Видима и невидима рука Смита

Дія " невидимою руки "

 Центральний мотив  – душа " Багатства народів  " – це дію " невидимою  руки " . Саму ідею, по-моєму, є  досить оригінальної для XVIII в.  і же не бути не помічено  сучасниками Сміта. Проте, вже  у XVIII в. повинна була ідея  природного рівності людей: кожній  людині, незалежно від його й  становища, має бути надано  однакову право переслідувати  свою вигоду, від цього виграє  все общество.

 ж Адам Сміт розвинув  згадану ідею і застосував  її до політичної економії. Створене  ученим уявлення про природу  чоловіки й співвідношенні чоловіки  й суспільства лягло основою  поглядів класичної школи. Поняття  " homo oeconomicus " ( " економічний людина " ) виникло трохи згодом, та його винахідники спиралися на Сміта. Знаменита формулювання про " невидимою руці " , то, можливо, є найчастіше цитованим місцем з " Багатства народів " . ж Адам Сміт зумів вгадати ту плодотворнейшую думку, що з певних громадських умовах, які ми наші дні описуємо терміном " працююча конкуренція " , особисті інтереси таки гармонійно поєднуватися з його інтересами общества.

 Хід думок Сміта  можна уявити так. Головним  мотивом господарську діяльність  людини самокорисливий інтерес. Але переслідувати свій інтерес то вона може, лише надаючи послуги іншим людям, пропонуючи натомість свою працю і продукти праці. Так розвивається розподіл праці. Люди допомагають одне одному і одночасно сприяють розвитку суспільства, хоча кожен із новачків - " егоїст " і опікується лише про своє інтересах. Природний прагнення людей поліпшити своє метериальное становище – це таке потужний стимул, що, коли йому надати діяти безперешкодно, сам собою здатна призвести суспільство до благосостоянию.

" Невидима рука " –  це стихійне дію об'єктивних  економічних законів. Ці закони  діють всупереч волі людей.  Ввівши у такому формі в  науку поняття про економічний  законі, Сміт зробив важливий  крок уперед. Цим він, сутнісно, поставив політичну економію на наукові основи. Умови, у яких найефективніше здійснюється сприятливий дію своєкорисливого інтересу й стихійних законів економічного розвитку, Сміт називав природним порядком. У Сміта і в наступних поколінь политико- економів це поняття має хіба що подвійний сенс. З одного боку, це принцип і чітку мету економічної політики, тобто політики laissez faire (чи, як виражається Сміт, природною свободи), з іншого – це теоретична конструкція, " модель " з вивчення економічної действительности.

 Приблизно так, як  і фізиці були змодельовані " ідеальні " гази і рідини, Сміт  виводить на економіку поняття  " економічного людини " і вільної  (досконалої) конкуренції. Реальний  людина може бути зведений  до своекорыстному інтересу. Так само за капіталізму ніколи було і то, можливо абсолютно вільної конкуренції. Проте наука абсолютно не змогла б вивчати " массовидные " економічні явища і процеси, коли б не робила відомих допущень, які спрощують, моделюють нескінченно складну і різноманітну дійсність, виділяють у ній найважливіші риси. З цього погляду абстракція " економічного людини " та вільної конкуренції була цілком виправдана і зіграла найважливішу роль економічної науці (в особливості вона відповідала реальності XVIII – XIX столетий).

 Примітна також така  думка. Ринкова економіка, не  керована колективної волею, не  підпорядкована єдиному задуму, тим не менш слід суворим  правил поведінки в. Вплив на  ринкову ситуацію дій окремої  людини, однієї з безлічі, то, можливо  невідчутно. І справді, вона платить  ті ціни, що з нього запитують,  і може вибирати лише кількість  товару за такими цінами, з  своєї найбільшої вигоди. Але  сукупність всіх таких окремих  дій встановлює ціни; окремий  покупець підпорядковується, не  бажаючи ціни підпорядковуються  сукупності індивідуальних реакцій.  Отже, " невидима рука " ринку  забезпечує результат досягнуто  не залежить від волі і потрібна  наміри индивида.

Ціна рівноваги — це ціна товару, коли попит на нього  дорівнює пропонуванню, коли відбувається стихійне тимчасове узгодження економічних  інтересів продавців і покупців, виробників і споживачів. Якщо попит  і пропонування не збігаються, то ринок  починає впливати на безпосереднє виробництво  завдяки відхиленню ціни від ринкової вартості.

Узгодження економічних  інтересів суб'єктів ринкових відносин відбувається завдяки певному "порядку" в ринковій економічній системі, який установлюється, за А. Смітом, згідно з принципом дії "невидимої  руки". Сутність цього механізму, або принципу, полягає в тому, що кожна особа у своїх діях виходить із власної вигоди, власного інтересу, яким керує "невидима рука", мета якої— найбільша вигода для всіх. Адам Сміт під "невидимою рукою" мав на увазі непередбачувану, стихійну силу, яка сприяє узгодженню інтересів між особою і суспільством, між продавцем і покупцем, особистим та суспільним інтересом. За умов ринку вільної досконалої конкуренції кожен суб'єкт виробництва однакової продукції (а виробників і покупців дуже багато) має свої особисті інтереси і реалізує їх у конкурентних економічних відносинах на рівні галузі — у внутрішньогалузевій конкуренції. Наслідком її є стихійне узгодження інтересів покупців і продавців завдяки утворенню ринкової "суспільної" вартості і ринкової ціни як грошового виразу першої. А бажання виробника максимізувати свій дохід (інтерес) спонукує його до вдосконалення свого виробництва для отримання надприбутку. Саме так конкуренція стимулює розвиток продуктивних сил суспільства, підвищення ефективності виробництва. Економічні відносини конкуренції між виробниками різних галузей за якнайвищу прибутковість свого капіталу (міжгалузева конкуренція), завдяки стихійному переливу капіталу веде до узгодження інтересів конкурентів через утворення "середнього прибутку"- рівного прибутку на рівновеликий капітал. Тому будь-яке втручання держави в ринкові відносини вільної конкуренції Адам Сміт уважав шкідливим і стверджував, що ринок діє за принципом саморегулювання. Головним методом впливу на економічні інтереси суб'єктів господарювання, за А. Смітом, є метод стихійного економічного стимулювання. А за таких умов внутрішня державна економічна політика фактично не діє.

Історичний досвід розвитку товарного виробництва і ринкової форми його організації на засадах  вільної конкуренції довів, що дія "невидимої руки" призводить до значних матеріальних утрат, диспропорцій і суперечностей між виробництвом та споживанням, до економічних криз, безробіття і майнової поляризації  суспільства, до соціальної нестабільності й конфліктів. Крім того, вільна конкуренція  спричинює утворення надвеликих підприємств, концентрації виробництва  і капіталу, монополізації, виникнення олігополії та монополії, котрі, як це не парадоксально, суперечать вільній  конкуренції й порушують стихійний  ринковий механізм узгодження економічних  інтересів суб'єктів господарювання. Виникають суперечності між інтересами монополій, середніх і малих підприємств, бо порушується ринковий механізм ціноутворення. Монопольна ціна вже не може бути показником узгодження інтересів продавців  і покупців, бо відповідає інтересам  тільки продавців-монополістів. Монополія  реалізує свої інтереси за рахунок  економічних інтересів інших  суб'єктів господарювання та більшості  населення, яке виступає в ролі покупця. Виникають нові розбіжності в  економічних інтересах, соціальні  конфлікти, що їх ринок не здатний  розв'язати самостійно.

Виникнення нових суб'єктів  господарювання — монополій —  і нових економічних розбіжностей та їхнє загострення об'єктивно активізували роль держави і її втручання в  ринкові відносини. Це втручання  здійснюється для координації економічної  діяльності, узгодження або оптимізації  економічних інтересів суб'єктів  господарювання, забезпечення економічної  та соціальної стабільності суспільного  розвитку, економічного зростання й  суспільного прогресу, захисту економічних  інтересів більшості населення  країни. Реалізація цих завдань і  досягнення стратегічної мети розвитку суспільного виробництва стає можливим завдяки створенню нового механізму  господарювання нової, змішаної форми  організації суспільного виробництва. Вона передбачає взаємодію ринкового  механізму господарювання і певної державної економічної та соціальної політики, яка має на меті пом'якшення  негативних наслідків ринкового  механізму вільної конкуренції  і створення умов для підвищення ефективності суспільного виробництва.

Одним із засобів виконання  завдань державного втручання в  ринкові відносини є створення  механізму узгодження й оптимізації  економічних інтересів, умов для  реалізації інтересів кожним суб'єктом  господарювання, кожною особою, яка  працює або з якихось причин не працює. Таким новим механізмом узгодження економічних інтересів стає економічна політика держави. Саморегулювання  економічних інтересів (суперечливість, конфліктність, антагонізм) переходить у більш регульовані економічні відносини. Зростає роль суб'єктивного  фактора в суспільному виробництві; дія "невидимої руки" доповнюється дією, так би мовити, "видимої руки".