Видавнича справа та редагування

ВСТУП

РОЗДІЛ I Загальна характеристика видання

1. Актуальність і значення проекту
2. Вид, тематика і коло адресатів путівника
3. Переваги проекту, ефективність його розробки. ( використання фотографій сумських фотографів)
4. Перспективи практичного застосування

РОЗДІЛ II Процес розробки власного інформаційного продукту

2.1 Довідковийапарат книги

2.2 Оформлення основного,  додаткового та довідкового тексу

2.3 Структиризація основної  частини  ( уніфікація, читабельність змісту)

2.4 Художньо-технічне редагування ( програма верстки, оформлення обкладинки)

ВИСНОВОК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Для кожного виду діяльностііснуютьсвоїспособиекономіїдорогоцінного  часу. Під час читання книг, написаннірефератів і т.п. таким способом є використання довідкових видань та довідковогоапарату книг. Щобкористуватисядовідковимивиданнями і довідковимапаратом книг, потрібнівідповіднізнання.

 При роботі над доповіддю,  курсових, дипломних проектом і  в багатьохіншихвипадках для  з'ясування та уточненнярізнихпитань,  подій, фактів, понять, термінівзалучаєтьсядовідковалітература.

Довідковевидання – видання, що міститькоротківідомостінауковогоабо  прикладного характеру, розташовані  в порядку, зручному для їхшвидкоговідшукання, не призначене для суцільногочитання.  До довідковоїлітературивідносятьсярізніенциклопедичні словники,довідники, статистичнізбірники, хронікиісторичнихподій, календарізнаменних дат, путівники.

Путівник — друкована  книга, електроннийчиаудіовізуальнийдовідник, присвяченийякомусьмісту, музею, туристичномумісцютощо.

Актуальність: недостатнякількістьвідповіднихвидань з краєзнавчої тематики. «Путівник. Суми. Подорож перлинами рідного міста» містить коротку інформацію про пам’ятки міста, які варто відвідати, про тематичні екскурсії, що будуть цікавими як для гостей, так і жителів міста.

Новизна полягає у розробці туристичних маршрутів по місту Суми.

Предмет дослідження  роботи є книжкове видання «Путівник. Суми. Подорож перлинами рідного міста» для туристів , корінних жителів та всіх тих, хто цікавиться історією свого міста, його надбаннями та культурними здобутками.

Об’єкт  дослідження – історія міста Суми, його архітектурні та історико-культурні пам’ятки. 

Мета дослідження – створення довідкового видання - путівника, який би допомагав правильно зорієнтуватися в місцевості , ознайомив всіх бажаючих з історією та культурою міста Суми.

 

Методидослідження:

• теоретичні: подання теоретичного матеріалу з теми журналістськоїтворчості (визначення, характеристика, специфіка, надання практичнихпорад) .
• емпіричні: узагальненняматеріалу, подача відомостей у систематизованомувикладі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I Загальна характеристика видання

Як тип видання путівники  пройшли довгий шлях розвитку з 80-х рр. XVIII ст.  Мінявся їх зміст, різними були авторські задуми. У XIX ст. путівники нерідко були анонімними, носили компілятивний характер. Видавці, які часто самі виступали авторами путівників в гострій конкурентній боротьбі всіма засобами намагалися завоювати увагу своєї аудиторії: вони опікувалися про читачів,  радили, де можна смачно та дешево пообідати, в якому місці краще зупинитися, або розповідали про звичаї різних верств населення; використали багатющий арсенал історичних анекдотів і т.п. Серед путівників було чимало книг, що належать перу талановитих вчених і письменників:

М. Карамзіним, С. Глінці, В. Пассеку  та інші, які по праву можна включити до золотого фонду вітчизняної просвітницької літератури.

Змінювалися не тільки зміст, а й структура, оформлення путівників. Вони ставали все більш різноманітними і зручними для читачів. Так, у  середині XIX століття були розроблені перші зразки кишенькового путівника-довідника. Інформація путівника набувала згодом графічно певну адресу, а рекомендований їм маршрут - наочність і конкретність завдяки численним фотографій, малюнків, карт, схем. Але при всій розмаїтості  путівників основою їхнього змісту був і залишається розповідь  про місто, його історію, найбільш цінні і цікаві визначні пам'ятки.

Багато спільних рис у  сучасних путівників зі своїми попередниками двовікової давності. Так, систематичне розташування, сучасні путівники успадкували від одного з перших відомих нам видань XVIII ст. - «Путівника до старожитностей і визначних пам'ятках московським ...» Льва Максимовича. У тому ж путівнику вперше з'являється предметний покажчик як складова частина довідкового апарату видання, широко поширений в сучасних путівниках і т.д.

Розглянуті довідкові  книги становлять цінність для фахівців, але зараз незаслужено забуті.

1. Актуальність і значення проекту

Актуальність роботи полягає в тому, що в м. Суми налічується недостатня кількість відповідних видань з краєзнавчої тематики. «Путівник. Суми. Подорож перлинами рідного міста» містить коротку інформацію про пам’ятки міста, які варто відвідати, про тематичні екскурсії, що будуть цікавими як для гостей, так і жителів міста.  Суми – це гостинне слобідське містечко, яке манить до себе сотні туристів. І щоб вони змогли добре орієнтуватися в незнайомій місцевості, без проблем знаходити потрібні місця, дізнаватись про захоплюючі історії та легенди й створено цей путівник.

У наш час, з розвитком  глобальної комп’ютерної мережі Інтернет не є проблемою, швидко та легко   отримати потрібні відомості. На різних сайтах Ви зможете знайти чимало інформації про м. Суми, його символіку, історію, традиції, архітектурні та історико-культурні  пам’ятки, але все ж таки  «Путівник. Суми. Подорож перлинами рідного  міста» має ряд переваг. Це, насамперед, зручність у користуванні, адже його можна покласти до валізи й вирушити у подорож, та невеликі розміри самого видання й головні відомості, без зайвих слів.

Актуальність видання  полягає також у тому, що кожен  житель свого міста має знати  і пишатися історією  рідного  краю, його здобутками, історико-культурними  пам’ятками.

Відомий філософ доби Відродження  сказав: «Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе». У XVII столітті, коли європейські митці та науковці почали активно вивчати історичну  спадщину своїх народів задля  доведення самобутності й оригінальності культури кожного з них, ці слова  стали символічними. Сьогодні, у  столітті XXI, вони надзвичайно актуальні  для українців, бо, напевно, небагато у світі націй, які так погано знають свою історію.

Питання необхідності вивчення українцями вітчизняної історії  піднімалося багатьма культурними  діячами нашої країни. Уперше це зробили поети-романтики, збирачі  фольклору, етнографи, фольклористи. Усі  вони наголошували на тому, що знання історії - це духовна сила кожного громадянина, яка, за висловом М. Максимовича, здатна вивести людину із «тьми на світ Божий». Лише маючи таку силу, український народ зможе протистояти поневоленню й відстоювати своє право на незалежність.

Найповніше проблема незнання українцями національної історії була розкрита О. Довженком, який дуже болісно  сприймав таку недбалість, вбачаючи у  ній причину всіх негараздів України, джерело невдач і поразок її народу у боротьбі за існування. Слова, що й  досі звучать докором для нас, письменник вклав в уста ворога України, героя кіноповісті «Україна в  огні» Ернста фон Крауза: «У цього  народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно  позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів  загальних, високих. У них немає  державного інстинкту... Вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними  лозунгами одкидання Бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова "нація" остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників... От ключ до скриньки, де схована їхня загибель».

Митець, який найвищим своїм  покликанням вважав служіння рідному  народові, вперше на повний голос сказав про те, в чому так боялися зізнатися  українці: ми не маємо історичної гордості, бо просто не знаємо, чим і як можна  гордитися.

Якщо народ не знає своєї  історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою  слабкістю і висвітлити історичні  факти по-своєму, задля своїх інтересів, що досить часто сьогодні й відбувається. Саме з цієї причини в Україні  виникають суперечки з приводу  того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих  чи інших осіб (як-от: І. Мазепу, С. Бандеру, Р. Шухевича) національними героями, чи доцільно знищувати пам'ятники комуністичних  діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є  наслідком незнання громадянами  нашої країни історичних фактів, яке  робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.

Кожен із нас повинен знати  історію свого народу, своєї держави, свого міста. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія - це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.

«Путівник. Суми. Подорож  перлинами рідного міста» містить досить актуальну тему на всі віки – історія свого міста, його культурні надбання, які варто знати та якими варто пишатися.

1.2 Типологічні  особливості путівників та цільове  призначення

Путівник - це тип довідкового видання, що носить прикладний, практичний характер, що має систематичну структуру абопобудованого за алфавітомзаголовків статей4. У ньомумістятьсявідомості про будь-якийгеографічний пункт, країнуабо культурно-освітнізаходи, розташовані в зручномудля пошуковихабооглядупорядку5. Цядефініціядоповнюється і уточнюється в енциклопедії «Книга» 6: «путівник - короткедовідковевидання з описомгеографічних, історико-художніх та іншихвідомостей про країну, місто, місцевівизначніпам'ятки, шляхах сполучення і т.п., призначений, головним чином, туристам ». Це довідковевиданняпізнавального характеру, призначений, як правило, для широких кілчитачів. Він необхіднийтуристові, впершеприїжджає до Москви, москвичеві, досконально вивчаєсвоємісто, спеціалісту, хтоцікавитьсяпевною темою.  
За цільовимпризначеннямйогоможнавизначити, на наш погляд, як виданняпопулярне.  
Для путівникахарактернийскорочений обсяг інформації, значнаадаптація, популярнийвиклад, наявністьілюстрацій. У путівникахвикористовуютьсяневимушеніформи мови, елементицікавості, оскількицівиданнявиконують не лише інформативну, а й рекламну (спонукальну)функцію.  
Найбільшсуттєвіознаки, що дозволяють визначитипутівник як тип довідковоговидання, на наш погляднаступні: організаціяматеріалу в путівнику у формізручній для швидкогоотриманнядовідок, вінрозрахований в основному на вибірковечитання (це є головнимсоціально-функціональнимпризначеннямдовідковоговидання); повнотафактичногоматеріалу, йогоактуальність та достовірність.  
Так як путівник є довідником, то порядок розташуванняматеріалу в ньомувизначається не словником, а системою поданнязнання, прийнятої в науціабопрактичноїдіяльності. 

Вся структура організації  матеріалу в путівнику, оформлення його повинні створювати найбільш сприятливі умови для вибіркового читання  Путівники повинні бути компактні, адже вони супроводжують читача у  подорожі. Гарнітура шрифтів - гранично убористий і в той же час легко читається. Принцип розташування матеріалу - найбільш зручним.

Структурне членування тексту путівника здійснюється найчастіше внутрішньо-текстовими виділеннями, які покращують орієнтацію в тексті, прискорюють його сприйняття. У путівниках перевага віддається абзацному членування. Широко використовуються жирний шрифт, що забезпечує найбільш сильний контраст на тлі «світлого» текстового масиву важливою фактичної інформації (наприклад, назв архітектурних, історичних пам'яток міста), а також курсив. Курсив широко застосовували в книгах кінця XVIII - початку XIX століть для внутрішньо-текстових виділень, колонтитулів, заголовків. Вони пожвавлюють і прикрашають текст.

До засобів, що сприяють орієнтації в тексті і оперативному пошуку довідки, відносяться колон титульні елементи, словесні, номерні і літературні рубрики. Це текстові засоби, які несуть словесну чи цифрову інформацію і орієнтовані на прочитання. У всіх путівниках на кожній сторінці обов'язкова колонцифра, завдання якої забезпечити можливість посилання на цю сторінку і допомогти запам'ятати місце розміщення тих чи інших відомостей.

Колонтитульні елементи добре сприймаються при швидкому гортанні книги, допомагають оперативному вилученню їх з тексту потрібної інформації

Сприяє виконанню цільової і читацької функцій путівника рубрикація - система рубрик, в якій словесними або композиційно-графічними засобами виявлений зовнішній зв'язок і підпорядкованість підрозділів тексту. Рубрики путівника повинні бути виразними, високо інформативні, єдиними з оформлення у всій книзі як системі.

Найчастіше в путівниках зустрічаються тематичні рубрики (слово або словосполучення, що характеризує зміст розділу). Наприклад, в «Альманасі на 1826 для приїжджають до Москви і для самих мешканців цієї столиці ...» такі рубрики: «Історична картина Москви; Собори; Монастирі; Палаци; Гульбище; Посадові та інші знатні персони; Бані; Книжкові крамниці; російські, французькі , німецькі та інші. Як бачимо, в даному випадку (а це цілком типово) крім рубрик широко поширених в путівниках і більш дробові підрубрики.

Зустрічається в путівниках і тематична рубрика з абстрактним  переліком основних етапів маршруту подорожі містом, якому присвячено розділ.

Рубрика з абреже використовується в путівниках в тих випадках, коли треба виділити окремі частини тексту, сконцентрувати на них увагу читача. Рубрики можуть бути також літерними  і номерними.