Відвідування музею Тараса Шевченка

 

 

Реферат на тему:

Відвідування музею Тараса Шевченка

 

 

 

 

 

 

                                                              Студент групи 

                                                   

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2014

Національний музей Тараса Шевченка зберігає, вивчає та пропагує поетичну та мистецьку спадщину Генія українського народу. Для відвідувачів музей відкрився 24 квітня 1949 року. За роки свого існування музей став однією з найвизначніших духовних скарбниць України. Сьогодні колекція нараховує понад вісімдесят тисяч експонатів, з них понад півтори тисячі одиниць представлено в експозиції, присвяченій життю та творчості Т.Г.Шевченка.

Кожен, хто завітає до музею, побачить прижиттєві видання «Кобзаря», картини, малюнки та офорти, особисті речі Тараса Шевченка, архівні матеріали та рідкісні фотографії, картини українських та російських художників ХІХ–ХХ століть, старовинні меблі.Музей розташований в історичному центрі Києва, у будинку, що належав родині відомих українських промисловців та меценатів Терещенків і є пам’яткою архітектури, якій повернуто первісний вигляд після наукової реставрації 1985 – 1989 рр.

Музей пропонує:

Екскурсії та Лекторій (за межами музею): «Життя і творчість Тараса Шевченка», Поезія Тараса Шевченка, «Святе Письмо» у творчості Т.Шевченка, Т. Шевченко – художник, Т. Шевченко – офортист, Т. Шевченко – портретист, Автопортрети Т.Шевченка, Музи Тараса Шевченка, Пейзажі Тараса Шевченка.

Наукові консультації та довідки: наукові консультації з питань шевченкознавства, музеєзнавства, підготовка інформаційних довідок, рецензування наукових шевченкознавчих праць, художніх творів тощо, оцінка видань та образотворчих творів шевченківської тематики, експертиза творів та інших матеріалів шевченківської тематики.

Кіно-, відео, телезйомка в експозиції музею. Фотографування та малювання в експозиції музею. Користування музейними фотоматеріалами, виготовленими з оригінальних експонатів музею.

З історії музею

Національний музей Тараса Шевченка є однією з найвизначніших духовних скарбниць України. Як ніхто інший в українській історії, Шевченко висловив глибинні почуття й потреби свого народу.

У другій половині ХІХ – на початку ХХ століть літературна й мистецька спадщина Т.Г.Шевченка зберігалася в приватних збірках С.Боткіна, А.Прахова, Л.Жемчужникова, М.Костомарова, братів Лазаревських, А.Козачковського, В.Коховського, М.Микешина, Д.Мордовця та ін. Найбільше зібрання належало В.В.Тарновському (молодшому), якому друзі поета дарували все, що було пов’язано з Шевченком.

1897 р. В.Тарновський  подарував Чернігівському губернському  земству свою колекцію, яка стала  основою музею Української старовини  в Чернігові, відкритого 1902 року (згодом  – Чернігівський історичний музей).

1933 р. на базі Всеукраїнського літературного музею в Харкові створено Галерею картин Т.Г.Шевченка, експозиція якої постійно поповнювалася новими знахідками і надходженнями з інших музеїв.

На основі Республіканської ювілейної виставки 1939 р., присвяченої 125-літтю від дня народження поета, в Києві, в Маріїнському палаці, у квітні 1941р. було відкрито Центральний державний музей Т.Г. Шевченка .

З початком Другої світової війни основні фонди музею було евакуйовано до Новосибірська, а 1943 року Уряд УРСР прийняв рішення про об’єднання музейних колекцій Галереї картин Шевченка у Харкові та Центрального музею Т.Г.Шевченка.

У 1948 році, згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У від 22 червня за № 1146, музеєві надано приміщення на бульварі Тараса Шевченка, 12. Для відвідувачів музей відкрився 24 квітня 1949 року.

31 березня 2001 року  Державний музей Тараса Шевченка  отримав статус Національного. 2007 року музей нагороджений спеціальною  відзнакою Міжнародного благодійного  фонду «Україна 3000» в рамках  Всеукраїнської програми «Музейна подія року в номінації «Повернення року».

Пам’ятка архітектури ХІХ століття

Музей розташований у центрі Києва, в будинку що є пам’яткою архітектури першої половини ХІХ ст. Власником цієї садиби на розі Бібіковського бульвару (тепер бульвар Т. Шевченка, № 12) та Олексіївської вулиці (нині Терещенківська) у 1870 році став київський міський голова Павло Демидов князь Сан-Донато. 1875 року будинок купив цукропромисловець і меценат Микола Артемійович Терещенко (1819-1903). На його замовлення двоповерхову з вулиці і триповерхову з двору споруду було перебудовано за проектом архітекторів Петра Федорова та Ромуальда Тустановського. Будівля перетворилася на розкішний палац у стилі Ренесансу. Пізніше художник Вільгельм Котарбінський прикрасив живописними розписами стіни та стелі будинку.

У найкращих його залах М.А.Терещенко розмістив свою художню колекцію, започатковану ще в рідному Глухові. На старих світлинах інтер’єрів палацу бачимо картини І.Айвазовського, І.Шишкіна, І.Рєпіна, В.Верещагіна. Збирачами мистецьких творів були також рідні Миколи Артемійовича: брат Федір, діти Іван, Олександр, Варвара й Ольга. В колекції Івана Миколовича Терещенка були твори російських та українських художників, а також малюнки Т.Шевченка «Видубицький монастир» (1843), «Костьол у Києві», (1846), «Крутий берег Аральського моря», «Казахський хлопчик дрімає біля грубки», «Казах на коні» (усі 1848-1849 ). 
Коли після закінчення Другої світової війни Шевченківське зібрання повернулося з евакуації, постало питання про надання приміщення для музею. Вибір припав саме на цей будинок, розташований неподалік пам’ятника Тарасові Шевченку та університету, який із 1939 р. носить його ім’я. 22 червня 1948 року Уряд України прийняв постанову про відкриття Державного музею Т.Г.Шевченка на бульварі Тараса Шевченка, 12.

Після наукової реставрації 1985-1989 рр. будівлі повернуто первісний вигляд із усіма притаманними йому архітектурними особливостями.

Колекція

У колекції музею зберігається понад 30 тисяч експонатів основного фонду: графіка, живопис, архів, меморіальні речі, фотографії, друковані матеріали, декоративне мистецтво, скульптура, книги.

Основу музейного зібрання становлять оригінальні мистецькі твори Тараса Шевченка, а також архівні справи часів його навчання в Академії мистецтв у Петербурзі, документальні матеріали про подорожі в Україну, участь у діяльності Кирило-Мефодіївського бкцыяратства, про службу рядового Тараса Шевченка в Оренбурзькому лінійному батальйоні та справи про заборону й вилучення з продажу творів Т.Шевченка, П.Куліша і М.Костомарова. Увагу гостей музею завжди привертають оригінальні фотографії Т.Г.Шевченка, збережені друзями його особисті речі: чорнильниця й ручка, мольберт, палітра, етюдник із пензлями та фарбами, приладдя для гравірувальних робіт, офортні дошки, табакерка, штамп-печатка з монограмою «ТШ».

Реліквіями колекції є автографи поезій „Чи не покинуть нам, небого” та уривок з поеми «Царі», видання поем «Гайдамаки» та «Тризна» з дарчими написами М.Маркевичу та Г.Галагану, видання «Кобзаря» 1860 р. з дарчими написами поета Н. Білозерській, О.Бодянському, Ганні Барвінок, Біблія (видання 1824 р.), подарована Т. Шевченком Федору Лазаревському у серпні 1859 р., позолочений медальйон із волоссям поета, що зберігався в родині Лазаревських. 
Кількома поколіннями музейних працівників зібрано унікальну бібліотеку раритетних видань 18-19 століть.

У фондах музею також зберігаються живописні та графічні твори художників-сучасників Т.Шевченка – К.Брюллова, В.Штернберга, М.Лаврова, П.Бориспольця, М.Башилова, М.Сажина, І.Соколова. Музею належать оригінали відомих портретів Т.Шевченка, створених після смерті поета такими визначними майстрами пензля як І.Рєпін, С.Васильківський, К.Трутовський, Ф.Красицький, Ф.Кричевський, а також численні твори сучасних художників, скульпторів, народних майстрів.

Експозиція

В експозиції музею, відкритій для відвідувачів 22 грудня 2006 р., представлені оригінальні матеріали про життя та творчість Тараса Шевченка, який із однаковою мірою духовної сили виявив себе і в поетичній, і в малярській творчості. Тут, на тлі історичної доби, можна побачити, як створювався «Кобзар» – книга, що має для України значення заповітне. Експонуються прижиттєві видання «Кобзаря» (1840 та 1860 р.р.), поем «Гамалія» та «Тризна» (обидві – 1844 р.). Кожен відвідувач може перегорнути сторінки факсимільних видань: альбому малюнків Т.Шевченка 1845 року, рукописної збірки «Три літа», Малої книжки (оригінали зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України).

Національна своєрідність та новаторство Шевченка-художника визначає його видатне місце в історії не лише українського, а й світового малярства. Його графічні та живописні твори – портрети та автопортрети, пейзажі та жанрові роботи – належать до тих явищ мистецтва, які залишаються назавжди безцінним матеріалом для розуміння умонастроїв, життєвих колізій, що визначали на кожному історичному етапі загальний поступ людства, а не лише окремої країни чи нації.

Домінантою майже кожної зали та своєрідною автобіографією поета й художника є автопортрети Тараса Шевченка – глибинні відсвіти його душі.

Про інтерес до духовних надбань людства, всебічну загальну культуру та коло літературних уподобань свідчать книжки – від тих, які Т.Шевченко читав ще учнем Академії, до бібліотеки, зібраної ним після повернення із заслання.

У музеї експонується близько двохсот мистецьких творів Тараса Шевченка. А поруч із ними – картини таких відомих художників, як Карл Брюллов, Василь Штернберг, Михайло Башилов, Іван Сошенко, Опанас Сластіон.

Також в експозиції представлені численні архівні документи, особисті речі Т. Шевченка, його малярське приладдя, унікальні фотопортрети, родинні реліквії Закревських, Костомарових, Лазаревських, Честахівських, антикварні меблі ХVIII – ХІХ століть.

Тут можна оцінити неповторність естетичних уподобань родини відомих українських промисловців і меценатів Терещенків – останніх власників цього палацу.

Національний музей Тараса Шевченка є унікальною національною скарбницею, де зберігаються оригінали його малярських робіт, рукописні списки віршів та їх першодруки з автографами поета, його особисті речі, рідкісні фотознімки, документи про життя і творчість, майже всі видання його творів.