Якого гетьмана називають "сонцем доби Руіни"

1. "Сонцем Руїни" Дорошенка назвав український народ,який завжди високо цінував честь, звитягу та мудрість своїх героїв, за приложені їм титанічні зусилля для об'єднання рідної землі та прагнення зробити її назавжди вільною. Петро Дорошенко став символом боротьби за єдність та окремішність українського народу, "цілість отчизни" та прагнення того, "щоб в одній раді, а не в розбитті Україна перебувала" були визначальними в політиці Дорошенка.

Послідовний оборонець української  незалежності, прихильник соборності держави, Петро народився 1627 року в козацькій столиці, славному Чигирині. Він отримав гарну освіту, вільно володів польською та латинскькою мовами, добре знав історію, був блискучим оратором і дипломатом. Та не можливо сказати, що все сказане вище не посприяло тому, що він став одним із близьких соратників Богдана Хмельницького, який призначив його прилуцьким полковником о 1657 році. Після смерті гетьмана,Дорошенко, без сумнівів, прийняв сторону Івана Виговського, погляди якого на створення незалежної України були близькими до поглядів самого Дорошенка, і залишався серед вірної йому старшини до самого кінця.

Обраний у 1665 р. гетьманом, Дорошенко був яскравим представником національно-патріотичних сил, котрі усіма силами намагалися зупинити руйнівні тенденції в суспільстві. Внутрішня та зовнішня ситуації в Украіні не були сприятливими для діяльності Дорошенка,яку він розпочав: українські землі були надзвичайно спустошеними. На середину 60-х років,як свідчать вчені, Правобережна Україна втратила щонайменше 65–70% всього свого населення. Дорошенко здійснює декілька реформаторських кроків, намагаючись зміцнити внутрішні позиції гетьманату:

− розпочинає систематичне скликання військових рад; 
− створює постійне наймане військо, так звані сердюцькі полки (з числа молдаван, сербів і частково місцевих жителів), щоб забезпечити незалежність від козацької старшини; 
− проводить на кордоні нову митну лінію, розпочинає випуск власної монети; 
− активно заселяє спустошені землі Правобережжя. 
 
Та подальшим діям Дорошенка, спрямованим на возз’єднання України, зашкодила трагічна в історії українського народу подія: 30 січня 1667 року Росія й Польща таємно, за спиною українців, підписали Андрусівське перемир’я,четверта стаття якого проголошувала, що Росія і Польща ділять між собою українські землі навпіл по Дніпру. Правобережжя знову поверталося під владу Речі Посполитої, а основна маса селян та козаків – у ненависне кріпацтво. Лівобережжя ж з Києвом відходило до Росії. Згідно цій угодоі Дорошенка почали змушувати визнати владу польського короля, але гетьман плекав широкі національні плани. Непоступливість Росії і збройне протистояння з Польщею підштовхували П. Дорошенка на союз з Османською імперією. Підписану на початку 1669 року угоду підтримала козацька рада на річці Росаві біля Корсуня: від імені султана гетьманові вручили Булаву, Бунчук, Стяг, а також Грамоти, в яких йшлося про те, що Порта бере козаків під свій захист. Тепер П. Дорошенко, опираючись на допомогу Криму і Туреччини, намагається витіснити поляків з Правобережжя. Із допомогою нових союзників Дорошенко все ж таки домігся, що Польща втратила свої володіння на Поділлі. Як наслідок Бучацького договору- землі козацької України теж виходили з-під польської влади і ставали самостійною державою під протекторатом султана.

Народ вірив своєму гетьманові та любив його, бо Дорошенко, навчений гірким досвідом попередників,як ніякий інший гетьман звертав увагу на народну думку."Чорну раду" він скликав часто,не зважаючи на те,що бачив усю її політичну безвартісність.

Через непорозуміння, суперечки, надмірні амбіції, а то й відверто зрадницьку позицію старшини, такий реальний шанс на втілення державницьких планів,здавалося б вже отриманий Дорошенком, виявився тільки його сподіваннями. Повністю згодна з висловом Юрія Логвина про те,що за свободу України гетьман Петро Дорошенко "змагався з московським царем, з польською короною і, чи не найбільше, із самосійними амбіційними заздрісниками з-поміж козацької старшини".Та тут починається та страшна сторінка в історії нашої держави,що названа "Руіною".

Військові діі сусідніх держав,підкріплені  безперервними міжусобними війнами,спустошували міста та села,перебивали населення.Не дивно,що такі багаті й людні колись міста: Ладижин, Умань, Брацлав тощо,усього за три-чотири роки стали пустирем.

Дорошенко не зміг встояти  перед трагедією рідної землі  та зламавшись він бачив тільки один шлях до полегшення її страждань - Дорошенко зрікається влади. Але так легко він не міг віддати булаву,яка для нього була одним із символів української державності,в руки тих людей,що не соромлячись виконували волю інших держав. Він забажав віддати цей символ тільки у руки українському народові,для чого й вийшов на контакт із кошовим Сірком, скликав наприкінці 1675 року в Чигирині козацьку раду й на ній поклав перед запорозьким товариством,як перед моральною силою народу,відзнаки гетьманської влади.

"...ще з молодих літ  не звик я ніякого зла нікому  з синів моєї Отчизни бажати; коли божою волею був я примушений  взяти цей печальний уряд і  держав його близько десять  літ, не в чім іншім був  мій умисл, а тільки в тому, щоби помножити вольности запоріжського  війська і заховати безпеченство  і цілість Отчизни..."

Хотілося б засвідчити,що на мою думку,багатьом політикам  нашого часу не зашкодило би придивитися до такої важливої історичної персони,як Петро Дорошенко. Його переповнювала любов та повага до своєї рідної землі,до свого народу,та він не продавався,щоб забезпечитись підтримкою держав,які тільки того й прагнули,щоб називати стіль багаті землі своєю часткою. Хоча, не буду приховувати,я бачу багато користі для України у такому кроці,як вступ до Євросоюзу,але владі є на що звернути увагу у дорошенківському відстоюванні своїх ідей.

Список літератури та інформаційних  джерел:

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F 
http://www.hetman.tv/nomera/2010/2010-6-35/2010-6-1-30/2010-6-35/petrodoroshenko.html 
http://www.svoboda.kiev.ua/dopysy/dopysy/015366/http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-44CDD55F1EAC7/list-172F3738327http://eduknigi.com/istor_view.php?id=416

http://pidruchniki.ws/12810419/istoriya/petro_doroshenko_getman_ukrayini