Концепція дитячого видання «Вінні Пух»

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і  науки, молоді та спорту України

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни

«Редакторсько-видавничий фах. Книжкові видання»

 

на тему:

«Концепція дитячого видання «Вінні Пух» »

 

 

 

 

 

Виконала 

студентка ІІІ курсу

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

групи К 33-11

Бакумовська Ірина Юріївна

 

Запоріжжя

2013

 

ВСТУП………………………………………………………………………………3

Структура видання………………………………………………………………6

 Специфіка видання……………………………………………………………...8

Особливості оформлення і зміст  наповнення видання…………………….9

 Аудиторія, цільове призначення видання…………………………………..11

Список використаної літератури……………………………………………..13 

вступ

З появою книгодрукування  стали видаватися і книги для  дітей. Від другої половини XVI т.. залишилося 12 дитячих книг, що призначалися для навчальних цілей. Це абетки або граматики, що включали алфавіт, вправи для читання і хрестоматійну частину – різноманітні тексти. Першою друкованою книгою для дітей є абетка, складена Іваном Федоровим, видана ним у Львові в 1574 р. У хрестоматійній частині цієї абетки були розміщені твори, які можна розглядати як зачатки поезії, прози, публіцистики, пізнавальної літератури для дітей.

У XVII т.. література росте кількісно, змінюється якісно. На сторінках навчальних книг збільшується число текстів для читання. Книга оформляється буквицями, заставками, кінцівками, орнаментом, гравюрами.

У XVIII в. основна увага  приділяється навчанню дітей, а дитинство  розглядається як час накопичення  корисних знань, навичок, позитивних якостей  характеру. Ці завдання вплинули на предмет  видань для дітей того часу.

Книга – це один з основних та найголовніших способів формування дитини як особистості. Дитяча література має великий вплив на розвиток дітей. Як зазначає Антонова С.Г: «Цільове призначення художньої літератури для дітей полягає, по-перше, в тому, щоб показати їм внутрішній світ особистості, познайомити з людиною і його життям. По-друге, в тому, щоб розвивати не тільки інтелектуальну, а й емоційну сферу особистості дитини, сприяти накопиченню не тільки знань, але й емоцій, показати не тільки уявлення, а й відчуття.

Для середини XIX т.. характерні дві тенденції. По-перше, зростає число видань для дітей, по-друге, починає формуватися самостійна концепція дитячої книги. Так, якщо в період з 1819 по 1828 р. щорічно видавалося приблизно 19 книг, причому оригінальні твори займали в репертуарі видань близько 25% назв, то з 1829 по 1854 р. було видано більше 826 книг для дітей, що становить щорічно близько 33 видань, серед яких вітчизняним авторам належало до 59% назв. У цей час виходять твори Н.А. Некрасова, А.Н. Островського, І.С. Тургенєва, Ф.М. Достоєвського, М.Є. Салтикова- Щедріна, Д.В. Григоровича, Л.Н. Толстого, А.І. Герцена. Розвивається літературна критика, яка зачіпає питання видань для дітей. Найвідоміші письменники, критики розглядають особливості видань для дітей та висловлюють свої уявлення про дитячу книгу.

До кінця XIX т.. книга для дітей стала перетворюватись в модель видання, що відповідає конкретним вимогам, тобто і письменникам, і видавцям стало ясно, що це особливі видання, які повинні мати певні властивості, причому визначальними підставами для виділення цієї групи видань стали предметна область і соціальні функції .

Особливе значення має  вміння автора розпізнати дитячу психологію, орієнтуватися на інтереси, уподобання дітей, можливості сприйняття ними тих чи інших фактів. Кажуть, що для створення творів дитячої літератури необхідно зберегти «дитяче бачення світу», що дозволяє чітко уявляти собі властивості і якості дитячого сприйняття. Дитячий письменник повинен розуміти і знати дитину та, звичайно, володіти особливим талантом, який визначає майстерність автора, - талантом створювати живі незабутні картини навколишнього світу, пізнаваного дитиною і повчаючого його .

При створенні твору власне дитячої літератури враховується специфіка  певного віку.

Очевидно, письменник, який звертається до дитячої літератури, повинен відрізнятися особливим ставленням до життя, уявляти собі, як навколишня дійсність сприймається дитиною, відзначати незвичайне, яскраве – те, що цікаво його майбутнім читачам .

Розроблені певні методи написання твору літератури спеціально для дітей. Ось тільки один, досить поширений прийом, пов’язаний з особливою позицією автора твору, - він дивиться на навколишній світ ніби з дитинства, яке описує. Письменник не спостерігає за своїми героями з боку, а розглядає події їхніми очима. Саме так розвивається розповідь у повістях «Дитинство» Л. Толстого і «Дитинство» М. Горького, «Блакитна чашка» А. Гайдара. Письменник перевтілюється у своїх персонажів, не дозволяючи собі ні на хвилину відсторонитися і поглянути на них очима дорослого. Мабуть, саме погляд на світ з дитинства повідомляє змістом цих повістей одне з найістотніших для творів дитячої літератури якостей – якість достовірності описаного, зрозумілості для читача.

Таким чином , дитяча література спеціально створюється в розрахунку на певну вікову категорію читачів  з урахуванням специфіки дитячого сприйняття.

Одностайної думки щодо об’єктивних  критеріїв виділення дитячої  літератури із літератури взагалі до цього часу немає. Її існування (і теоретично, і практично), як правило, визнається de facto. Окремі літературознавці не виділяють цього поняття, наполягаючи на спільних естетичних властивостях. Існує думка, що дитяча література – це різновид масової літератури з невисоким художнім рівнем.

Усе ж домінує протилежний  погляд, згідно з яким дитяча література – окремий, специфічний тип літератури. Але, на жаль, сьогодні ще відсутня методологічна база й термінологічний інструментарій щодо побудови теорії дитячої літератури. У попередні десятиліття пошук методологічних опір вівся переважно в педагогіці й соціології, в психології і психоаналізі.

 

СТРУКТУРА ВИДАННЯ

На сьогодні існує безліч структурних типів  видань для дітей. Найпопулярніші  - це книжка-іграшка та книжка-кодекс. Обидва типи привертають увагу батьків  та наймолодших читачів своїм яскравим оформленням. Що стосується книжки-іграшки, то такий тип книжок завжди чіпляє увагу саме своєю незвичайною формою.

Мова  буде йти про такий тип книжок, як книжка-кодекс. Структура такої  книги включає в себе такі елементи:

• Суперобкладинка – паперова обкладинка поверх палітурки книги.

Суперобкладинка – окрема обкладинка, що надівається на палітурку або основну обкладинку. В нашому випадку, вона буде використовуватися як реклама, елемент зовнішнього оформлення, оберігає від забруднень.

• Обкладинка – міцна, зазвичай тверда, кришка з картону, шкіри, тканини, паперу, в яку полягають (вклеюються) зброшуровані аркуші книги.

Обкладинка  звичайно являє собою аркуш цупкого  паперу або м’якого картону, яким обгорнутий книжковий блок. Служить для його захисту. Книжкові покриття, виконані з більш твердих матеріалів, називаються палітуркою. Книга в обкладинці конструктивно дещо відрізняється від книги в палітурці: у ній відсутні форзаци. Виготовлення книги в обкладинці дешевше, ніж в палітурці.

• Палітурка складається з палітурної кришки і приклеєних до неї додаткових функціональних елементів, таких як, форзаци, марлеві клапани і каптал.

Розрізняють два основних конструктивних типу палітурки  – цілісний і складений. Палітурка буває м’яка (гнучка) і жорсткий, обрізний і з кантом, інтегральний. Ми використовуємо жорстку палітурку.

• Форзац – елемент конструкції книги , що з’єднує книжковий блок з палітурній кришкою. Зазвичай виконує декоративно- оформлювальну функцію: приховати « виворітну » сторону палітурної кришки і місце кріплення останньої з книжковим блоком. Іноді на форзацах поміщають різні довідкові дані ( в словниках, підручниках ).

Форзаци в основному поділяються на два види: цільнопаперові і складені. Цільнопаперові являють собою зфальцовану вдвічі паперову заготовку, розкроєну в частковому напрямку, рівну формату необрізаного книжкового блоку. Складовою форзац складається з окремих паперових заготовок, з’єднаних тканинним фальчиком .

• Корінець – місце, де зшиті аркуші книги , зошити .
• Титульний лист, титул (лат. Titulus - « напис , заголовок «) – одна з перших сторінок книги, яка випереджає текст твору. На титульному аркуші розміщуються основні вихідні відомості: ім’я автора, назва книги, місце видання , назва видавництва, рік видання.

Іноді на титульний лист виносять додаткові  відомості: імена осіб, які брали  участь у виданні (відповідальний редактор , перекладач і т. д.), найменування установи , що затвердив книгу як підручник , навчального посібника і т. д.

• Вихідні відомості – відомості про друкованому виданні, необхідні для його бібліографічної обробки та статистичного обліку, а також для інформування споживача.

В нашому видання вони будуть розташовуватися на титульному аркуші, звороті титульного аркуша, останній сторінці. Вихідні відомості полегшують розстановку і пошук книг у бібліотеках, книгарнях .

• Шмуцтитул – спеціальна сторінка , яка випереджає розділ книги.

Як правило, шмуцтитул містить короткий назва цієї частини або глави, епіграф і т. д. Звичайно, розташовуватиметься він на правій друкованій смузі з порожнім обігом. По виконанню шмуцтитул може бути набірним, мальованим , комбінованим, декоративним, сюжетно – ілюстративним – залежно від типу видання. В нашому випадку, він буде декоративним.

 При  економному оформленні видання шмуцтитул замінюється шапкою. Шапка – заголовок, поміщений в самому верху початкової смуги книги або її частини, глави і відділений від наступного тексту великим пропуском.

 

СПЕЦИФІКА ВИДАННЯ

Видання розраховане на дітей віком від 5 до 10 років. При створінь твори літератури необхідно враховувати специфіку інтересу дітей, який впливає на предмет вмісту. Крім того, слід мати на увазі, що дитина постійно розвивається під впливом зовнішніх умов.

При створенні дитячих книжок потрібно розуміти, що діти дивляться на світ зовсім іншим поглядом, тому і література дитяча значно відрізняється від літератури дорослої. Тому, автор, пишучи твір для дітей, повинен писати так, нібито він сам є дитиною.

Книжки, які видаються  спеціально для наймолодших читачів,  безперечно, цікаві, завжди пізнавальні. З їхньою допомогою розширюється кругозір маленького читача, а також  деякі видання в змозі поєднати найголовніше – щирий дитячий  погляд на речі та дорослу тонку  іронію стосовно цих речей.

Двадцяте та двадцять перше століття позначене стрімким розвитком в Україні книговидавничої справи. Виданням для дітей відводиться роль ідеологічного формування особистості, що трагічно позначається на літературному процесі та долі самої України. Проте, незважаючи на спади й піднесення у творчому процесі, книговидавнича галузь невпинно розвивається. 

 

ОСОБЛИВОСТІ ОФОРМЛЕННЯ І ЗМІСТ НАПОВНЕННЯ ВИДАННЯ

Текстові  та ілюстраційні оригінали, що застосовуються для поліграфічного відтворення  видання, повинні відповідати вимогам  ДСТУ 3772.

 Оригінали  повинні містити вихідні відомості,  оформлені згідно з вимогами  ГОСТ 7.4 залежно від виду видання.

Поліграфічне  виконання видання повинно відповідати  вимогам, встановленим цим стандартом до видання для тієї вікової категорії  читачів, для якої воно призначене. Якщо видання призначене для читачів  двох або більше вікових категорій, то його поліграфічне виконання повинно  відповідати вимогам до видання  для молодшої з зазначених вікових  категорій читачів.

Формат  видання встановлюється видавцем залежно  від виду та обсягу видання. Формат книжкового видання повинен відповідати  вимогам ГСТУ 29.5.

Видання може бути віддруковане способом офсетного  або високого друку.

 Не  допускається друкувати видання  способом глибокого друку.

 Не  рекомендується друкувати видання  І та II групи способом високого  друку.

Усі матеріали, що використовуються для виготовлення видання, повинні відповідати вимогам  нормативних документів на них, мати дозвіл МОЗ України на використання для попередження їх шкідливого впливу на читачів.

Кольорові зображення повинні бути насичені та зберігати всі кольори. Фарби  на зображенні повинні бути суміщені.

У виданні  повинні бути відтворені всі елементи тексту та ілюстрацій. Зображення повинні  бути чіткими, однакової контрастності як в одному примірнику видання, так і в усьому тиражі.