Публічний виступ – засіб мовленнєвої комунікації, складова професійного зросту

Складний план — це своєрідне поширення простого плану шляхом розгалуження основних питань. Крім того, сюди, звичайно, вводять вступ та висновки.

Цитатний план подібний, як правило, до простого, але замість непоширених речень тут вживаються цитати, які конденсують суть даного питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІV

 ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ОРАТОРУ ДЛЯ УСПІХУ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

 

Для того, щоб навчитися  говорити – треба говорити! Це є  основним правилом для  оратора.

Головне завдання того, хто  говорить – переконати слухачів зробити  конкретні дії. Головний засіб досягнення цієї цілі – постійна підтримка уваги та зацікавленості серед слухачів.

Аудиторія підсвідомо, не замислюючись над цим,  від оратора очікує всього чотири речі, і щоб їх забезпечити він повинен:

- гарно виглядати;

- посміхатися;

- дивитися людям у вічі;

- говорити впевнено. Впевненість  – заразлива[4].

Для успішного виступу  потрібно

І. Психологічно налаштуватись:

1.Бажати і мати, що сказати.

2. Необхідно перебороти  страх: а) визначити причину  страху; б) перебороти страх дією.

3.Промова повинна бут  переконливою: а)досвід; б)знання; в)глибокі думки та ідеї; д)соціальний рівень.

4.Промова – це діалог  з аудиторією.

ІІ.  Підтримання уваги та зацікавленості аудиторії.

А) Звучність – гучність та сила голосу;  залежить від:  бажання, впевненості та готовності говорити; правильного дихання.

Б) Темп:швидкість промови в цілому; паузи; звучання окремих слів.

В) Висота: монотонність; зависокий  тон; занизький тон; недостатня виразність визначальних слів.

Г)Артикуляція – зрозумілість, чіткість вимови.

ІІІ. Зовнішній вигляд, міміка, жестикуляція.

У цьому підрозділі можна писати дуже багато, але у кожної людини є свої неповторні риси. І тому уніфікованих правил практично не існує.

Головне правило – все  повинно бути природнім.

IV.Побудова змісту, компонування  матеріалу.

Матеріал промови повинен  бути підібраним таким чином, щоб постійно підтримувати увагу слухачів.

V. Мова. а)граматична правильність мови; б)точність; в)образність; г)економність.

Методи підтримання уваги аудиторії

1. Приклади(1-2 на виступ).

2.Різка зміна гучності голосу(раптово гучно, раптово тихо).

3.Паузи(після прикладів, після риторичних запитань, після емоційної перерви, при зміні теми). ПАУЗА – СУПЕРПРИЙОМ!

4.Зоровий контакт –  очі в очі. Найскладніший метод  – але найефективніший.

5.Діалог з аудиторією.

6.Звернення до аудиторії з риторичними запитаннями (“Ви розумієте, що..? Ви також помітили..?”).

7.Ствердження до аудиторії  безпосередньо (“Ви прагнете  кращого для країни! Ми разом можемо це зробити!”) [7].

Дуже неприємно під час виступу, коли задаються “незручні” запитання, на які ми не знаємо як, або навіть не хочемо відповідати. До цього теж треба підготуватися дуже ретельно і вжити запобіжних заходів. Є такі рекомендації з приводу того, яким чином реагувати на подібні запитання:

1.Бажано мати свою людину в аудиторії.

2.Якщо знаєш, коротка  відповідь.

3.Якщо не знаєш або  не хочеш відповідати:

а) відкладна тактика:

“Дякую! Це прекрасне запитання! Але ми повернемось до нього трохи  пізніше!”(все це доброзичливо, з мажором та радістю у голосі);

б) підміна понять:

 При негативному ствердженні  або запереченні ви  змінюєте  аргумент “Так, це певна річ, дуже  цікаве  запитання”. І відповідаєте на запитання.

Одним з самих складних завдань є підтримання уваги під час Вашого виступу[2]. Надіятися на те, що кожний виступ буде всім подобатися і сприйматися дуже позитивно – необхідно. Але треба завжди бути напоготові, коли в самий незручний момент з’явиться людина, яка буде намагатися заважати або навіть зірвати Ваш виступ. В тому випадку, коли це не є диверсією проти Вас, нижче наведені поради, допоможуть оратору в скрутному становищі.

Отже, як заспокоїти порушника?:

1. Бажано мати свою людину в аудиторії.

2. Посилення гучності, пауза,  пильний погляд в напрямку  порушника.

3. Продовжуючи виступ, йти  на порушника, дивлячись на  нього.

4. Фізичний контакт(взяти за плече).

5. Ввічливе запитання до порушника типу: ”Чи зможу я Вам допомогти, відповівши на питання, яке Вас турбує?”

6.Звернення до третьої  сторони: “Шановні, вибачте. Але  мені дуже важко з вами спілкуватися  за таких умов!”

7.Закінчення виступу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вміння успішно проводити  публічний виступ дуже важливі для  кожної людини, а особливо для тих, хто працює в інтелектуальній  сфері. Промова — вияв внутрішнього, духовного життя людини, її світогляду, її розуміння світу. Не випадково письменники, створюючи образи видатних діячів, показуючи їх вплив на поведінку і мислення людей, нерідко наводять їх промови (згадаймо, наприклад, промови Захара Беркута та Спартака з однойменних творів І. Франка та Р. Джованьйолі) [5].

Ось чому сьогодні відроджується  увага до риторики у навчальних закладах усіх рівнів. Адже, як сказав Цицерон, ораторами не народжуються — ораторами стають.

В нашій роботі ми розглянули основні особливості проведення публічного виступу та визначили  головну (на наш погляд) передумову успішного проведення публічного виступу.

Відповідно до даного дослідження головною передумовою проведення публічного виступу є його підготовка. Адже передумовою успіху оратора є, звичайно, його природні дані, обсяг знань і набутий життєвий досвід. Але навіть найдосвідченішому і найталановитішому промовцю потрібна спеціальна підготовка до виступу.

Ми визначили такі найважливіші етапи підготовки до кожного публічного виступу: визначення цільової настанови, збирання фактичного матеріалу, систематизація матеріалу і продумування логічної послідовності виступу (складання плану), добір мовних засобів для реалізації задуму, психологічна підготовка до виступу. З цього переліку видно, що підготовка до виступу майже нічим (крім останнього етапу) не відрізняється від підготовки до написання реферату чи навіть курсової (тому засвоєння елементів дидактики є, по суті, продовженням усієї системи розвитку мовлення і передусім оволодіння публіцистичним стилем, усною формою якого є більшість видів ораторського мистецтва).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.  Абульханова-Славская  К.А. Стратегия жизни. — М.: Наука, 1991. — 299с.

 

2.  Бандурка А. М., Бочарова  С. П., Землянская Е. В. Психология  управлення. — Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. — 464 с.

 

3.  Бурлачук Л.Ф., Келесі  М. Про критерії розвитку особистості  // Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. — Вип. 2. — К., 1996. — С. 90—93.

 

4.  Возняк Л.С. Психологічні  особливості професійної підготовки майбутніх спеціалістів до управлінської діяльності: Автореферат дис. канд. пси-хол. наук. — К., 2000. — 19 с.

 

5.  М. Гаспарова, В.  Борухович «Ораторське мистецтво  древньої Греції», Москва,  «Художня  література», 1985 р.;

 

6.  Гладіліна Г. Г., Сеніна  В. К. Питання мовленнєвої культури  та стилістики. К., 1997.

 

7.  Дейл Карнегі. Учись  виступати публічно і впливати  на широке коло людей. –  К., 2000.

 

8.  Демб А., Нойбауер  Ф. Ф. Корпоративне управління: Віч-на-віч з парадоксами: Пер.  з англ. — К.: Основи, 1997.— 302 с.

 

9.  Ділова українська  мова: Навч. посібник / За ред. О. Д. Горбула. К., 2000.

 

10.  Коваль А. Л. Слово про слово. К., 1986. Коваль А. П. Ділове спілкування. К., 1992.

 

11.  Культура ведення  дебатів. – Харків, 1988.

 

12.  Паламар Л. М., Кацавець  Г. М. Мова ділових паперів:  Практ. посібник. 4-те вид. К., 2000.

 

13.  Ораторське  мистецтво  /Т.Ю.  Васильєв,  В.Д. Н.П. Осипова  та ін.  Консп. лекцій- - Харків:  Нац. юрид. акад. України, 1997. - 90 с.

 

14.  Ораторське мистецтво:  Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. Видання друге /Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін. За ред. Професора Н.П. Осипової. — Х.: Одіссей, 2006. — 144 с.

 

15.  Стец В.А., Стец І.І., Костючик М.Ю. Основи ораторського  мистецтва. Навчальний посібник. - Економічна думка, Тернопіль, 1998.- 60 с.

 

16.  Томан Іржі. Мистецтво  говорити. – К., 1998.