Класифікація блогів, основні види і характеристика, порівняльний аналіз

Інформаційне наповнення блогів повинне відповідати тематиці сайту, однак порушення певних проблем, періодичність оновлення, форми викладу залежать від самого автора, який одночасно уособлює в собі всі професії, які необхідні для створення друкованого видання: головного редактора, літературного, дизайнера, коректора, фотографа, журналіста, дизайнера і маркетолога. Однак сайти місять певні вимоги щодо ведення блогів, за якими слідкує модератор. Останній має повноваження забороняти публікацію певної інформації або ж видаляти її. Також за дотриманням певних вимог слідкує влада та громадські організації. В історії траплялися випадки, коли блогери змушені були виплачувати штрафи.

Достовірність інформації у  блогах простежити майже неможливо, тому їм довіряти не завжди варто. Блоги можна використовувати у інформаційних війнах, про що зазначає дослідниця Леся Сварга.

Існують певні методи привертання  уваги аудиторії, які є дуже дієвими  і необхідними для блогерів платних акаунтів, які переслідують комерційну мету.

 

 

РОЗДІЛ 2: ВИСВІТЛЕННЯ  ПОЛІТИЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ У БЛОГАХ

 

1. Політичні блоги

 

1. Висвітлення політичної проблематики у блогах сайту ТелеКритики

 

Основна особливість сайту  – величезна кількість авторів, про яких курсивом подається інформація, порівняно невелика кількість їхніх публікацій, неперіодичність оновлення, невеликі дискусії, виключно політична тематика. Авторитетні автори переважно працівники ЗМІ: журналісти, публіцисти та редактори – Олександр Горобець, Дмитро Сизов, Діана Дуцик, Юрій Луканов.

Блоги ведуться російською та українською мовами, при чому один  і той же автор може публікувати статті по-різному. Хоча на інших сайтах для збільшення відвідуваності та популярності своїх постів більшість українських блогів ведеться російською мовою, ця тенденція не поширилась на Телекритику.

Заголовки несуть в собі не лише інформацію про наступну проблему, яку висвітлюватиме автор («Умер Михаил Козаков», а й певну інтригу («Це ласкаве слово «холуй»).

Блогери розміщують не лише повідомлення про певну подію, яка відбулася, а й висловлюють своє ставлення, роздуми, висновки. З одного боку – це не нав’язлива форма висвітлення власної думки, з іншого – підсвідоме «переманювання» читача на власну позицію. Свідченням цього є вживання майже у кожній публікації таких словосполучень «Я вважаю», «На мою думку», «Мені як українському журналісту цікаво», і так далі.

Так як блогери самостійно обирають тему та форму її подачі, іще однією особливістю блогів є наявність звернень, сатири, риторичних запитань вкінці повідомлень. Наприклад, у статті Василя Туза «Це ласкаве слово ‘’холуй’’» автор висміює журналістів, називає їх бидлом і продажною масою, звинувачує у тому, що нині така влада, держава і народ. Автор звертається не лише до народу, а й до конкретних осіб: пана Лубченка, пані Герман, пані Бондаренко, дає поради Андрію Шевченку. Стаття Юрія Луканова «Журналісти! Не ставайте штрейкбрехерами» містить у своєму заголовку заклик, однак він опублікований не від імені автора, а як цитата однієї з ключових осіб публікації.

Блоги на ТелеКритиці нерідко створені з метою спілкування, а точніше звернення до представників влади. Інформація може подаватися не лише у формі звернення, а й як вимоги, виправдовування, вибачення і так далі. Наприклад, Олег Шинкаренко у статті «Депутат регіонал: чесних журналістів знищать» вимагає у пана Болдирева вибачитись перед українськими журналістами, в іншому випадку, вони (тобто журналісти) вважатимуть, що певна позиція влади щодо представників ЗМІ буде наступною – «або ми вас купляємо, або вбиваємо».

Блоги всіх авторів оформлені однаково: білий фон, чорний шрифт, певний кегель, фотографія автора. Довільним залишається лише виділення напівжирним або ж курсивом. Це зазначено у правилах створення блогів.

Порівняно з друкованими  видами видань ТелеКритика дозволяє авторам використовувати значну кількість емоційно забарвлених слів. Наприклад, хабарники, лизоблюди, чорнороті, холуї.

Нерозривний зв’язок політичної проблематики і свободи слова. Наприклад, Олег Шинкаренко у вірші «Думай печінкою»  зазначає про неофіційні стосунки журналістів, а точніше інформаційних агенцій, з владою, хабарництво, показове проходження «крізь важкі часи», змовницькі статті, маніпуляція народом за допомогою ЗМІ, відсутність совісті у журналістів.

Події, які згадуються у блозі виділені графічно (червоним шрифтом) і містять посилання на певну публікацію в межах сайту ТелеКритики. Наприклад, публікація Олега Шинкаренка «Отар, ти нє прав!» має посилання на статтю Алли Чердинцевої «Убить Тараса Шевченко», «Вітренко вимагає «видворити» Кисельова з України і висловлює підтримку Бузині».

Поділ статей здійснюється лише за іменами авторів.

 Відсутні зображення до постів.

 

2. Особливості інформаційного наповнення сайту Кореспондент

 

Рубрикація здійснюється за темами та авторах. Не існує окремо виділеної теми «Політика», однак її можна прослідкувати в інших тегах (Світ, Україна, Київ, Росія, світ про нас та ін.). Також існує поділ за авторами: 

Гості кореспонденту –  запрошені адміністраторами сайту  відомі особи, які пишуть переважно 2-4 статті. Серед них як політики, так і журналісти: Інна Богословська, Арсеній Яценюк, Павло Жебрівський, Віталій Портнікова та інші.

• Журналісти.
• Бізнес користувачі .
• Користувачі, які не стільки створюють власні публікації, скільки коментують статті та користуються перевагами реєстрації на сайті.

Хоча підрозділ сайту один, однак існує певна відмінність між веденням блогів професійними комунікантами та пересічними користувачами інтернету. Це можна простежити при висвітленні політичної тематики, граматиці, стилістиці та підборі тем.

Блоги авторів, які зареєстрований користувач читає читає найчастіше можна додавати в «Улюблені автори».

На блогах існує реклама у вигляді банерів інших сайтів. Таким чином блоги є комерційним проектом.

Популярним є особливий жанр блоги-роздуми. Наприклад, Олександр Данилюк «Пряма демократія, або жодних амністій рецидивістам» розмірковує на тему виборів, перенесення їхнього, а також причин суспільних негараздів. Окрім проблем політичної безвідповідальності,  постановок запитань автор дає відповіді як змінити ситуацію в країні на краще.

Аналіз та оцінка дій влади зі сторони не лише самого автора блогу, а й суспільства. Так у публікації «Житло – не книжка, панове! А життя – не чай, скільки його не підсолоджуй – кращим воно не стане» автор порушує проблему виплати соціальної допомоги Учасникам ВВ раз на рік, а також незадоволення громадян щодо такого ставлення з боку влади.

Наявне непряме звернення не лише до українських чиновників, а й до російських. Анатолій Гриценко у статті  «Московський патріарх теж тягне Україну до Митного союзу» порушує проблему самостійності України, постійного заманювання її до Митного союзу за допомогою дешевого газу чи духовної єдності.

Сатиричні публікації, які  присвячені не лише проблемам українського суспільства, а й іноземним. Прикладом  можуть слугувати статті:  Олексія Голобуцького «1812-й. Дубль 2» та «Резолюция 1973: война евроидитов с Кадаффи», Генадія Блашова «Теракт Лукашенко – виновны «черные копачи»,  Валентина Наливайченка «Японія і Україна».

Відсутня нецензурна лексики, хоча й існують гострі висловлювання, наприклад: «Клиника в фазе обострения... Ну не идиоты ли?!», «Голубь – птица гордая! Даже если гадит себе на голову – всё равно в картинной позе миротворца!», «Так французский голубок-недоросток, «одын ма-алэнкый, но оччэн гордый птычка», чувствует себя вполне боеспособным!», «А вот некий улыбчивый фсб-шный прищур из-за угла виднеется. «Братство наполеонов» - это вам не баран чихнул!», які були б неприпустимі в друкованих виданнях.

До певних блогів існують фотографії. Однак вони створені не так з метою привертання уваги читача, як з покращенням розуміння проблеми, порушеної у статті. Зображення чітко відповідають темі.

 

2.1.3. Аналіз висвітлення  політичної проблематики на сайті  Українська Правда

 

Розподіл інформації у блогах здійснюється за іменами авторів та останніми записами.

 На відміну від блогів на ТелеКритиці та Кореспонденті, автори Української правди подають частіше подають об’єктивну інформацію, ніж власне ставлення щодо проблеми, додають фотографії не лише публіцисів, а й події, яку описують.

Блоги відповідають критеріям сайту, однак не є тематичними. Один і той же автор може писати як на політичну, так і на суспільну, культурну, релігійну та інші теми.

Фотографії можуть бути не лише інформаційного (з місця події, діячів, про яких пишуть), а й художнього типу. Наприклад зображення до блогу Ірини Федорів.

Велика кількість цитат  у публікаціях. Приклад: Ірина Федорів  «Табачник накосячив. Доколє?».

Розміщення результатів опитувань: Андрій Окара «Експертне опитування: Чи має вплив послання Президентая».

Публікація думок не лише авторів блогів, а й інших авторитетних осіб. Блог тут можна сприймати не лише як систематичне висвітлення політичної проблеми крізь призму світосприйняття автора, а й як окремий журнал, де блогер виступає скоріше редактором, ніж автором.

Відмінність даного сайту від Телекритики та Корреспонденту – наявність назв, які не відповідають реальним особам. Наприклад, Оргкомітету Надзвичайних Зборів "Україна – зона культурного лиха". Даний блог містить також заклики до протестів («Зупинити міліцейське свавілля, яке чиниться з вказівки влади!»), гостру критику влади, інформацію щодо різних громадських заходів, звертання до представників ЗМІ («Поверніть культуру на екрани! Або як українського глядача позбавляють права на інтелектуальні передачі» адресовано Ткаченку О. В. «отямтеся! Адже телевізор дивляться і ваші діти! Не ставтеся до глядачів як до бидла, не перетворюйте людей на зомбі! Поверніть культуру на екрани!», публікації адресовані представникам влади Сергію Тігіпку, Максу Альєру («Книговбивцям з МВФ»). Даний блог також містить програму щодо подолання культурного лиха в Україні.

Блогери використовують посилання не лише у межах сайту Української правди, а й інших.

 

1. Блоги політиків

 

Політичну проблематику висвітлюють  також представники влади, які нерідко  мають власні офіційні блоги. Основна мета створення – інформування електорату щодо дій політика, планів на майбутнє, спілкування з читачами, звернення до народу, інтерв’ю з політиком, пропаганда політичних ідей.

 

1. Блог Юлії Тимошенко.

 

Розміщений на сайті Живого журналу. Створений у вересні 2009 року. Має 30 публікацій та 3917 коментарів, 931 постійних читачів. Позиціонує себе як офіційне представництво Юлії Тимошенко. Містить багато посилань на різні ЗМІ, де колишня прем’єр міністр виступала, давала інтерв’ю, робила заяви. Назви заміток інформативні без якої-небудь інтриги: «Юлія Тимошенко: зі святом духовного очищення і зміцнення віри», «Нові інтерв'ю Юлії Тимошенко», «Звернення Юлії Тимошенко до співвітчизників з нагоди Дня пам'яті жертв голодоморів»,  «На захисті прав підприємців».

До публікацій існують  підписи: «Юлія Тимошенко» або ж  «Модератор». Також матеріали нерідко супроводжуються відеозаписами: « Звернення Президента ЄНП Вільфреда Мартенса до делегатів з’їзду партії "Батьківщина"», «Юлія Тимошенко: Янукович мститься за тотальний програш щодо Податкового кодексу», «Юлія Тимошенко: моніторингова група МВФ має дати оцінку тіньовій оборудці "Росукренерго"»

Мова блогу – українська.

 

 

 

 

2.2.2.Блог Сергія Тігіпка

 

Розміщений на сайті Живого журналу. Створений у березні 2007 року. Має 198 записів, 104 мітки. Також тут розміщена біографія політика. Постійно читають 1390 людей. Належить до спільноти партії «Сильна Україна». Блог містить правила вступу, де політик повідомляє, що публікує та відповідає на коментарі особисто, за допомогою блог-секретаря.

Всі записи ведуться від  імені політика. Основна інформація: звернення до народу, звіти реформ, інформування щодо діяльності (в основному про реформи та податковий кодекс), анонси, інновації, запитання і відповіді, подяки.

Публікації супроводжуються  відеоматеріалами («"Свобода слова" на ICTV 06.12.2010», «Отчет о ходе реформ», «Сюжет про строительную реформу, ICTV, 02.12.2010» «Про реформы и налоговую»).

Мова журналу – російська.

 

2.2.3 Блог Олександра Прогнімака (Лідер Партії Зелені)

 

Розміщений на сайті blog.liga.net. Створений у листопаді 2011 року. Має 64 записи.

Містить інформацію щодо діяльності не конкретно політика, а Партії зелених, плани на майбутнє, оцінку ситуації в країні, звертання до народу, анонси.

Мова блогу: російська.Відсутня будь-яка критика влади, сатира, іронія. Основна ознака – офіційність.

 

Висновки до розділу II

Блоги, які висвітлюють політичну тематику можна поділити на два види – політичні блоги та блоги політиків. Щоб бути успішним у сфері політичного блогінгу потрібно бути відкритим та писати на доступній людям мові. Основна особливість аудиторії – скептицизм щодо інформації.