Проектування кабельних ліній зв'язку на залізницях

Траса повинна  бути по можливості коротшою, топографічні і геологічні умови повинні забезпечувати найменший обсяг земляних робіт і максимальне застосування будівельних механізмів, порубки лісових і лісозахисних насаджень, а також потрави сільськогосподарських культур повинні бути мінімальними. У лісистій місцевості вирубують просіки шириною 6м. корчують пні на всій ширині просіки і роблять планування площі на ширині 3 м.

Трасу вибирають з  тієї сторони залізничної колії, на якій розташована переважна кількість  лінійних об'єктів і пасажирських будинків.

Кабельну лінію і  лінії ВСЛ АБ бажано розташовувати з різних сторін залізничного полотна.

Якщо траса кабелів  розташована по одну сторону з  діючою ВСЛ АБ, то вона повинна розташуватися  за ВСЛ АБ в сторону поля.

На перегонах і малих  станціях траса, як правило, повинна  знаходитись в межах смуги  відведення залізниці, ширина якої складає по 60м в обидві сторони від головки рейки залізничної колії. На окремих ділянках, в особливості при підходах до великих станцій, траса може бути вибрана за межами смуги відведення, коли це технічно і економічно обґрунтовано. Якщо траса проходить поза смугою відведення, то для збереження і нормального утримання кабелю встановлюють охоронну зону по 2 м в обидві сторони від осі прокладеного кабелю. Трасу вибирають за межами території, на якій можливе додаткове укладання колії.

Траса не повинна проходити болотистими місцями і місцями, що часто затоплюються, слід обходити ділянки з агресивними речовинами (вапняні грунти, звалища, шлак, скупчення рідкого гною).

На ділянках з електротягою змінного струму мінімальна відстань до електричного кабелю від контактної мережі визначається на основі розрахунків небезпечних і заважаючих впливів тягового струму на кабельному ланцюзі зв'язку.

Трасу ВОЛС можна вибрати  у безпосередній близькості від  електрифікованих залізниць, ЛЕП. Оптичний кабель можна підвішувати на опорах контактної мережі електрифікованих залізниць.

При переході кабелю через  річку необхідно враховувати  особливості річки: інтенсивність  судноплавства, наявність лісосплаву, крутизну і характер ґрунту берегів  і дна річки, ширину і глибину та ін.

Місце переходу кабелю через  річку слід вибирати, як правило, нижче  мосту по течії річки. На всіх судноплавних і сплавних річках, незалежно від  їхньої глибини, кабелі повинні прокладатися із заглибленням в дно річки. Глибина  закладання кабелів повинна бути не меншою

1 м. Кабель ТЗПАПКПЖ 14×4×0,9

При переході кабелю через  судноплавні і сплавні річки, а також через річки шириною  більшою 300м передбачається прокладання  двох кабелів: одного по мосту, іншого — по дну річки. Трасу підводного кабелю відносять від мосту на відстань не меншу 300 м. Підводні кабелі вибираються з бронею із дроту, а на обох берегах в місцях стику з підземним кабелем монтуються

розгалужувальні муфти, які повинні розташовуватися  не ближче 50 м від берега річки. В  нашому випадку по дну річки ми прокладаємо кабель типу ТЗПАПКПЖ.

При прокладанні  по мосту кабель вкладається в  металеві або дерев'яні жолоби оббиті листовою сталлю. Жолоби встановлюються на спеціальних конструкціях мосту. Металеві жолоби повинні бути ізольовані від металевих покривів кабелю.

На схематичному плані вказуються: межі смуги відведення залізниці з ординатами прив'язки їх до головки рейки головного шляху ділянки, високовольтна лінія автоблокування, контури лісів, лук та інших угідь, розташування станцій, переїздів, мостів та інших штучних споруд, зазначаючи їх ординати по трасі, відгалуження залізничних ліній, ЛЕП, русла річок та ін.

Земляні роботи по укладанню кабелю, як правило, повинні  виконуватися механізованим способом із застосуванням кабелеукладача. Ручна розробка ґрунту допускається тільки у випадку неможливості або неекономічності застосування механізмів.

Глибина прокладання  кабелю в ґрунт залежить від меж зміни температури ґрунту на даній глибині і умов забезпечення безаварійної роботи кабельної лінії. Як правило, глибина прокладання кабелю від 0,9 до 1,2 м. В скелястих ґрунтах кабель прокладають на глибині 0,4 м.

При перетинанні кабельної  траси з автомобільними шляхами або залізницями кабель прокладається в азбестоцементних або поліетиленових трубах 100 мм з виведенням їх по обидві сторони від підошви насипу на довжину не меншу 1 м.

Переходи через залізничні колії, якщо ширина підошви не перевищує 35 м. здійснюються способом горизонтального буріння. Кількість труб, що прокладаються, визначається числом кабелів, але повинна бути не меншою двох. (В курсовому проекті прийняти ширину підошви рівну 14 м).

Відстань  по вертикалі при цьому повинна  бути не меншою 1 м від підошви  рейки.

Кабельний перехід  через річку поділяється на дві  ділянки —- підводну і заплавну. Підводна ділянка розташована нижче горизонту води, заплавна — на обох берегах річки і періодично опиняється нижче горизонту високої води. Земляні роботи і укладання кабелю на заплавній ділянці виконують механізмами, що використовуються на сухопутній трасі, глибина укладання 1-1,2 м .

Кабель під водою  вкладають у відкритих траншеях або кабелеукладачами. Розробляють підводні траншеї за допомогою землечерпальних снарядів, землесосів, скреперних установок, а також засобами малої механізації, які використовуються водолазами.

Особлива  увага приділяється укріпленню берегів, для запобігання пошкодження  кабелю під час льодоходу. Відкоси укріплюють бетонними плитами і каменями.

Виконання переходу під залізничним полотном і через водну перепону показане на рисунках 4.1 та 4.2.

Рисунок 4.1 - Виконання переходу під залізничним полотном.

Рисунок 4.2 - Виконання переходу через водну перепону.

Список літератури:

1. Правила технічної експлуатації залізниць України. Київ. Транспорт України, 1995
2. Д.А. Бунин, А.И.Яцкевич. Магистральные кабельные линии связи на железных дорогах. М. Транспорт, 1978
3. Железные дороги, общий курс. М. Транспорт, 1991
4. Д.А. Бунин. Провода и кабели в СЦБ и святи. М. Транспорт, 1982
5. Д.А. Бунин. Проектирование и монтаж узлов связи на кабельных линиях. М. Транспорт, 1969