Трипільське письмо

Національний технічний  університет України «Київський політехнічний інститут»

Факультет: видавничо– поліграфічний  інститут

Кафедра: видавнича справа та редагування

Група: СР-33

Викладач: Волкотруб Людмила Миколаївна

Студент: Лисак Тетяна Михайлівна

 

 

 

 

Трипільське письмо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Писемність — пам’ять людства. Тільки завдяки письму можливе нагромадження, узагальнення досвіду та надійна передача його з покоління у покоління. Письмо є запорукою розвитку цивілізації. 
Трипільці не тільки вірили у магічну силу наскальних зображень, але відображали у них свої переконання, думки та досвід. Поступово ці малюнки перетворилися на піктографічну писемність (одне зображення — піктограма — передавало ціле повідомлення). Згодом з’явилось ідеографічне письмо (одна картинка чи фігура позначали ціле слово чи поняття). Саме такою є писемність Стародавнього Єгипту, Шумеру, Мохенджо-Даро, острова Кріт, острова Пасхи, племен майя тощо. Чимало вчених сходиться на думці, що трипільці доволі вдало спробували винайти писемність і отримали надійну, просту та зрозумілу систему ідеографічного письма, яке вже у ІV тис. до н. е. досягло якісно іншого рівня, ставши логографічним. 
Трипільське письмо, як і решта письмен, виникло не одномоментно. Вважається, що з’явилося воно у VІІІ-VІІ тис. до н. е. та остаточно оформилося у ІV тис. до н. е. — у ранньому періоді культури. Спершу піктографічне, трипільське письмо було універсальним для свого часу, оскільки не вимагало знання грамоти та було зрозумілим усім членам суспільства, знайомим з його традиціями та символікою. Попри те, що піктограми передавали лише найпростіші повідомлення, вони добре виконували свою інформативну функцію. Піктографічні зображення потроху розділялися на окремі знаки, дедалі більше стилізовані, за кожним з яких закріплювалося значення певного слова. Отак піктографія трансформувалася у досконаліше, проте складніше для сприйняття логографічне письмо. 
Вважається, що за основу трипільського письма взято розпис глиняного посуду, а саме повторення, співвідношення візерункових елементів тощо. Для логографічних повідомлень використовувались і найвживаніші кольори, які, на нашу думку, несли часову символіку: чорний колір — минуле, червоний — сьогодення, білий — майбуття. 
Розвиток суспільних відносин і торгівлі, зміна занять призвели до того, що рисунки щораз більше віддалялись від конкретних предметів. Тож виникнення орнаментальних символів співпало з неолітичною революцією. Людина перестала залежати від природи і почала виробляти необхідні продукти. Нові економічні умови принесли і нові проблеми, зокрема облік запасів та лишків. Скільки необхідно для посіву, скільки можна використати в їжу, скільки залишиться для обміну — такими, на нашу думку, були перші записи трипільським письмом. 
Зрозуміло, що твердження про існування трипільського письма викличе скептичні погляди. Але ж огамічне ірландське та рунічне скандинавське письмо теж тривалий час вважали особливим типом орнаменту. Гадаємо, що дослідження трипільського письма матимуть таку ж долю. Усі, хто бачив чи досліджував візерунковий поліхромний трипільський розпис, відзначали його феноменальність, високий художній смак, декоративність, проте і досі ніхто не наважувався сприйняти цю орнаментику як письмо. 
Дедалі більше дослідників спостерігає універсалії процесів виникнення та розвитку письма народів світу попри їхню взаємну віддаленість у просторі та часі. Ось як, наприклад, зображалась логограма “сонце”. 
 
 
Як бачимо, трипільське письмо на фоні інших логографічних систем не є винятком. Логографічні системи писемності Шумеру, Фінікії, Стародавнього Єгипту, острова Пасхи, острова Кріт, племен майя, ескімосів Півночі мають не лише схожі риси, але й цілком ідентичні символи, значна кількість яких вже дешифрована. 
Порівнюючи трипільські візерунки з елементами письма щойнозгаданих цивілізацій, ми дійшли висновку про існування зв’язку між ними. Тож пропонуємо читачам власне тлумачення трипільського логографічного письма. Фактично, таких складників набагато більше, ніж запропоновано. Якщо взяти до уваги, що символи мали кольоровий, рельєфний та дзеркальний варіанти, то їхня кількість значно зростає і може сягнути щонайменше тисячі. 
Умовно, за смисловим навантаженням усі логографічні символи можна об’єднати у такі групи:

• календарні строки та види господарської та побутової  діяльності; 
• ритуальні, обрядові і традиційні події; 
• родинні зв’язки; 
• власність та посвята; 
• облік результатів праці та виробленої продукції; 
• табу; 
• магічні заклинання тощо. 
Самобутньою рисою трипільського письма є його просторовий характер. Візерунок повторювався по горизонталі, тож навіть якщо посудина розбивалась, уламки зберігали інформацію. З огляду на те, що розписну кераміку знали усі трипільські племена, те ж саме можна стверджувати і про письмо. Проте згодом у Середньому Подніпров’ї секрети письма під впливом північно-східних сусідів були втрачені, а втім, як і на решті трипільських територій. Марґинальні трипільські племена втрачали власні етнографічні ознаки, натомість набуваючи елементів сусідніх культур. По втраті смислового навантаження, елементи письма стали використовуватись лише як візерунок. На жаль, трипільське письмо зупинилось на логографічному етапі розвитку. 
Письмо трипільців поки що не дешифроване. Першу спробу тлумачення зробив В. В. Євсюков 1988 року. Він застосував принцип семантичної інтерпретації для реконструкції основних міфологічних сюжетів, як це було зроблено при вивченні письма культури Яньшао. Ще одну спробу дешифрування трипільського письма зробили автори цієї книги. Як підкреслює І. В. Мельничук, трипільські племена залишили нам закодовані в орнаментиці та пластиці, досі не розшифровані міфологічні уявлення. 
Трипільське письмо, гадаємо, посяде чільне місце у світових системах письма. Трипілля має розглядатися не тільки як археологічна культура, але й як велика стародавня цивілізація з усіма атрибутами господарської і духовної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Трипільські логографічні символи та їх тлумачення

 

1. Дерево життя	2. Дощ, опади	3. Вода життєдайна (жива  вода)
4. Спіраль часу	5. Гори	6. Початок і кінець
7. Зв’язок всього сущого	8. Засіяне поле (т. з.  трипільскі квадрати)	9. Підсумок,   лінії життя
10. Порядок, лад	11. Хвиля	12. Знаки пам’яті
13. Табу (заборона)	14. Зміни	15. Око (бачити)
16. Зв’язок часів	17. Мати (родючість)	18. Охорона
19. Зерно в землі	20. Родове гніздо	21. Звивини ріки часу
22. Сходи майбутнього  урожаю	23. Сонце (світити, яскравий)	24. Тріада часу (минуле, сьогодні, майбутнє), двері в дім,  завжди
25. Птахи (ирій)	26. Смерть	27. Небезпека
28. Рівновага	29. Зоря	30. Перевесло порядку
31. Центр світу	32. Квіти життя	33. Обереги
34. Худоба	35. Вухо (чути)	36. Огорожа (безпека)
37. Урожай (підсумок)	38. Зуби (спроба)	39. Печатка майстра
40. Ділити (поділений)	41. Зібраний урожай	42. Об’єднаний
43. Пристань	44. Сухий (сушити)	45. Піднавіс (зберегти)
46. Помилка	47. Діти (дочки по материнській лінії)	48. Онуки
49. Коренеплоди	50. Повернення (блукати)	51. Старі могили
52. Поселення біля гори	53. Поселення на горбах (на горах)	54. Збіжжя на зберіганні
55. Гора	56. Знайти	57. Дерево
58. Баран (впертий)	59. Хвости (останній)	60. Два дні
61. Під горою	62. Чужий (чужі)	63. Майстерня прикрас
64. Могильник	65. Зв’язок (разом)	66. Табу
67. Птахи в гнізді	68. Перемога	69. Через гору
70. Вкривати (землю травою, снігом)	71. Могили біля селища	72. Молодий місяць, що  зійшов
73. Межа	74. Городи біля річки	75. Батьки дітям
76. Сім’я (пара)	77. Сусіди (община)	78. Батьківський дім
79. Лісова засіка	80. Кінь	81. Роздавати
82. Зруйноване житло	83. Покинуте гніздо (житло)	84. Сусідські общини  через гору
85. Кара	86. Мати	87. Блуд, облуда
88. Звалені дерева (бурелом)	89. Родове поселення  під горою	90. Порожній колос (неврожай)
91. Зерно в стеблі	92. Собака	93. Плоди
94. Середина	95. Степ	96. Общинне пасовисько
97. Дуже близько	98. Човен	99. Родичі
100. Віл, бик (рогата  худоба)	101. Поділити (на декілька  частин)	102. Зустріч друзів (родичів)
103. Земля під снігом	104. Тотем	105. Зберегти, оберіг (зберігати)
106. Великий дім	107. Сліди (пам’ять)	108. Згода, мир
109. Купа збіжжя (запас)	110. Заскороджене поле	111. Збирати (зібране  збіжжя)
112. Перевага	113. Хміль (виноград)	114. День і ніч
115. Заборона	116. Постійно	117. Могила предка
118. Піч	119. Городище	120. Зимове сонце
121. Початок і кінець	122. Слухати	123. На заході сонця
124. Виняток	125. Потоп	126. Риба під стріхою
127. На сході сонця	128. Боронити поле	129. Чесати волокно
130. Сполучені світи  (цілий рік)	131. Двоповерховий дім	132. Голова дракона  (зло)
133. Пам’ятати	134. Огорожа	135. Вода втекла
136. Повінь	137. Зорепад	138. Загін для худоби
139. Голова дракона  (стилізована)	140. Клин (наполегливо)	141. Від ранку до  вечора
142. Общинне зерно	143. Захист	144. Берегти
145. Навсебіч	146. У світ богів	147. Життєдайне тепло
148. Врожай загинув	149. Зерно для зберігання	150. Трава
151. Схованка	152. Родина майстрів	153. За третім разом
154. Перехід в інший  світ	155. Чотири місячні  фази	156. Горизонт, кінець видимого
157. Зерно дозріває	158. Ознака багатства	159. Без переїзду
160. Спільний виїзд	161. Серед лісу	162. Посуха
163. Шкіра	164. Цар-зерно	165. Рух
166. Міра зерна	167. Зерно поділене	168. Чотири міри зерна.  Обмеження
169. Знаходити	170. Справа, діло	171. Зустрічі
172. Великий неврожай	173. Зло (голова дракона)	174. Старе родове гніздо
175. Тимчасове житло	176. Поле з урожаєм	177. Укриття
178. Два покоління	179. Частина зерна	180. Свіжа вода
181. Ділянка	182. Нагору	183. Священий бик
184. Вічність	185. Окрема могила	186. Три сходи сонця
187. Капище	188. Переможці	189. Западня
190. Урожай “один —  три”	191. Урожай “один —  чотири”	192. Запас їжі на 4 тижні
193. Добрі сходи	194. Людина	195. Заклик
196. Дві місячні ночі	197. Насіння для сівби	198. Собака
199. Захист старших	200. Відлига	201. Два місяці до посіву
202. Запас на два  денних переходи	203. Очевидні зміни	204. Лапа дракона
205. Змії	206. Ремісничий знак

 

Використана література:

ЗОРІ ТРИПІЛЛЯ.  
Євген Паламарчук, Іван Андрієвський