Життя воїна УПА Василя Фірмана

                                              

 

 

 

                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                        Виконав студент кд-122

                                                                                                                                         Фірман Андрій Васильович

 

 

Фірман Василь Степанович, народився 4 березня 1927 року, у селі Боршів. Його батьки були простими селянами. Батько Фірман Степан Васильович народився у 1902 році у селі Боршів. Служив він у польській армії.Після повернення на Україну одружився із Цікайло Юлією.У сім′ї виростало троє дітей Анатолій Кароліна і сам Василь.Закінчивши початкову школу допомагав батькам у господарстві. Брав участь у повстанському русі в кущовій боївці «Синього» Пінчука Маркіяна Васильовича із 1944 року.У 1942 році потрапив у Українську Повстанську Армію.От тоді почалася боротьба за Україну. Незважаючи на те, що територія Західної України була окупована радянськими військами, загони ОУН - УПА продовжували боротися проти комуністів. Діяли невеликі загони, які при необхідності поєднувалися для проведення великих операцій, а потім знову розділялися. Вони протистояли насильницькій мобілізації в Радянську армію, арештам і висилці населення. Війська НКВД, які раніше заарештовували людей без усякого, з їх боку, опору, тепер вели важку війну. Багато військовослужбовців НКВД загинуло від рук бійців ОУН - УПА. У Західну Україну стали направляти як на кару. Ця неоголошена війна була довгою й жорстокою. Бійці УПА вбивали не тільки ворожих солдатів, але й тих українців, які співробітничали з окупантами. У відповідь, війська НКВД висилали родини бійців УПА, а також просто співчуваючих. Бійці УПА нападали на конвої з політв'язнями, звільняли їх. Багато хто зі звільнених пізніше, по таємних стежках, у супроводі провідників УПА виходили на Захід, в Австрію, Німеччину. Комуністи називали всіх бійців ОУН і УПА бандеровцями. Їх називали бандитами. Але місцеве населення таємно підтримувало їх. Якби вони були б дійсно бандитами, то навряд чи б вони так довго протрималися. Подібні загони були не тільки на Україні. Вони були й у прибалтійських країнах. Там вони називалися лісові брати.

 

 

Однако  боротьба бійців УПА й ОУН з  комуністами була нерівною. Проти  них використалися спеціальні частини, всі співчуваючих і бійців, що постачали, УПА продуктами війська НКВД заарештовували й засилали. Не в силах зломити  опір влади кілька разів повідомляли  амністію. Загони УПА скорочувалися. Дійсним ударом для бійців стала загибель командира УПА генерал - хорунжого Романа Шухевича - Чупринки, що загинув у бої із загоном НКВД 5 березня 1950 року. Окремі дії УПА тривали до 1953 року; радянські джерела повідомляли про "збройні банди" на Волині ще в 1956 році.

Окремі  загони УПА діяли на території  Польщі й Чехословаччини в 1944 - 1947 роках. Вони захищали українське населення  від репресій польських комуністів. Проти УПА польські комуністи  кинули цілі дивізії. Боротьба була запеклою - 12 березня 1947 року в бої з бійцями  УПА був убитий заступник міністра оборони Польщі генераль Кароль Сверчевский. У відповідь комуністичні уряди  СРСР, Польщі й Чехословаччини об'єдналися й почали спільні дії проти  бійців УПА. У результаті частина  бійців відійшла на територію Західної України, а частина з боями  пробилася на захід. А на території  УРСР і Польщі проводилася політика національного чищення. З території  Західної України в Польщу були виселені тисячі поляків, а з території  Польщі в УРСР тисячі українців. Частина  українців були переселені на захід  Польщі, де активно піддавалися асиміляції.

 

У 1947 році Василь Фірман був  підступно заарештований. Цей період став найважчим для нього. Почалися допити. Прокляті комуністи почали проводити допити. Вони хотіли щоб  Василь здав місце знаходження своїх  побратимів.Але йому совість не дала бути продажником і зрадником .Після цього почалися знущання. Два раза ці знущання були майже смертельними. Під час цих знущань йому повибивали усі зуби, поламали грудну клітину,били по голові до нестями.  Не зважаючи на ці знущання він усе одно не продав своїх побратимів. Ці допити тягнулися на протязі трьох місяців. За весь час проведений у камері він не піддався тортурам і нікого не видав.  Після цього з режимної тюрми його перевели у тюрму слабшого режиму. У цій тюрмі просидів недовгий час. Із цієї тюрми його викликали на прохідну і без суду засудили на десять років концтабору. Після цього його вивезли у місто Інта де відбував строк покарання десять років. Через суд звільнили з арешту і реабілітували але повертатися на Україну заборонили. Лише у 1958 році дали право на вільний виїзд із Росії і він повернувся на Україну. Через кілька днів після повернення його викликали у КГБ і попросили працювати стукачем, але він не дав своєї згоди. Йому дали 24 години щоб виїхати за межі України. У 1983 році другий раз приїхав на Україну де проживав до 1991 року і получав реабілітацію. У цьому ж 1991 році брав участь у Всеукраїнському референдумі у Чернігівській області. За свою працю нагороджений почесною грамотою. Також брав участь у пікетуванні Верховної Ради першого скликання.  Як заступник голови Руху не допускав комітет до роботи а встановив тимчасову владу. Всі події підпорядковувалися Руху. Брав участь у побудові пам′ятника Тарасу Григоровичу Шевченку у селі Боршів і місті Перемишляни. Зай мався багатьма перезахороненями воїнів УПА. І по сьогоднішні дні він бере участь у політиці УПА. Уже багато років працює станичним УПА Перемишлянського району, за що нагороджений п′ятьма нагрудними медалями. 

Тож я думаю  що УПА ніколи не може бути давнім історичним фактом, адже ідеї і воїни УПА безсмертні, дух котрих буде завжди з прийдешнім поколінням, а сотні тисяч бійців УПА, котрі не мають могил будуть захисниками української національної ідеї на віки вічні. УПА житиме не тільки як невмируща ідея, героїка і легенда наших днів, але й як проекція, як прогноз і дороговказ на найближче майбутнє, як стратегічно-політична і мілітарна концепція боротьби за визволення та перший фронт волелюбного людства в боротьбі проти комуністичної тюрми народів.

УПА стала до боротьби за великі ідеали народу, за незалежність, свободу, правду і справедливість, за Бога і Батьківщину, проти рабства, тиранії, кривди, брехні і злоби… Вона стала на захист народу в кожному  відношенні; вона повела за собою народні  маси, пов'язуючи боротьбу проти сучасних кривд і несправедливості з образом  великого майбутнього України.

       

 

Використаний матеріал:

Розповідь учасника бойових дій ОУН УПА Фірман Василя Степановича