Види установ і органів, що виконують кримінальні покарання

МІНІСТЕРСТВО  ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ  СПРАВ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТННІ ПРАВА ТА БЕЗПЕКИ

 

Кафедра кримінально-правових дисциплін

 

 

Реферат

З дисципліни: «Кримінально-виконавче  право»

На тему:" Види установ і органів, що виконують кримінальні покарання"

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 4 курсу

Групи ЮД-046

Похиленко О.В

 

 

 

Дніпропетровськ-2013

 

Зміст

Вступ

1. Завдання і види установ  і органів, що виконують покарання 

2. Призначення і види виправних  установ 

3. Контроль за установами та  органами, які виконують покарання

3.1 Міжнародний контроль 

3.2 Державний контроль 

3.3 Судовий контроль 

3.4 Відомчий контроль 

3.5 Прокурорський нагляд 

3.6 Громадський контроль 

Висновок и

Список використаних джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кримінально-виконавче  право входить у загальний  комплекс галузей права, що регулюють  боротьбу зі злочинністю, який утворює  кримінальне та кримінально-процесуальне право. Кримінально-виконавче право - самостійна галузь російського права, що регулює суспільні відносини, що виникають у процесі і з приводу виконання (відбування) усіх видів покарання, застосування заходів виправного впливу.У підручнику А.А.  Ігнатьєва стверджується, що установи та органи, які виконують кримінальні покарання у вигляді позбавлення волі, становить єдину кримінально-виконавчу систему. Реалізація державного примусу в його найбільш гострій формі, яким є кримінальне покарання, вимагає постійного контролю держави за виконанням покладених на засуджених каральних обмежень. З цією метою, виконання кримінальних покарань визнається виключно функцією держави, для здійснення якої нерідко створюються спеціалізовані державні установи і органи. Функція виконання покарання для них - додаткова. Так, виконання покарань, не пов'язаних із заходами виправного впливу, у вигляді штрафу, звільнення з посади, конфіскації майна, позбавлення військового або спеціального звання покладається на суди, а саме судових виконавців. У положенні про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправного впливу на засуджених, на судових виконавців покладено виконання покарання у вигляді штрафу (ст.31), конфіскації майна (ст.64). В якості суб'єктів, зобов'язаних виконувати вимоги вироку суду, вказані стосовно до позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, звільнення з посади, адміністрація підприємств, установ і організацій (ст.ст.16, 33, 34), стосовно до покладання обов'язки загладити заподіяну шкоду, стосовно до позбавлення військового або спеціального звання - орган, який привласнив це звання (ст.61). Установи, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі (виправні установи), утворюють у своїй сукупності кримінально-виконавчу систему, діяльність якої регулюється Законом "Про установах та органах, які виконують кримінальні покарання у вигляді позбавлення волі" та іншими нормативними актами.

 

 

 

 

Завдання  і види установ і органів, що виконують  покарання

Виконання кримінальних покарань визнається винятковою функцією держави, для здійснення якої, як правило, створюються спеціалізовані державні установи і органи. На виправні установи покладаються конкретні завдання по досягненню цілей кримінального покарання, кримінально-виконавчого законодавства.  Установи та органи виконують зазначене у вироку суду покарання як сукупність каральних правообмежень, а при виконанні окремих видів покарань застосовують засоби виправного впливу на засуджених. Важливим завданням установ та органів, які виконують покарання, є забезпечення процесу виправлення засуджених, створення умов для формування у них шанобливого ставлення до людини, суспільства, праці, норм, правил і традицій людського співжиття і стимулювання правослухняної поведінки. Завдання спеціального (приватного) попередження злочинів вважається виконаним у тому випадку, коли засуджений не робить нового злочину під час відбування покарання. Для цього засуджені до позбавлення волі ізолюються від суспільства, а окремі їх категорії - один від одного. Організовується охорона і постійний нагляд за їх поведінкою в місцях позбавлення волі, обмежуються їх суб'єктивні права. На установи, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі (виправні установи), покладаються конкретні завдання по досягненню цілей кримінального покарання, цілей і завдань кримінально-виконавчого законодавства.  Завдання організації праці засуджених до позбавлення волі. Для цього установи, виконують позбавлення волі, залучають засуджених до праці з урахуванням їхньої статі, віку, стану здоров'я, працездатності і, по можливості, спеціальності на промислових підприємствах, що належать виправним установам, або на підприємствах інших форм власності. Засуджені можуть працювати з господарського обслуговування виправних установ, а також займатися індивідуальною трудовою діяльністю. Завдання проведення виховної роботи із засудженими до позбавлення волі поставлена ​​перед усім персоналом виправної установи. Вона реалізується шляхом проведення морального, правового, трудового, фізичного та інших форм виховання. Індивідуальна робота з засудженими - один з основних методів виховної роботи. Вона проводиться на основі вивчення особистості кожного засудженого і з широким застосуванням методів психолого-педагогічного впливу. Певне виховний вплив має релігійне навчання та освіта засуджених. Закон доповнив, або змінив редакцію, але зберіг зміст низки кримінальних покарань. До них слід віднести:

- Позбавлення  спеціального, військового або почесного  звання, класного чину і державних  нагород (у колишній редакції - позбавлення військового або  спеціального звання);

- Виправні  роботи (було - виправні роботи без  позбавлення волі);

- Вміст в  дисциплінарному батальйоні військовослужбовців  (було - покарання у вигляді направлення  в дисциплінарний батальйон);

- І, нарешті,  традиційний вид покарання - позбавлення  волі в новій редакції набула  два підвиди: а) позбавлення  волі на певний строк і б)  довічне позбавлення волі.

  Разом з тим законодавець нормативно  закріпив чотири нових види  покарань. Це:

 громадські  роботи;

 обмеження  для військовослужбовців; 

обмеження волі;

 арешт. 

 Покарання  у вигляді обов'язкових робіт  виповнюється кримінально-виконавчими  інспекціями за місцем проживання  засудженого. В даний час такого  органу не існує. Дотримуючись  правовій логіці, ці функції будуть  покладені на інспекції виправних  робіт з наступним їх перейменуванням.  Виконання покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю законодавець поклав на шість видів різних установ та органів, тим самим закріпивши де-юре фактично сформовану ситуацію. Покарання у виді обмеження волі, арешту, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі і страти виконуються установами кримінально-виконавчої системи. Позбавлення спеціального, військового або почесного звання виповнюється судом, який виніс вирок.

  Покарання у відношенні військовослужбовців  виконуються: 

- Вміст в  дисциплінарному батальйоні військовослужбовців  - спеціально призначеними для  цього військовими частинами; 

арешт - гарнізонній  гауптвахті;

- Обмеження  по службі - командуванням військових  частин за місцем проходження  служби військовослужбовцями.

 

Призначення і види виправних установ

 Виправні  установи призначені для відбування (виконання) кримінального покарання  у вигляді позбавлення волі. Вони  є вихідним базисним компонентом  кримінально-виконавчої системи.

  Виправними установами є: 

1) виправні  колонії, які призначені для відбування покарання засуджених, які досягли повноліття, у вигляді позбавлення волі. Вони поділяються на:

 а) колонії-поселення.  Закон передбачає два види  колоній-поселень:

 для засуджених  за злочини, вчинені з необережності  на строк не більше п'яти  років; 

 для засуджених, переведених з виправних колоній  загального і строго режимів  у порядку заохочення;

 б) колонії  загального режиму. У них відбувають  покарання вперше засуджені до  позбавлення волі за вчинення  зменшених злочинів невеликої  або середній тяжкості і тяжких  злочинів, а також особи, засуджені  за злочини, вчинені з необережності,  до позбавлення волі на строк  понад п'ять років. У колоніях  загального режиму відбуває покарання  основна маса засуджених. За своїми  характеристиками вони дуже різнорідні, тому введено правило про роздільне  їх утриманні на звичайних,  полегшених і суворих умовах;

 в) колонії  строго режиму. У цих колоніях  відбувають покарання засуджені  чоловіки, вперше засуджені до  позбавлення волі за скоєння  особливо тяжких злочинів; при  рецидиві злочинів і небезпечному  рецидиві злочинів, якщо засуджений  раніше відбував позбавлення  волі, а також засуджені жінки  при особливо небезпечному рецидиві  злочинів. У колоніях суворого  режиму є такі ж умови утримання  як і в колоніях загального  режиму;

 г) колонії  особливого режиму. У них відбувають  покарання засуджені чоловіки  при особливо небезпечному рецидиві  злочинів, засуджені до довічного  позбавлення волі, а також засуджені,  яким смертна кара в порядку  помилування замінено позбавленням  волі на певний строк або  довічним позбавленням волі. У  колоніях особливого режиму також  діє правило роздільного тримання  засуджених, тобто вони можуть  міститися на звичайних, полегшених  і суворих умовах.

2) В'язниці. У в'язницях відбувають покарання  засуджені до позбавлення волі  на строк понад п'ять років  за скоєння особливо тяжких  злочинів, при особливо небезпечному  рецидиві злочинів, а також засуджені,  які є злісними порушниками  встановленого порядку відбування  покарання, переведені з виправних  колоній. У в'язницях встановлюються  загальний і суворий режими. На  суворому режимі утримуються  засуджені, які надійшли на  даний виправний заклад, і засуджені,  переведені з загального режиму  за злісні порушення. На загальному  режимі утримуються засуджені  переведені з суворого режиму  після відбуття не менше одного  року терміну покарання. 

3) Виховні  колонії . У них відбувають покарання неповнолітні засуджені до позбавлення волі, а також засуджені залишені у виховних колоніях до досягнення ними віку 21 років. Організовуються ВК двох видів режиму - загального і посиленого. У кожному з них встановлюється чотири види умов відбування покарання: а) звичайні; б) полегшені; в) пільгові; г) суворі.

4) Лікувальні  виправляють установи (ЛІУ). У цих  установах відбувають покарання  засуджених до обмеження волі, арешту, позбавлення волі, хворим  на алкоголізм чи наркоманію, а також страждають психічними  розладами, що не виключають  осудність, застосовуються примусові  заходи медичного характеру за  рішенням суду.

5) Слідчі  ізолятори (СІЗО). Вони виконують  функції ІУ щодо засуджених, залишених  для виконання робіт з господарського  обслуговування. Засуджені до позбавлення волі, відносно яких вирок вступив у законну силу, за загальним правилом відбувають покарання в ІУ відповідного виду режиму. Разом з тим у ряді випадків виникає необхідність залишення в Сизо або в'язниці, не дивлячись на те, що суд визначив йому у вироку відбування покарання в ІК. Залишаються в Сизо або в'язниці вперше засуджені до позбавлення волі на строк не більше п'яти років, яким відбування покарання призначено у ІК загального режиму за їх згодою. Така категорія засуджених залишається в Сизо або в'язниці рішенням начальника Сизо або в'язниці за наявності згоди засудженого в письмовій формі.

 

 

 

 

 

Контроль  за установами та органами, які виконують  покарання

Система установ  та органів, які виконують покарання, є частиною системи правоохоронних органів, які вирішують істотно значиме завдання, як боротьба зі злочинністю і тим самим входить в систему державного апарату. Ці органи і установи дотримуються закони та інші нормативні акти при виконанні вироків щодо засуджених. Під контролем за установами та органами, які виконують покарання, слід розуміти систему спостереження і перевірки відповідності їх діяльності вимогам кримінально-виконавчого законодавства та інших нормативних правових актів з метою виявлення та усунення наявних порушень та їх попередження в майбутньому. Контроль за діяльністю персоналу установ і органів, які виконують покарання, має велике соціально-правове значення. Перш за все, в процесі контролю забезпечується дотримання законності при виконанні кримінальних покарань. Незважаючи на різкий сплеск злочинності в країні, професійно-цільові завдання боротьби з нею повинні досягатися на основі та на виконання закону. Інші форми діяльності правоохоронних органів, в тому числі виконують покарання, не засновані на суворому дотриманні закону, дискредитують державу в сучасних умовах. Контроль суспільства має важливе значення в забезпеченні персоналом установ та органів, які виконують покарання, прав і законних інтересів засуджених. Контроль за діяльністю персоналу одночасно є засобом виявлення та усунення причин і умов порушень законності в установах і органах, виконуючих покарання.  Він також впливає на вдосконалення правової основи законності, особливо нормативних правових актів у випадках протиріччя їх чинному законодавству.  Контроль за діяльністю персоналу установ і органів, які виконують покарання, не самоціль, а необхідний засіб підвищення ефективності процесу виконання покарання та застосування виправного впливу. У процесі контролю стає можливим виявити і усунути виявлені в діяльності персоналу недоліки. Значення контролю за діяльністю персоналу проявляється також у тому, що він дозволяє економно витрачати і перерозподіляти які держава виділяє на утримання системи виконання покарання матеріальні кошти, необхідні нашій країні на вирішення інших соціальних завдань. Діяльність персоналу установ і органів, які виконують покарання, здійснюється на основі положень закону та нормативних правових актів. Установи та органи, які виконують покарання, види і порядок контролю за їх діяльністю під час реалізації покарання визначені в гл.3 ДВК. Регламентований в цьому розділі контроль може бути класифікований за різними підставами. У залежності від суб'єктів, які його здійснюють, розрізняються: