Паронимия та паронимична атракция у поетичному тексти

“Мова має постійну тенденцію до автоматизму в створенні та сприйнятті мовних знаків” [10;12], але цій тенденції протистоїть прагнення людини (зокрема, поета) відшукати в системі мови незадіяні ще ресурси, орієнтовані на смислову багатогранність, рельєфність та рефлективність слова. Вже на початку двадцятого століття одним із найпоширеніших способів оновлення мови поетичного тексту стає глибокий звуковий повтор, що тяжіє до паронімії і переходить поступово в неї.

ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І ПАРОНІМІЯ ТА ПАРОНІМІЧНА АТРАКЦІЯ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ……………………………………………………………………………….6
1.1 Означення і розрізнення понять ………………………………………………..6
1.2 Структурні різновиди паронімії……………………………………………….10
РОЗДІЛ ІІ. СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ПАРОНІМІЇ У ПОЕЗІЇ
ЛІНИ КОСТЕНКО.....................................................................................................14
2.1 Стилістично – семантична класифікація відношень між патронімічними атрактантами, функції паронімів у тексті………………………………………...14
2.2 Осмисленість стилістичного прийому у поезії Ліни Костенко …………......19
2.3 Асоціативний аспект паронімічник зв’язків………………………………….20
2.4 Прості паронімічні пари………………………………………………………..24
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...26
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...28
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..30