Масові психологічні прояви

               Масові психологічні прояви                                                                                                                                                                                                          

                                          

                                                                                     
4.Масові психічні прояви 
4.1. Види та прояви натовпу 
4.2 Психологія організованої публіки 
4.3 Психологія неорганізованої публіки 
4.4 Умови та етапи розвитку паніки 
4.5 Специфічні особливості паніки 
4.6 Сутність, види та розвиток масової агрессії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одним з аспектів соціальної психології, який привертає до себе багато уваги, стала проблема вивчення проявів психічної діяльності в умовах груп та колективів. Взагалі ми звикли до думки, що свідомість у всіх своїх якостях та особливостях безумовно індивідуальна. Звісно, це відповідає дійсності, але можливо також і інше.

Одночасний прояв однієї зі сторін свідомості великої кількості людей називають масовими психічними явищами. До них відносять громадську думку, колективне переживання, змагання, наслідування та різноманітні групові заходи.

Масові психічні явища, проходячи крізь найближче соціальне середовище людини - колектив, групу, починають активно впливати на особистість, її спілкування та стосунки.

Багато хто з політиків приділяв особливу увагу вивченню психології мас. Підвищеним інтересом до цієї галузі знань був відомий Гітлер. Він цікавився науковими працями відомих психологів та практичним досвідом їх роботи стосовно цих питань, навіть створив декілька науково-дослідних інститутів, що вивчали методи впливу на людську психіку для створення стратегій і тактик підкорення світу.

4.1. Види та прояви натовпу

Натовп - відносно короткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які перебувають у стані підвищеного емоційного збудження і об'єднані безпосередньою просторовою близькістю та загальним об'єктом уваги. Перші дослідники цього феномену (Г. Лебон, Г.Тард, З.Фрейд та ін.) вважали його ірраціональною, сліпою, руйнівною силою, якою владарюють неусвідомлені імпульси,зараження, наслідування та навіювання.

          За ступенем активності натовп поділяють на пасивний, активний, агресивний.  Пасивний натовп. Характерна його ознака – відсутність (прихованість) емоційного збудження. За таких умов люди слабко пов’язані між собою інформацією, а отже не можуть спільно діяти. Вони спокійно очікують на щось або хаотично і відносно незалежно один від одного пересуваються (натовп людей на вокзалі).  Активний натовп. Таким є натовп, що перебуває у стані емоційного збудження, яке породжує психологічну готовність людей діяти спільно. У них формуються подібні соціальні установки на певні форми поведінки. В активному натовпі міцнішають зв’язки між людьми, стає інтенсивнішим обмін інформацією та ін. У стані внутрішньої активності натовп психологічно готовий до спільної дії, але ще не діє; реально діючий – виявляє активність внутрішньо і зовнішньо. Агресивний натовп. Його характеризує високий рівень емоційного збудження, внутрішньої і зовнішньої активності. З часом у цьому натовпі з’являється новий стан, пов'язаний з накопиченням психічного напруження людей, відчуттями відчаю, гніву тощо. Головною особливістю агресивного натовпу є деструктивна, руйнівна поведінка щодо предметів і людей (наприклад, спортивні вболівальники-фанати). За характером поведінки виокремлюють випадковий, діючий, конвенційний, експресивний різновиди натовпу. Випадковий натовп. Його виникнення пов’язане з інтересом до певної події (наприклад, якась пригода, катастрофа, дорожна аварія). Цей тип натовпу на перший погляд виглядає як найбільш безпечний, але насправді, це не зовсім так. Інколи наслідки перебування в ньому можуть стати фатальними. Діючий натовп. Він може бути агресивним, панічним, корисливим, несамовитим. Його дії часто спричинені ненавистю до когось, необхідністю рятуватися від небезпеки, прагненням оволодіти якимись цінностями або станом екстазу (під час релігійних ритуалів, концертів, карнавалів). Конвенційний натовп (обумовлений). Основою його формування поведінки є визнання реальних чи уявних правил і норм. Дії такого натовпу легше прогнозувати, коригувати. Експресивний натовп (або “танцюючий”). У такому натовпі людей об’єднують спільні почуття (карнавал, дискотека, радість, протест, горе та ін.). Головна небезпека наступає тоді, коли його учасники починають спільні ритмічні рухи. У таких ситуаціях зростає вірогідність мішанини, спричинити яку може “циркулярна реакція” внаслідок втрати координації однією людиною.         

 ПРОЯВИ ІНДИВІДА У НАТОВПІ .   Людину у натовпі характеризують наступні риси. Анонімність. Учасник натовпу являється в ній як би безіменним, і, загубившись у “безликій масі”, поступаючи “як всі”, людина припиняє відповідати за власні вчинки.  
Інстинктивність. У натовпі індивід віддає себе під владу таким інстинктам, яким ніколи, будучи в інших ситуаціях, не дає волі. У нього знижується здатність до раціональної переробки інформації, яку сприймає. Неусвідомленість. У натовпі зникає, розчиняється свідома особистість. Стан єдності (асоціації). У натовпі індивід відчуває силу людської асоціації, яка впливає на нього своєю присутністю. Вплив цієї сили виражається або у підтримці і посиленні, або у стримуванні і придушенні індивідуальної поведінки людини. Стан гіпнотичного трансу. Індивід, який провів певний час серед діючого натовпу, впадає у такий стан, який нагадує стан загіпнотизованого суб’єкта. Він уже не усвідомлює своїх вчинків. У нього, як у загіпнотизованого, одні здібності зникають, інші ж доходять крайнього ступеня напруги. Відчуття непереможної сили. Індивід у натовпі здобуває відчуття нездоланної сили, завдяки одній лише чисельності. Заражуваність. У натовпі будь-яка дія заражувальна до такого ступеня, що індивід дуже легко приносить в жертву свої особисті інтереси інтересу натовпу. Аморфність. У натовпі повністю стираються індивідуальні риси людей, зникає їх оригінальність і особистісна неповторність. Втрачається психічна надбудова кожної особистості і розкривається і виходить на поверхню аморфна однорідність. Безвідповідальність. У натовпі в людини повністю втрачається почуття відповідальності, яке практично завжди є стримуючим началом для індивіда. Соціальна деградація. Стаючи частинкою натовпу, людина як би опускається на кілька сходинок нижче у своєму розвитку. В ізольованому положенні – у звичайному житті вона скоріше за все була культурною людиною, у натовпі ж – це варвар, тобто істота інстинктивна. Людина у натовпі еретерплює зниження інтелектуальної діяльності. Для людини натовпу також характерна підвищена емоційність сприйняття всього, що вона бачить і чує навколо себеомим і тому занадто підкоряється впливу вікової спадковості, щоб не бути насправді надзвичайно консервативної. Наданий сам собі, натовп незабаром стомлюється своїми власними безладдями й інстинктивно прагне до рабства.  

             4.2.Психологія організованої публіки. 
        Зібрана (організована) публіка – це скупчення певної кількості людей, які чекають певних переживань або цікавляться одним і тим самим предметом. Зібрана публіка характеризується такими рисами: 
1)    загальна зацікавленість одним і тим же предметом чи подією

2)    готовність реагувати подібним чином

3)    подібність установок і орієнтацій

4)      готовність до дій. 
         Механізм психологічного об’єднання відбувається так: 
•    фізичне об’єднання в одному приміщенні

•    на всіх діють одні і ті самі стимули

•    утворюються загальні реакції та переживання. 
         Така публіка усвідомлює свої настрої, у ній можуть виникати такі ж явища, як у натовпі, а саме: загальне емоційне напруження, втрата рефлексивності, відчуття єдності та солідарності. 
         Зібрання людей у публіці набуває певних рис, властивих натовпу, зокрема свідома особистість зникає. 
         Особливе значення зібраної публіки виявляється у періоди соціальних хвилювань, розвитку революційних настроїв, війн, страйків. Будь — яке зібрання може перетворитися у агресивний натовп, а тоді – повстанський. У випадку, коли ним оволодівають організовані групи чи окремі вожді, то вони можуть спрямувати його дії у бажаному для них напрямку.

4.3 Психологія неорганізованої публіки

          Незібрана (неорганізована) публіка – це читачі одних і тих самих газет, слухачі одних радіопередач, глядачі одних телепрограм. Сьогодні можна говорити про незібрану публіку користувачів Інтернету. 
          Зовні незібрана публіка – це велика кількість людей, мислення та інтереси яких орієнтуються ідентичними стимулами в одному напрямку. Тому і поведінка у них подібна. Ця подібність виявляється як на побутовому, так і більш важливому соціальному напрямку, а саме  в ідеології та політиці. 
           Незібрана публіка має такі особливості: 
1)    зовні не виявляються феномени, характерні для натовпу чи зібраної публіки

2)    не виявляється емоційне зараження

3)    повністю не зникає рефлексивність

4)    не розвивається деіндивідуалізація. 
           Будь — які види незібраної публіки складають підґрунтя для формування подібних поглядів, готовності некритичного сприймання інформації. Все це складає базу для створення певних думок щодо деяких питань та готовність реагувати подібним чином на ідентичні стимули. Таким чином, незібрана публіка є базою для виникнення  думок і настроїв – макроформ масової свідомості і відповідної поведінки.  
            Особливим прикладом незібраної публіки є дії виборчих компаній та масова електоральна поведінка. Механізмом електоральної поведінки залишається стихійність. Електорат поділяється на дві  частини. Перша, менша частина, – це організований електорат, діє на підґрунті індивідуальної чи групової свідомості і підпорядковується управлінським структурам.

Друга, більша, є неорганізованим електоратом. 
              Механізмом поведінки незібраної публіки є масові настрої, що виникають на підґрунті віри у підвищені обіцянки. На цьому грали і грають основні політичні гравці – політичні партії, рухи, блоки, окремі кандидати. Виборці вимагають неможливого і тому обіцяють те, що вимагають. Звідси перманентні реформи без найменшого уявлення про наслідки. Будь — яка партія (чи інша соціальна сила), що бажає влади, знає: досягти її можна тільки перевищенням обіцянок суперників. Таким чином, інструментом масової демократії, на думку Г. Лебона, є вплив на масові настрої з метою спонукання певної поведінки мас.У рішеннях більшості виборців переважає стихійний вибір, що ґрунтується на емоційному ставленні.

4.4 Умови та етапи розвитку паніки

Однією з форм поведінки натовпу є паніка. Слово «паніка» походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів і стад. Своїм гнівом він викликав паніку ( від грец. panikon – несвідомий жах) у стада. Тварини кидались у прірву без видимої причини. Жах, що виникає ненароком, розповсюджується з величезною швидкістю і приводить всіх тварин до загибелі. Панічна поведінка властива людям у натовпі. Панікою називається емоційний стан, що виникає як наслідок недостачі чи надлишку інформації в умовах реальної чи уявної загрозливої ситуації. Для виникнення паніки необхідні умови. 
1. Ситуативні умови. Ймовірність масових панічних настроїв зростає у   періоди загострення суспільних ситуацій. Коли люди чекають певних подій, вони краще сприймають будь — яку загрозливу інформацію. 
2. Фізіологічні умови. Змореність, голод, алкогольне та наркотичне сп’яніння, недосипання виснажують людей фізіологічно і психічно. Унаслідок цього зменшується спроможність раціонально сприймати і оцінювати ситуацію, люди стають більш емоційно сприйнятливими. Усе це разом сприяє виникненню масової паніки. 
3. Психологічні умови. Це раптові загрозливі події, сильне хвилювання, здивування, переляк. 
4. Ідеоголічні та політичні умови. Сюди належать нечітке усвідомлення людьми цілей, недостатньо організоване управління і недостатня згуртованість групи. У недостатньо слабо  згуртованих груп за умови екстремальної ситуації швидко руйнуються загальні цінності і норми в ім’я індивідуального порятунку. За умов високої згуртованості, спеціальної підготовки, тренувань і загальних цінностей військові підрозділи під час бойових дій демонструють високий рівень стійкості до паніки.

 

4.5. Специфічні особливості паніки

У випадку паніки слід урахувати її специфічні особливості. 
Перша. Хто є зразком для наслідування натовпу. Після появи стимулу є декілька секунд, коли натовп готується до дій. Тут натовпу можна і потрібно «підсунути» бажаний приклад для наслідування. Хтось може крикнути «Лягай», «По місцях». Той, хто виконає команду, стає зразком для наслідування. Жорстке управління людьми у панічні моменти є способом ефективного зупинення паніки. 
           Друга. Особлива роль у масових поведінках належить ритму. Якщо його немає, то слід ввести ззовні. У 1930 р. на велодромі у Парижі закінчився мітинг. Люди пішли до виходу. Почалася давка, що могла б перерости у паніку. Група друзів – психологів швидко оцінила ситуацію і почала ритмічно кричати «Не – штов – хай». Цей крик підхопили інші. Паніка зникла. 
            Ритмічна хорова музика і співи мають величезне значення для регуляції масової стихійної поведінки. Невипадково суботники супрово-джуються маршовою музикою. Таку роль має хоровий спів у військових на марші. Революційні та патріотичні пісні мають подібну ритміку. Чилійська «Venceremos», французька «Марсельєза», польська «Варшав’янка», радянська «Вставай страна огромная» — стали засобом протистояння страху та паніці у гострих ситуаціях. 
             Відомі і протилежні засоби. Якщо у вас є бажання зірвати мітинг політичних противників, то підгоніть до місця мітингу радіофікований автобус і почніть транслювати щось типу  «Ви жертвою пали…» або інший реквієм. Це викличе негативні емоції і панічні настрої.Ще більш небезпеч-ною є масова або стихійна агресія. Стихійною агресією називають масові ворожі дії, спрямовані на спричинення страждань, завдання фізичної або психічної шкоди. Дуже часто вона передбачає знищення інших людей або спільностей. Зовнішня агресія стихійна, але за нею стоїть внутрішня агресивність. Вона обумовлена емоційним станом у відповідь на переживан-ня непереборності якихось бар’єрів. Стихійна агресія завжди супрово-джується додатковими сильними емоціями негативного гніву, ворожості, ненависті. Слід пам’ятати, що війни ведуть організовані маси, а повстання та революції здійснюють агресивні натовпи. У цьому плані агресію розглядають як масову агресивну поведінку натовпу. 
              Дослідники виділяють умови виникнення та умови розвитку агресії. До умов виникнення відносять:

1) фізіологічні – алкоголь, наркотики

2) психологічні – відчуття  фрустрації як неможливості досягнення  мети

3) ситуативні – наявність  лідерів та засобів прояву  агресії (камінь на дорозі)

4) провокаційні дії властей  або окремих їх представників. 
                Умовами розвитку агресії є: 
1) конкретний привід, що підкреслює психологічну безнадійність ситуації

2) люди, які підтримують  це уявлення і готові спрямувати  натовп проти винних осіб

3) конкретний об’єкт агресії  – представник влади чи певний  інститут влади. 
                Виділяють декілька варіантів масової агресивної поведінки натовпу: експресивна, імпульсивна, афективна, ворожа, інструментальна. 
                Експресивна агресія – це агресивна поведінка що лякає, метою якої є демонстрація агресивних намірів. Це      необов’язково руйнівні дії. Класичним прикладом експресивної агресії є ритуальні танці, військові паради, масові процесії. 
                 Імпульсивна агресія провокується певними діями, і швидко натовп починає діяти. Така агресія має флюктуаційний  (хвильовий) характер, виявляється у вигляді припливів чи відпливів агресивної поведінки. 
                 Афективна агресія. Вона позбавлена діючого компонента, дуже вражаюча, але безглузда агресія. Афективна агресія натовпу часто призво-дить до загибелі самого натовпу. Це такий стан натовпу, що вимагає жертв і руйнувань за будь — яку ціну. 
                  Ворожа агресія передбачає завдання шкоди. 
                 Інструментальна агресія – мета дії суб’єкта нейтральна, агресія – є засобом її досягнення. Дві останні форми агресії є організованими, але маскуються під стихійну поведінку натовпу. 
Механізми впливу на агресивний натовп підпорядковується загальним законам. Позбавлення натовпу анонімності за допомогою ЗМІ шкодить зростанню його агресивності і сприяє його організованості. Велика роль лідерів у натовпі як ініціаторів повстання. Вплив лідерів зменшується в міру збільшення натовпу. Лідери мають великий вплив лише до того часу, поки навколо них не утворюється натовп. Далі він діє за законами власної стихійної поведінки.

4.6. Сутність,види та розвиток  масової агресії

За весь період розвитку людства і у наш час неодноразово виникали проблемні ситуації, що вирішувалися за участю діючих (агресивних, бунтівних) мас.

Агресія - це емоційна реакція на неможливість подолати якісь бар'єри, досягти певних цілей, що виражається у руйнівних діях з метою заподіяти матеріальну, фізичну, психологічну шкоду, або навіть знищити інших людей.

Є декілька основних умов виникнення та розвитку агресії: