання наркозалежності приводить до збільшення злочинів у стані наркотичного сп’яніння. Виходом з даної ситуації є покращення умов життя людей і створення спеціальних лікарень для наркозалежних, але для цього потрібно викладати багато держаних коштів, що на даний час теж є проблемою. Тому боротьбу з наркоманією треби вести поступово.      2)  Вивчивши систему правових актів, спрямованих на боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, можна дійти до висновку, що, незважаючи на постійне вдосконалення законодавства, на сьогоднішній момент воно потребує коригування. Багато питань, як і раніше, потребують нормативно-правового врегулювання, відповідно реаліям сьогодення. Видається за необхідне поряд з існуючою кримінальною відповідальністю за організацію або утримання притонів для вживання наркотичних засобів або психотропних речовин ввести адміністративну відповідальність за одноразове надання приміщення для вживання наркотичних засобів або психотропних речовин. Таке положення могло б стати дієвим профілактичним заходом у боротьбі зі зловживанням наркотичними засобами та психотропними речовинами.